Справа № 2а-945/2010 Категорія 2.19.6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 року

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

Головуючого судді: Ткаченко О.Д.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду в Біловодському районі про визнання дій незаконними та стягнення з відповідача недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року та відновити пропущений строк для звернення до суду,-

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2010 року вищевказаний позивач звернулася з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області, в якому зазначила, що вона має правовий статус „дитини війни”, відповідачем їй не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії, як дитині війни за період з 01.01.2006 року по

01.01.2008року.

Позивач звернулася з клопотанням про проведення слухання справи без її участі, судом винесена ухвала про слухання справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача гр. ОСОБА_2 також звернулася з клопотанням про проведення розгляду справи в порядку письмового провадження, відповідно наданих суду в попереднє судове засідання письмових заперечень представник УПФ в Біловодському районі не визнала позовні вимоги, посилаючись на пропуск річного строку для звернення до суду позивача без поважних причин та на прийняття після останніх рішення Конституційного суду України за 2007 та 2008 рік з питань виплати державної соціальної підтримки у вигляді надбавки дітям війни відповідної постанови Кабінету міністрів від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту населення”, яка по іншому врегулювала питання нарахування соціальної допомоги дітям війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму, та яку позивач отримали у повному обсязі, також на відсутність передбачених законами про Державний бюджет на відповідний рік видатків у необхідному розмірі, а також на ухвалу Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року № 2- 25/09 року, який констатував наявність законодавчої невизначеності з цього питання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, суд не вважає, що позивачем пропущений вищевказаний строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Також суд вважає, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, бо іншого нормативно - правого акта ,який би визначив цей розмір, немає.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний Фонд України, та який діє через свої місцеві органи, відповідач не вчинив жодної дії для нарахування коштів та їх виплату дитині війни, за таких обставин суд вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причин. Тому посилання на застосування річного строку

позовної давності для позивача є безпідставним, та і за нормами ч. 2 ст. 100 КАС України. ивиЬ прийнятий пізніше, ніж вищевказаний спеціальний закон, він може бути поновленим судом.

Згідно зі ст. З Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” чітко окреслена ш» державні соціальні гарантії дітям війни , встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені ш> скасовані іншими нормативно - правовими актами.

До того ж, стаття 11 визначає, що посадові особи і громадяни, винні в порушнв законодавства про соціальний захист дітей війни, несуть відповідальність згідно з законом.

З прийняттям Конституції України 1996 року Україна була проголошена соціально» державою, людина, її життя і здоров’я , честь і гідність , недоторканність і безпека визнані найвянкк цінністю ( ст. 1,ч. 1 ст. З Конституції), за ст. 48 Конституції закріплено право на достатній я ні и і—її рівень, у 2005 році Україною ратифіковано Європейську соціальну хартію.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенств права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Окрім того, п.2 Постанови Пленум* Верховного Суду України „Про застосування Конституції України при здійсненні правосудді ~ передбачає у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Системний аналіз цих законодавчих актів свідчить про те, що законами України саме в суб’єкт владних повноважень покладено безпосередній обов’язок їх виконувати, то громадяни не повинні доводити суду, що про порушення своїх прав вони дізналися у якийсь строк, бо саме ч. 2 с* 71 КАС України покладає обов’язок саме на суб’єкта владних повноважень довести правомірність, а значить і своєчасність свого рішення, дії чи бездіяльності.

В свою ж чергу, відповідач всупереч роз’яснень - листів Міністерства праці та соціально«» захисту України за № 1323/0/039/98-07,№ 21423/02-20 від 27.12.2007 року, якими повідомив ар» проведення виплат підпорядкованими йому Управліннями Пенсійного Фонду підвищення пенси дитині війни за матеріалом пенсійної справи без подання пенсіонером будь - яких додаткова документів, продовжує не виконувати рішення Конституційного суду України від 14 грудня 20М року № 15-рп(справа про виконання рішень Конституційного Суду), ухилився і від виконане рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року № бОрп (справа про соціальні гарантії громадян та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, відповідач продовжу« порушувати права позивача по цей час, застосовуючи в своїй діяльності підзаконні акти - постанови Кабінету міністрів України, а не закон України .

Судом встановлено, що позивач за цією справою є дитина війни, що п ідтверджуєтьсш пенсійним посвідченням за № 113201 та якій не було нараховано та виплачено підвищення у встановленому законом розмірі з 09.07.2007 року по 01.01.2010 року. Суд вважає відмову відповідач у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії такою, що частково не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопаді 2004 року № 2195-ІУ, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсі, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопаді 2004 року № 2195-ІУ, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсі підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов’язання провести підвищення пенсії з 01.01.20(16 року, то вона є необгрунтованою з наступних підстав.

Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» були внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно, до яких пункт 17 статті 77, а саме «З метою приведення окремих норм законів % відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу сьомого ст. 5 та ст. 6 Закону Украї» «Про соціальний захист дітей війни» було виключено, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України “Про соціальній захист дітей війни” (2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 ро поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначено» Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з пит бюджету».

У 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року щодо неконституційності ст 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст.

Закону України «Про соціальний-захист дітей війни» на Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не поширюється, тому позов в частині перерахунку підвищення пенсії з 01.01.2006 року не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов’язання провести підвищення пенсії з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, вона також не можуть бути задоволеними з причин відсутності відновлення дії вищевказаної норми закону. Саме рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими; що не відповідають Конституції України деякі положення Закону про Державний бюджет на 2007 рік, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 липня 2007 року - 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415,11 грн.

Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття вищезазначеного рішення Конституційного суду України, по 31.12.2007 року, відповідач має підвищити позивачу розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню. .

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Таким чином, суд вважає, що з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття рішення Конституційного суду України, відповідач має підвищити та виплатити позивачу розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов’язання провести підвищення пенсії з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, то вона є необгрунтованою з наступних підстав:

Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Врахувавши, що за п.8 постанови Кабінету Міністрів України за № 530 „ Деякі питання соціального захисту населення ” у 2008 році позивач все таки отримувала підвищення фактично по 10% від прожиткового мінімуму пропорційно його збільшенню за підвищенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб(з 22.05.08-48,1 гривні, з 01.07.08-48,2 гривні, з 01.10.08-49,8 гривні), тобто позивач не отримав 715,23 гривні за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, тому відповідач повинен нарахувати та сплатити позивачу цю різницю між 30% прожиткового мінімуму та отриманими 10% прожиткового мінімуму саме за вищевказаний час- з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

За 2007 рік не сплачено позивачу 710,91 гривні з 09.07.по 31.12.2007 року , за період з

22.05.2008 року по 31.12.2008 року - 715,23 гривні. Таким чином, позивачу не доплачено відповідачем соціальна допомога у розмірі-1426,14 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки зазначена бездіяльність порушує права та інтереси вищевказаного позивача.

Порушення прав пенсіонера цієї категорії відбулося на підставі Закону про державний бюджет на 2008 рік та підзаконного акту у вигляді Постанови Кабінету Міністрів України, які за вищевикладеними підставами не мають права вносити зміни до закону щодо соціальної підтримки та пільг дітям війни на підставі інших законів, та якими врегульоване питання як Державна гаранта спеціальним законом України і право на постійне отримання якої за законом відносно дітей війни було обмеженим з вини держави. Тим більше, при прийнятті вищевказаних законів про Державний бюджет та постанови Кабінету Міністрів України порушена ст. 22 Конституції України, яка передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаєтеся звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційно закріпивши статус соціальної держави, держава зобов’язалася проводити діяльність, направлену на забезпечення певного рівня добробуту своїх громадян, підтримку соціально незахищених верств населення і встановлення у суспільстві соціальної справедливості, прийнявши додатково також Закон України від.05.10.2000 року № 2017-111«Про державні соціальні стандарти і соціальні гарантії», відповідно до ст. ст. 17,19, 20 та 26 якого державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України . Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 100 ч. 2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 Закону України № 1691-УІ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов гр. ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити позивачу строк звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Біловодському районі Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії вищевказаному позивачу гр. ОСОБА_1 як дитині війни, \ розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Біловодському районі здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу гр. ОСОБА_1 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по

31.12.2008 року включно, з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 гривень судових витрат \

справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Луганської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Д.Ткаченко.