Справа № 2 - 342/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 лютого 2011 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Підкурганного В.В.

при секретарі Грищенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки вплати, компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, компенсації за невикористану відпустку, невиплаченої вихідної допомоги, сум стягненої матеріальної відповідальності та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

позивач ТОВ «Комплекс Агромарс» звернувся до суду з вимогою стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 7 000 грн. 80 коп. та понесені позивачем судові витрат. В обгрунтування своїх вимог, посилається на те. що в період між 12.03.2009 року по 28.12 2009 року ОСОБА_1 працював підмінним водієм - експедитором, і між стопами було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. При звільненні ОСОБА_1 за власним бажанням з посади водія експедитора, було встановлено, що останній має заборгованість перед підприємством за недовози м'ясопродукції контрагентам підприємства у сумі 8 050 грн. 94 коп. з ПДВ, та не здані фірмені ящики. ТОВ «Комплекс Агромарс» надсилали відповідачу вимогу про сплату останнім заборгованості перед підприємством, однак відповідач вимогу отримав та проігнорував, тому позивачі просять стягнути з ОСОБА_1 матеріальний збиток завданий відповідачем підприємству і розмірі 7 000 грн. 80 коп.. та судові витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового розгляду у розмірі 190 грн. 01 коп.

Відповідач ОСОБА_1 в свою чергу звернувся з зустрічним позовом до ТОВ «Комплекс Агромарс» з вимогою стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі - 3 155 гривень, середнього заробітку за весь час затримки вплати - 293 грн.45 коп., компенсації частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплата 173 грн. 40 коп.. компенсації за невикористану відпустку - 459 грн. 85 коп.. невиплаченої вихідної допомоги - 539 грн.50 коп., сум стягненої матеріальної відповідальності - 1 050 грн. 14 коп. та моральної шкоди - 2 000 гривень. В обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що на день звільнення ТОВ «Комплекс Агромарс» нарахована але не повністю виплачена ОСОБА_1 заробітна плата за період часу березня 2009 рок по 28 грудня 2009 року у сумі 3 155 гривень, та при звільненні не було виплачено компенсації за 5 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 12.10.2009 року по 28.12.2009 року, що становить 459 грн. 85 коп. та вихідна допомога на загальну суму 539 грн. 50 коп. На підтримання своїх доводів ОСОБА_1 посилається на те. що відмову у виплаті зазначених коштів підприємство обґрунтовувало відсутністю коштів, а кошти у розмірі 1 050 грн. 14 коп. були стягнені на підставі наказу № 1319\1 від 28.12.2009 року, яким порушені строк притягнення до відповідальності працівник:, визначені статтею 136 КЗпП України. Враховуючи те, що з ОСОБА_1 не був проведений кінцевий розрахунок при звільненні, відповідно до положень статті 117 КЗпП України, та те, що стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів було вчинено незаконно, останній просить задовольнити його позов.

В судовому засіданні представник ТОВ «Комплекс Агромарс» підтримав заявлений ними позов та просив задовольнити у повному обсязі за наявними матеріалами у справі. Проти зустрічного позову ОСОБА_1 заперечив.

ОСОБА_1, та його представник проти позову заявленого ТОВ «Комплекс Агромарс» заперечили, посилаючись на те. що ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія - експедитора автофургону, та підписано договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, однак згідно з переліком посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність, який затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС 28.12.1977 року № 447\24, до таких працівників відносяться експедитори з перевезення вантажів. Вважають, що з підстав викладеного, положення договору № 38-В про повну індивідуальну матеріальну відповідальність в частині покладення на ОСОБА_1 повної індивідуальної матеріальної відповідальності є нікчемними та не тягнуть за собою юридичних наслідків. Також стверджують, що професія водія - експедитора не передбачена класифікатором професій України, і обов’язків ОСОБА_1 входило тільки перевезення вантажу, і ніколи не передбачалося роботи,яка б передбачала безпосереднє приймання на зберігання, зберігання, відпуском та застосуванням у просі виробництва переданих позивачем матеріальних цінностей.

Заявлений розмір своїх позовних вимог ОСОБА_1 збільшив та просив стягнути з ТОВ «Комплекс Агромарс» нараховану але не повністю виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за вересень 2009 року у сумі 1 925 грн. 25 коп., та за грудень 2010 року - 1 281 грн. 00 коп., компенсацію за 20 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 12.10.2009 року по 28.12.2009 року, що становить 1 394 грн. 37 коп., вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку - 2449 грн. 50 коп., незаконно стягнуту суму - 1 050 грн. 14 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 1 330 грн. 85 коп., компенсацію частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати - 54 грн. 50 коп., та моральну шкоду у розмірі – 2 000 грн. 00 коп.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов ТОВ «Комплекс Агромарс» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень, крім випадків звільнення від доказування.

Судом було надано сторонам можливість довести ті обставини, на які вони посилаються при вирішенні справи по суті та у сприянні постановленню законного рішення.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 був прийнятий на посаду підмінного водія-експедитора до ТОВ «Комплекс Агромарс» 12 березня 2009 року, про що свідчить відповідний наказ № 66 к-п в матеріалах справи.

Статтею 135-1 КЗпП України регламентовано, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, що досягли вісімнадцятирічного віку, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

12 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Комплекс Агромарс» був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, про що свідчить договір № 38-В підписаний сторонами та завірений печаткою ТОВ «Комплекс Агромарс».

Згідно статті 138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов передбачених статтею 130 КЗпП України.

Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації в наслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями працівника.

Відповідно до статті 136 КЗпП України, покриття шкоди,що не перевищує середнього місячного заробітку, проводиться за розпорядженням за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місці, міського чи міськрайонного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, водій - експедитор автоколони № 2 ОСОБА_1 станом на 28.12.2009 року має перед ТОВ «Комплекс Агромарс» заборгованість за недовози м'ясопродукції контрагентам підприємства та нездану тару на суму 8 050 грн. 94 коп. з ПДВ, про що свідчить довідка про стан заборгованості № 1067 від 15.11.2010 року складена старшим бухгалтером ТОВ «Комплекс Агромарс» на підставі документів реалізації, а саме: актів прийому - передачі продукції та актів невідповідності.

При вивченні судом документів реалізації, встановлено, що на кожному належним чином оформленому акті прийому - передачі продукції є підпис водія - експедитора ОСОБА_1, який засвідчує те, що він прийняв багаж до перевезення в об’ємі та вигляді зазначеному в акті, а відповідно до актів невідповідності встановлено, що кількість привезеного контрагентам товару менша ніж у накладній.

В своїх запереченнях проти позову ТОВ «Комплекс Агромарс», ОСОБА_1 посилається на те, що вага замороженої м'ясопродукції, до моменту її доставки контрагенту, істотно зменшувалася внаслідок танення, однак, як вбачається з більшості актів прийому - передачі, продукція надавалася в охолодженому вигляді та в термоформі, що виключає можливість значного зменшення ваги у зв’язку з таненням.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд вважає доведеним те, що ТОВ «Комплекс Агромарс» ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода у розмірі 7 000 грн. 80 коп., а тому сума вказана позивачем за відшкодування майнової шкоди має бути стягнена.

Згідно частинні статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На користь ТОВ «Комплекс Агромарс» з ОСОБА_1 підлягає до стягнення сума витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - 120 грн. 00 коп.. та витрати по сплаті судового збору - 70 грн. 01 коп., відповідно до наданих платіжних доручень.

Статтею 123 ЦПК України регламентовано, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом,якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позов;, може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову.

Суд вважає неможливим розгляд зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс ::г стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки вплати, компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, компенсації за невикористану відпустку, невиплаченої вихідної допомоги, сум стягненої матеріальної відповідальності та моральної шкоди в одному провадженні з позовом ТОВ «Комплекс Агромарс» про відшкодування заборгованості, а тому зустрічний позов ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, та роз’яснити йому про право звернення до суду окремо зі своїми позовними вимогами.

На підставі статтей 130,134,135-1,136,138, КЗпП України, статтей 1166 ЦК України, керуючись статтями 15,30,62,75,202 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» 7 000 грн. 80 коп. (сім тисяч гривень 80 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» витрати по сплаті державного мита, та витрати по сплаті ІТЗ судового розгляду - 190 грн. 01 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки вплати, компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, компенсації за невикористану відпустку, невиплаченої вихідної допомоги, сум стягненої матеріальної відповідальності та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Рішення протягом 10 днів може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області шляхом подання Апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.

Суддя