справа № 2–245/09

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м    У к р а ї н и

16 липня 2009 року                                                                                  смт. Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області в складі:

         головуючого-судді  –   Білого М.М.

 при секретарі  –   Бережанській С.М.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу   за позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючих  за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4., с.  Вересоч,  вул. Гагаріна, 8,

до відповідача – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючої  за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4., с.  Вересоч,  вул. Шевченка, 51,

    про визнання права власності на майно та витребування майна  із чужого незаконного володіння,  

    та за зустрічним позовом   ОСОБА_4   до   ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування витрат на поховання спадкодавця, –  

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просять визнати їхнє спільне право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5, до складу якого входить: кінь (вартістю 6000 гривень), віз (вартістю 500 гривень), кінна гребалка (вартістю 1000 гривень), саморобний окучник (вартістю 300 гривень) та зобов’язати відповідача повернути їм вказане майно, як законним власникам.

ОСОБА_4, в свою чергу, звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідачів витрати, які були понесені нею на поховання спадкодавця ОСОБА_5 в розмірі 1187 гривень 60 копійок та на проведення поминальних обідів в розмірі  812 гривень 12 копійок.

    Обгрунтовуючи свої позовні вимоги,   первісні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3  вказали, що вони проживають разом в ІНФОРМАЦІЯ_6. В 1992 році позивач ОСОБА_1  розлучилась зі своїм чоловіком ОСОБА_5 і він пішов із сім'ї та будинку, в якому вони проживали.

  Довгий час ОСОБА_5 проживав разом з відповідачкою ОСОБА_4 За час проживання з нею ОСОБА_5 надбав відповідачці майна більш ніж на 10000 гривень. Він зробив ремонт житлового будинку, побудував літню кухню, конюшню, льох, поставив паркан, провів газове опалення. Останні півтора року він проживав у батьківській хаті, що знаходиться поруч з їхнім будинком. І в цей період часу, як пояснила позивач ОСОБА_1,  фактично проживав разом з нею однією сім'єю.

27.02.2009 року ОСОБА_5 помер. У його особистій власності був кінь вартістю 6000 гривень, віз вартістю 500 гривень, кінна гребалка вартістю 1000 гривень, саморобний окучник вартістю 300 гривень. Через 2 дні після його смерті відповідачка забрала все вказане майно з подвір'я покійного. Дії ОСОБА_4 по заволодінню майном ОСОБА_5 позивачі вважають  незаконними, оскільки спадкоємцями вказаного майна є вони - діти покійного та    фактична його дружина.

Оскільки відповідачка відмовляється добровільно повернути майно, то позивачі звернулися до суду з вказаним позовом.

Відповідач та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судовому засідання позовні вимоги позивачів не визнала та, заперечуючи проти їх задоволення, пояснила, що позивач ОСОБА_1 взагалі не має законного права звертатися до суду із вказаним позовом, оскільки вона розлучилася з ОСОБА_5 ще у 1992 році, про що надала суду офіційний документ, а тому права на частку у його спадщині вона немає. Що стосується  воза і саморобного окучника, на які претендують позивачі, то вона пояснила, що окучник та віз їй зробив  рідний брат ОСОБА_6, а тому це майно є її особистим і розподілу не підлягає. Що стосується коня і  гребалки вартість яких відповідно складає 5000 і 700 грн. , то  це майно вони придбали з покійним разом при сумісному проживанні і на частину цього майна можуть розраховувати його діти, але в грошовій компенсації, так як після смерті їхнього батька утриманням коня і ремонтом гребалки займалась вона безпосередньо.

В подальшому вона пояснила, що з 1995 року і до початку 2008 року  проживала у незареєстрованому шлюбі  з ОСОБА_7, з яким разом вели спільне господарство. Її співмешканець почав зловживати спиртними напоями, а тому сумісне життя стало неможливим  і у січні 2008 року він пішов проживати до батьківської хати, де продовжував зловживати спиртними напоями, а 27.02.2009 року помер. Колишня дружина її співмешканця та його діти відмовилися займатися його похованням, а тому цим займалася вона та його рідна сестра, яка з міста Чернігова на похорон привезла продуктів харчування на 500 гривень. Вона  купила гроб, хрест  на суму 400 гривень. А після поховання ОСОБА_5 несла витрати на   поминальні обіди на 9 та 40 днів. Вона вважає, що позивачі не мають морального права вимагати від неї майно, яке вона надбала разом з їхнім батьком за 13 років спільного життя, так як ці роки батько з її допомогою весь час  допомагав фінансово своїм дітям.  В період сумісного проживання в її особистому будинку добудовувались і ремонтувались  надвірні будівлі, ремонтувався будинок. Однак в цій роботі приймали участь  її батьки, батько померлого, посторонні особи,  грошові витрати повністю  несла вона.

При складанні зустрічної позовної заяви вона виключила витрати позивачів на поховання батька близько 250 грн., так як дійсно позивачі давали такі гроші,  які були витрачені на оплату за  транспортні і інші послуги.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1  задоволенню  не підлягають, вимоги позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а що стосується  вимог  за зустрічним позвом ОСОБА_4, то вони підлягають задоволенню в повному обсязі витрат на поховання по наступним підставам.

Сторони і допитані в судовому засіданні свідки  підтвердили, що відповідач і ОСОБА_5 проживали сумісно однією сім»єю  і вели господарство протягом 12-13 років, що дійсно коли  померлий залишав  на деякий час відповідача і проживав окремо, то брав  з собою коня, гребалку, воза і окучник і користувався ними.

Ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15.

Однак, що стосується належності, чи неналежностіі даних речей померлому,   то суд в даному конкретному  випадку  приймає до уваги пояснення відповідача, так як вони є найбільш достовірними.

Допитані вищевказані свідки вважають, що ці речі належать померлому тільки тому, що він ними користувався.

Підтверджуючи цю обставину в судовому засіданні відповідач  ОСОБА_4  пояснила, що окучник і віз належить їй, так як їх зробив і подарив брат ОСОБА_6 (який в свою чергу в судовому засіданні в якості свідка підтвердив цю обставину), а  всі вказані позивачами речі вона для користування тимчасово передавала померлому, щоб він мав можливість  заробити гроші на прожиття.

Вказані пояснення відповідача заслуговують на довіру і відповідають дійсності  і  заперечити проти яких позивачі не змогли.

Допитані в судовому засіданні свідками ОСОБА_16 і ОСОБА_17 фактично підтвердили покази відповідача про належність вищезгаданих речей, а також пояснили про те, що відповідач добросовісно допомагала померлому довгий час утримувати і доглядати у своєму домі його пристарілих і хворих батьків.

Ці обставини в судовому засіданні також ніхто не зміг заперечити.

У суду не виникає сумніву по питанню  вартості коня і гребалки, яку вказала відповідач, так як вона разом з померлим їх придбала, використовувала для ведення господарства, слідкувала  за їх придатністю для використання, а тому і знає їх  реальну вартість.

В цій частині позову позивачі не надали відповідних заперечень.

Таким чином в судовому засіданні доведено, що проживаючи довгий час сумісно відповідач і ОСОБА_5  придбали коня на 5000 грн. і гребалку на 700 грн.

З врахуванням їх участі в придбанні цих речей суд приходить до висновку, що кожен з них має право на половину цього майна, а так як  спадкоємцями майна після смерті батька є його діти  ОСОБА_14 і ОСОБА_3, то вони повинні успадкувати ту половину, яка належить батькові  ОСОБА_5, тобто майно на суму  2850 грн. в грошовій компенсації, так як кінь і гребалка знаходяться у відповідача у пристосованих  для цього приміщеннях і необхідні їй для ведення  господарства у сільській місцевості, яке є для неї засобом існування

В позові ОСОБА_1О необхідно відмовити, так як вона ніякого відношення до майна набутого її бувшим чоловіком немає і не може отримати з нього частку.

Підлягають задоволенню позовні вимоги  відповідача в частині стягнення витрат на проведення похорон ОСОБА_5, так як вона понесла такі витрати в розмірі 1187 грн., в період коли  з ним більше року не проживала, а ці витрати  повинні нести спадкоємці.

Не можуть бути задоволені позовні вимоги відповідача в частині стягнення витрат за поминальні обіди, так як стягнення таких витрат не передбачені  чинним законодавством, а тому їй в позові в цій частині необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 174, 209, 212-215, 218  ЦПК України,  ст.. 74 Сімейного кодексу  України,  ст..ст. 1258, 1261, 1267 ЦК України, суд, –

В  И  Р  І  Ш  И  В:

    1.  В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

    2. Позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

    3. Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

    4. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 2850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят ) гривень.

    5. Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1187 (одну тисячу сто вісімдесят сім) гривень.

    6. Кінцево, використовуючи можливість зарахування стягнень, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 1663 (одну тисячу  шістсот шістдесят три) гривні, а також 220 (двісті двадцять) гривень витрат на ІТЗ розгляду справи в доход держави.

    7. З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 22.07.2009 року.

    8. Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя   Куликівського   райсуду                                                               М.М. Білий.