справа № 2–176/09
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
06 липня 2009 року смт. Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді – Білого М.М.
при секретарі – Бережанській С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1, прож. за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2., с. Вересоч, вул. К.Маркса, 4;
до відповідача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, прож. за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2., с. Бакланова Муравійка, вул. Слобода, 25-А,
про витребування майна із чужого незаконного володіння і стягнення компенсації, – В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить зобов'язати відповідача передати їй 1,5 тони картоплі, 20 кілограм моркви, 20 кілограм столового буряка, 20 кілограм цибулі, 3-х курей, 2-х гусей, 15 мішків овса, 4 тони сіна, оприскувач для колорадського жука, дерев'яну драбину, бочки, люстру, кришталеві чарки (комплект із 6 штук) та дозволити їй зібрати в цьому 2009 році урожай пшениці, яку вона посіяла на земельній ділянці свого покійного співмешканця ОСОБА_3 Подавши доповнення до позовної заяви, позивач просить також стягнути з відповідача на її користь в рахунок компенсації за побудований паркан та проведений ремонт спадкового будинку 1099 гривень.
В судовому засіданні в обгрунтування своїх позовних вимог позивач пояснила, що з травня 2007 року і до 28 жовтня 2008 року вона співмешкала з ОСОБА_3. Весь цей час вони проживали у його власному будинку, що розташований по вулиці Перемоги в селі Вересоч Куликівського району Чернігівської області.
Про те, що він офіційно не розірвав шлюб з відповідачкою, хоча проживали вони окремо один від одного, і спільного господарства не вели, вона знала.
Вона з ОСОБА_3 проживала однією сім’єю, вели спільне господарство та розпоряджалися спільним бюджетом. За цей період спільного сумісного проживання з ОСОБА_3 вони набули спільне майно, а саме: обробляли та виростили картоплю, загальною вагою близько 1,5 тони, моркву близько 20 кілограм, столовий буряк близько 20 кілограм, цибулю близько 20 кілограм. Все це вони склали у погріб його господарства. Крім цього вони виростили 7 курей та 2-х гусей. На городі вони виростили та зібрали 15 мішків овса, на молотьбу якого гроші давала її мати, і все це зерно вони сховали у хліві господарства ОСОБА_3 28 жовтня 2008 року її співмешканець ОСОБА_3 помер. .
Незважаючи на те, що все вищезазначене майно не входить у спадщину, а є лише продуктами харчування, які вони виростили із співмешканцем завдяки спільної праці, відповідачка, приїхавши на похорон ОСОБА_3, і всі ці продукти харчування забрала та вивезла за своїм місцем проживання, хоча після проведення похорону сказала, що віддасть їй ці продукти харчування, адже вони набули їх своєю сумісною працею, але цього не зробила.
Також позивач разом з співмешканцем на зиму на городі останнього посіяли 15 соток пшениці. Для цього вони понесли витрати на обробіток грунту, та розсіяли 2 мішки пшениці, щоб в цьому - 2009 році зібрати урожай. Вони заготовили сіно близько 4-х тон, яке відповідачка також привласнила та розпорядилася ним. Відповідачка також забрала майно, яке не належить ні спадкодавцю, ні їй, оскільки вони позичали ці речі. До них відносяться: оприскувач від короладського жука, драбина близько 6-7 метрів довжиною та металеві бочки, які їй необхідно повернути власникам.
Крім цього, у будинку її покійного співмешканця залишились її особисті речі та подарунки до дня її народження - люстра, кришталеві рюмки ( комплект 6 штук), які відповідачка також присвоїла та відмовляється їй повернути.
Також позивач разом з ОСОБА_3 у його господарстві, де вони сумісно проживали до дня його смерті поставили паркан, загальною довжиною 34 метри, на що витратили 1860 гривень та провели ремонт спадкового будинку, для чого витратили спільні кошти на придбання фарби, шпалер та клею на загальну суму 318 гривень.
Вказуючи і посилаючись на вищевказані обставини в процесі розгляду справи позивач змінила і доповнили позовні вимоги: збільшила розмір і просила змінити порядок стягнення.
ЇЇ пропозицію вирішити спір без звернення до суду і передати їй її майно, або компенсацію за нього відповідачка відхилила. Як вважає позивач, її право на спірне майно підтверджується довідкою з виконкому Вересоцької сільської ради та показами свідків.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала повністю та, заперечуючи проти їх задоволення, пояснила, що п озивач неправдиво вказує на те, що з травня 2007 року вона співмешкала з покійним ОСОБА_3 Оскільки весною, влітку та восени 2007 року вона та їхні спільні з покійним чоловіком ОСОБА_3 діти: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 часто навідувалися до покійного чоловіка додому для допомоги по господарству, і в той час в нього в господарстві ніхто позивача не бачив, не було навіть ніяких слідів її проживання.
Також є неправдивим твердження позивача про те, що відповідач разом з покійним чоловіком не вела спільного господарства, яке спростовується тим, що вона спільно з її покійним чоловіком, весною 2007 року садили городи, спочатку в селі Вересоч, в господарстві їхньої дочки, а потім в селі ОСОБА_7, а восени цього ж року вони спільно збирали урожай з городів. Також спільно з покійним чоловіком велося все господарство у селі ОСОБА_7, про що свідчать: речі, які були придбані для нього.
Відповідач вважає, що позивач з покійним ОСОБА_3 однією сім'єю не проживала і спільного бюджету у них не було, оскільки позивач ніде не працювала, а коли помер ОСОБА_3, то на його поховання не дала ні копійки.
Щодо набуття позивачем з покійним ОСОБА_3 спільного майна, вказаного в позовній заяві та вимог про його передачу, то відповідач вважає, що позивач не надав суду даних про вагу і об'єм майна, яке вона вважає нажила з померлим, вона не забирала з господарства чужі речі: оприскувач від короладського жука, драбину та металеві бочки, стосовно яких позивач не має права вимагати їх повернення, оскільки вони їй не належать. А позивач, натомість, в день смерті ОСОБА_3 та наступного дня вивозила із його домогосподарства різне майно, включаючи і овес, що бачили ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інші люди, а після приїзду це бачили також відповідач та її діти, і перешкод їй в цьому ніхто не чинив, і те майно, яке вона забирала ніхто не оглядав та не перераховував
Що стосується курей та гусей, то позивач попросила її залишити двері хліва відімкненими для того, щоб позивач ввечері прийшла, та, коли кури зберуться, могла забрати їх. Наступного дня ні курей, ні гусей в хліві вже не було, а тому відповідач має підозру, що позивач їх забрала.
Стосовно вимог позивача щодо компенсації їй Ѕ частини витрат, які вона, буцімто, понесла на будівництво паркану зі своєї пенсії, то відповідачка вважає, що паркан збудував її покійний чоловік, своїми силами і за свої кошти, так як він працював у лісогосподартсві, за що одержував як плату лісоматеріал, а також в господарстві вони мали циркулярну пилку, за допомогою якої він готував дошки, бруски та інші деталі для огорожі, а те, що позивач вкладала свої кошти нічим не підтверджується, а тому вказана нею в доповненнях сума 1869 гривень платіжними документами не підтверджується. Також позивач не надала доказів, що вона вкладала свої кошти в проведення ремонту. Крім того, дозволу на перебування в будинку і проведення в ньому ремонту у власника будинку ОСОБА_5 вона не брала. А з цього виплаває, що вона безпідставно користувалася чужим майном. Вимоги позивача щодо сплати їй компенсації Ѕ частини витрат за проведення ремонту відповідач вважає нікчемними, оскільки ніяких робіт в неї вона не замовляла і взагалі про ремонт нічого не знала.
Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому задоволенню не підлягають.
Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.
З довідки Куликівського управління агропромислового розвитку видно, що середня реалізаційна ціна за 2008 рік вівса становила 816,5 гривень за тону, картоплі 791 гривень за тону, моркви 6,48 гривень за кілограм, цибулі ріпчастої – 5 гривень за кілограм, сіно реалізовувалося по ціні 600-800 гривень за тону.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили, що позивач і померлий ОСОБА_3 проживали сумісно з весни 2007 року до жовтня 2008 року, сумісно вели господарство: обробляли город, сіяли і садили овес, картоплю цибулю, моркву, буряк, утримували гусей, курей, проводили внутрішній ремонт житлового будинку і будували огорожу. Позивачка відносилася до ОСОБА_3 як до чоловіка, готувала їсти, прала його одяг. В 2008 році, крім того, що вони посіяли і посадили, вони зібрали цей урожай, також накосили 4 тони сіна для коня, якого утримував ОСОБА_3 Вони також пояснили, що відповідачка в цей період до свого чоловіка не приїжджала. Вони про відношення вказаних осіб добре знають тому, що в цей час допомагали один одному вести господарство і обробляти землю, часто бували в них вдома.
Вказані обставини майже повністю в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_12, яка проживала по-сусідству з позивачкою, підтримувала з нею і померлим нормальні відносини, неодноразово бувала в їхньому будинку.
Факт сумісного проживання позивача із ОСОБА_3 підтверджується довідкою Вересоцької сільської ради від 29.12.2008 року.
Позивач надала в судове засідання товарний чек № 000770, з якого видно, що у лютому 2008 року у магазині було придбано матеріалів для ремонту будинку на суму 318 гривень. Вона також надала довідку ЖКГ про те, що 1 кв. метр паркану коштує 35,87 гривень, а розпиловка 1 куб. метра лісу коштує 106,7 гривень.
Проведення внутрішнього ремонту будинку, в якому проживала позивачка з ОСОБА_3 в 2008 році, і встановлення паркану, довжиною до 30 погонних метрів, ніким з учасників судового засідання не оспорюється.
Таким чином, заслухавши покази свідків, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачка з ОСОБА_3 проживали сумісно однією сім’єю, вели господарство, піклувалися один про одного з травня 2007 року по жовтень 2008 року. За цей час вони в 2008 році зібрали урожай картоплі, моркви, буряка, цибулі, надбали сіна, утримували птицю, проводили ремонт будинку, встановили огорожу.
Вказані обставини, які підтвердились в судовому засіданні, свідчать про те, що позивач приймала участь у придбанні цього майна. А тому, з урахуванням ступеню її участі, а також того, що відсутні дані про те, що вона надавала кошти для проведення робіт і того, що власником будинку був ОСОБА_3 і в основному ніс витрати, маючи кошти ( про що підтвердила відповідач), позивач повинна отримати 600 гривень компенсації за участь у придбанні майна, яке залишилося в господарстві покійного і частково витраченого відповідачем (мається на увазі сіно).
В судовому засіданні допитувалися свідки з боку відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, однак їх пояснення не внесли ясність у права та взаємовідносини сторін та померлого ОСОБА_3, так як вони в період проживання ОСОБА_3 в селі Вересом зв’язків з ним фактично не підтримували, по місцю його проживання одні не бували інші майже не бували.
Враховуючи вище викладене, суд також приходить до висновку, що по справі не зібрано достатньо доказів, які б свідчили про об’єм і вартість вирощених овочів, зерна, утримуваної птиці, а також про те, хто їх забрав, в якому розмірі, а тому суд не може в цій частині задовольнити позовні вимоги.
По тим же підставам не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині повернення позивачу її особистого майна.
Що стосується іншого майна про повернення якого вказала позивач (драбина, бочки, оприскувач для колорадського жука), то в судовому засіданні встановлено, що це майно їй не належить, а належить особам, які проживали по сусідству з позивачем. І щоб його отримали, власники перешкод з боку сторін не зустрічають.
Що стосується сіна, то в судовому засіданні достовірно встановлено його об’єм до 4-х тон і мінімальна вартість до 2400 гривень.
Відповідач не привела переконливих доказів, які б об’єктивно суперечили даним про цю обставину наданих з боку позивача.
Судові витрати, сплачені позивачем при подачі позову до суду підлягають відшкодуванню їй за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 174, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст 60-62, 69-71,74 СК України, ст..1216, 1219,1258 ЦК України, суд, –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задавольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації 600 (шістсот) гривень, і в рахунок повернення судових витрат за розгляд справи 85 (вісімдесят п’ять) гривень.
3. Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.М. Білий