АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-10155/2006 Головуючий у першій
Категорія № 5 інстанції Коваленко Н.В.
Доповідач - Ляховська І.Є.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді БАРИЛЬСЬКОЇ А.П.,
суддів - ЛЯХОВСЬКОЇ І.Є., СОКОЛАН Н.О.
при секретарі - САВЧУК Н.О..
за участю - позивачки ОСОБА_1 та її
представника ОСОБА_3, представника
відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2004 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ жилого будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою.
ВСТАНОВИЛА:
24.09.2001р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та просила розділити на дві рівні частини жилий будинок АДРЕСА_1, який належить їй та відповідачці на праві спільної сумісної власності» а також визначити порядок користування земельною ділянкою.
Справа розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2004 року позов ОСОБА_1 задоволено, омоволодіння АДРЕСА_1 розділено по 1\2 частині згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 321 від 28.09.2004р. та доповнення до неї від 30.09.2004р.. при цьому за ОСОБА_1 визнано право власності на виділену їй частину № 2, яка складається з літньої кухні-гаражу «Б» вартістю 2907грн., підвалу «В» вартістю 628грн., водорозбірної колонки «1» вартістю 307грн., замощення «Ш» площею 57кв.м. вартістю 506грн., огорожі № І площею 19.6кв.м. вартістю 322грн., огорожі № 2 площею 28,3кв.м. вартістю 465грн., огорожі № 3 площею 2,96кв.м. вартістю 177грн., а всього на суму 5312грн., а за ОСОБА_2 визнано право власності на виділену їй частину № І, яка складається із жилого будинку «А-1» вартістю 5437грн., тамбура «а» вартістю 162грн., сараю «Г» вартістю 132грн., вбиральні «Д» вартістю 157грн., басейну «П» вартістю 405грн., замощення «Ш» площею 25,4кв.м. вартістю 225грн., огорожі № 1 площею 20,5кв.м. вартістю 336грн., огорожі № 2 площею 24кв.м. вартістю 394грн,, огорожі № 3 площею 1,24кв.м. (їм) вартістю 74грн., а всього на суму 7322грн. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено різницю вартості частин домоволодіння в сумі 1005грн. Крім того, визначено порядок користування земельною ділянкою згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 321 від 28.09.2004р. та доповнення до неї від 30.09.2004р., ОСОБА_1 виділена в користування І\2 частина земельної ділянки розміром 23га, яка межує із східного боку із домоволодінням НОМЕР_1, а ОСОБА_2 - 1\2 частина земельної ділянки розміром 24га, яка межує із західного боку з домоволодінням НОМЕР_2. ОСОБА_2 зобов'язано не перешкоджати ОСОБА_1 обслуговувані стіни гаражу «Е», розташованого на межі між співвласниками. Крім того, сторони зобов'язано встановити огорожу по смузі, зазначеній червоним кольором у схемі, доданій до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 321 від 28.09.2004р. та доповнення до неї від 30.09.2004р., витрати із встановлення огорожі покладено на сторони в рівних частинах. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено витрати на проведення експертизи в розмірі 616грн. та витрати по сплаті держмита в сумі 80грн.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 ставить питання про часткове скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на те, що проти розділу домоволодіння та земельної ділянки вона не заперечує, проте не згодна із стягненням з неї вартості двох експертиз, оскільки ухвалою суду про призначення експертизи виграти було покладено на обидві сторони в рівних частинах. На її думку, суд необгрунтовано стягнув з неї вартість будівель (сараю «Г», басейну «П», інших) на загальну суму 699грн., оскільки вони були знесені позивачкою. Крім чого, поза увагою суду залишилася квитанція по оплаті послуг адвоката в сумі 600грн.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що згідно договору купівлі-продажу від 15.12.1988р., посвідченому Красинською сільською радою в реєстрі НОМЕР_3 та зареєстрованому в БТІ м. Кривою Рогу в реєстровій книзі НОМЕР_4 стор.107, запис НОМЕР_5, сторонам на праві спільної сумісної власності належить по 1\2 частині домоволодіння АДРЕСА_1. Згідно довідки, виданої Красинського сільрадою Криворізького району Дніпропетровської області, сторонам надано у використання земельну ділянку розміром по 0,24га кожній, проте позивачка зменшила розмір наданої їй земельної ділянки до 0,23га.
Згідно рішення НОМЕР_1 Красинської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 20.11.2002р. узаконені жилий будинок розміром 6,7м х 9.0м, переобладнаний з літньої кухні-гаражу, гараж розміром 3,3м х 4,0м, сарай-баня розміром 5.5м х 2,8м, погріб розміром 1,77м х 3,5м і 1,7м х 3,95м, вбиральня, літній душ, басейн, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 321 від 28.09.2004р. та доповнення до неї від 30.09.2004р. сторонам запропоновано варіант розділу по 1\2 частини домоволодіння, за яким вартість частини № 1 від загальної вартості домоволодіння на 1005грн. менша за належну 1\2 частину, тому власник частини № 1 повинен сплати пі власнику частини № 2 різницю в сумі 1005грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини по справі, розділив жилий будинок та визначив порядок користування земельною ділянкою з урахуванням того, що сторони погодилися із запропонованим варіантом розділу.
Задовольняючи позовні вимоги. суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2, за якою визнано право па виділену частину № 1, повинна сплатити ОСОБА_1 різницю вартості частин в сумі 1005грн.
Проте колегія суддів не може погодилися із таким висновком, оскільки він не відповідає обставинам справи.
Стягуючи на користь позивачки різницю вартості частин в сумі 1005 грн. суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1, яка просила стягнути таку різницю в сумі 842грн. (а.с. 166 - 168) і інших позовних вимог, які відповідають вимогам ст.. 119 ЦПК України, не заявляла.
Як убачається із пояснень сторін і а висновків судової будівельно-технічної експертизи, сарай «Г» вартістю 132грн., басейн «П» вартістю 405грн., тамбур «а» вартістю 162грн. на час вирішення справи відсутні, оскільки знесені позивачкою.
За таких обставин колегія суддів вважає, то вартість цих будівель на загальну суму 699грн. не повинна враховуватися при визначенні різниці вартості будівель.
Крім того, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про необгрунтоване стягнення вартості експертиз, оскільки в матеріалах справи наявна ухвала суду від 26.01.2004р. про призначення експертизи, згідно якої витрати було покладено на обидві сторони в рівних частинах (а.с. 146), проте позивачка з власної ініціативи сплатила повну вартість експертизи в сумі 400грн.
Оскільки первісна експертиза (а.с. 15) не взята судом до уваги при ухваленні рішення, її вартість в сумі 216грн. не повинна бути врахована при визначенні суми судових витрач на користь позивачки.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно частково змінити на підставі ст.. 309 ч. 1 п. 3 ЦПК України та зменшити суму стягненої на користь позивачки різниці вартості частин домоволодіння до: 1005грн. 699грн. - 306грн. та витрат на проведення експертизи до: (616грн. -216грн.): 2 200грн.
Доводи апеляційної скарги про неврахування квитанції про оплату послуг адвоката в сумі 600грн. не підлягають задоволенню, оскільки судові витрати розподіляються між сторонами у відповідності, із вимогами ст.. 88 ЦПК України в межах задоволених позовних вимог, а відповідачкою позовні вимоги не заявлялися.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
Керуючись статтями 303, 307, 309 ч. 1 п. 3. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2004 року змінити в частині стягнення різниці вартості частин домоволодіння і судових витрат та зменшити суму стягненої на користь позивачки різниці вартості частин домоволодіння з 1005грн. до 306грн., та витрат на проведення експертизи з 616грн. до 200грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
СУДДІ:
БАРИЛЬСЬКА А.П.
ЛЯХОВСЬКА І.Є.
СОКОЛАН Н.О.