Справа № 22ц- 6380/2006                                  Головуючий у 1 інстанції-Зосименко С.Г.

Категорія 29                                                            Доповідач - Болтунова Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційно­го суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Петренко І.О. суддів:Болтунової Л.М.,Лаченкової О.В. при секретарі: Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Індустріального районно­го суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, 3 особа Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального ра­йону м. Дніпропетровська про визнання права користування житловим приміщенням, -

встановила:

У березні 2006 року позивачка звернулася в суд із зазначеним позовом і просила ви­знати за нею та її малолітньою дитиною право користування АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, вказуючи на те, що вона є дружиною відповідача ОСОБА_3 та проживає разом з ним і малолітньою дитиною в спірній квартирі з 1 грудня 2004 року. Оскільки відповідачка не визнає за нею право на цю квартиру, вона змушена зве­ртатися до суду.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2006 року позов ОСОБА_2 був задоволений.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду змінити та відмовити в позо­ві, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів скарги і за­явлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, АДРЕСА_1 м. Дніпро­петровська, була приватизована відповідачами, про що свідчить свідоцтво про права власно­сті на житло від 25 грудня 1998 року.

10 квітня 2004 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4. З грудня 2004 року позивачка з мало­літньою дитиною стали проживати в спірній квартирі.

Визнаючи за ОСОБА_2 право на користування спірною квартирою, суд першої інстанції виходив з положень ст. 156 ЖК України вважаючи, що члени сім"ї власника квар­тири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим при­міщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про поря­док користування цим приміщенням. За згодою власника квартири члени його сім"ї вправі вселяти в займане приміщення інших членів сем"ї.

Між тим, з таким висновком колегія суддів погодитися не може, оскільки він супере­чить вимагам закону та обставинам по справі.

Дійшовши такого висновку, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що в спірній квартирі два її власника, сама квартира має одну кімнату жилою площею 15 кв.м., між пози­вачкою та відповідачкою склалися неприємні відносини, і як видно з матеріалів справи, від-

повідачка постійно заперечувала проти прописки невістки в квартирі, що підтвердила сама ОСОБА_2

Крім того, ухвалюючи рішення по суті, районний суд посилався на те, що позивачка не має іншого місця проживання, однак будь-яких доказів з цього приводу в рішенні не на­вів.

Згідно протоколу судового засідання від 9 червня 2006 року місце проживання пози­вачки значиться АДРЕСА_2(а.с.42)

Зазначені обставини залишилися за межами судового дослідження. В матеріалах справи взагалі відсутні дані про прописку чи виписку ОСОБА_2, а судом питання про витребування такої довідки не обговорювалося.

Оскільки встановлені порушення привели до неправильного вирішення справи, коле­гія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до районного суду.

Керуючись ст. ст. 304,307,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2006 ро­ку скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але мо­же бути оскаржена шляхом подачи касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України з дня набрання її законної сили.