УКРАЇНА

Справа № 2-18/10

№ провадження 2-18/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Тарабана Є.О.

при секретарі - Кузнецовій Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Рудківська сільська рада Царичанського району Дніпропетровської області, Відділ Держкомзему у Царичанському районі Дніпропетровської області, Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах та ОСОБА_5, про визнання договорів оренди земельних ділянок нечинними та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права оплатного користування земельними ділянками (оренди),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися із позовом до ОСОБА_4 із позовом про визнання нечинними договор оренди належних їм на праві приватної власності земельних ділянок.

На обґрунтування вказаних позовних вимог позивачі посилалися на наступні обставини:

- їм (позивачам в даній справі) на підставі Державних актів на право приватної власності на землю на праві власності належать земельні ділянки на території Рудківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області площею 4,080 га, 4,020 га та 4,090 га відповідно;

- раніше (до отримання ними Державних актів на право приватної власності на землю) їм належало право на земельні частки (паї) на підставі Сертифікатів на право на земельну частку (пай);

- належні їм земельні частки (паї) вони передавали в оренду ОСОБА_4 - відповідачу в даній справі, про що укладали відповідні договори;

- відповідно діючого законодавства після отримання власниками земельних часток (паїв) Державних актів на право приватної власності на землю, тобто після визначення меж земельних ділянок та виділення земельної ділянки на місцевості договори оренди підлягають переукладенню; вони ж (позивачі в даній справі) після отримання Державних актів на право приватної власності на землю не стали переукладати із відповідачем в даній справі договори оренди належних їм земельних ділянок, оскільки вирішили самостійно обробляти їх, про що довели до відому ОСОБА_4;

- оскільки на той час земельні ділянки вже були засіяні, між ними було досягнуто домовленість про те, що ОСОБА_4 збирає урожай, а після цього вже вони самостійно будуть обробляти земельні ділянки;

- восени 2008 року вони (позивачі в даній справі) самостійно виорали належні їм земельні ділянки, тобто підготували до подальшого використання, однак згодом до них звернувся ОСОБА_4 і повідомив про те, що нібито існують договори оренди земельних ділянок і вони (договори) діють до 2011 року;

- після вивчення наданих їм договорів вони (позивачі в даній справі) з'ясували, що всі три договори були підписані ОСОБА_2 шляхом обману зі сторони ОСОБА_6, який повідомив про те, що, нібито, це договори про те, що він повертає їм земельні ділянки і в подальшому вони будуть самостійно їх обробляти;

- також було з'ясовано, що договори оренди не пройшли державної реєстрації, а тому вони не набрали чинності;

- в самих договорах, які укладені нібито 22 березня 2006 року, зазначено серії та номери Державних актів на право приватної власності на землю, які були видані лише 22 січня 2007 року, тобто через 10 місяців після укладення договорів, що на думку позивачів, свідчить про фальсифікацію договорів оренди;

- на їх (позивачів) пропозицію повернути належні їм земельні ділянки, відповідач не погоджується і продовжує користування земельними ділянками.

Посилаючись на норми ст. 19 Закону України «Про оренду землі», позивачі в даній справі у позовній заяві просили визнати вказані вище договори нечинними, тобто такими, що не породжують правових наслідків.

У судовому засіданні позивачі заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача заявлених позовних вимог не визнали, посилаючись на те. що договори оренди зареєстровані у встановленому законом порядку, а тому є чинними. В свою чергу відповідач звернувся із зустрічним позовом, в якому просив визнати за ним право оплатного користування належними позивачам земельними ділянками, тобто право оренди земельних ділянок.

В судових дебатах представник відповідача за первісним позовом (він же позивач за зустрічним позовом) визнала ту обставину, що договори оренди державної реєстрації у встановленому законом порядку не пройшли.

Представник третьої особи - Рудківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області в судовому засіданні вважав, що первісний позов про визнання договорів оренди нечинними підлягає задоволенню, оскільки договори оренди дійсно не мають державної реєстрації у встановленому чинним законодавством порядку. Дійсно, договори оренди були зареєстровані Рудківською сільською радою, однак ця реєстрація не є Державною реєстрацією, оскільки проводилася вона сільською радою лише з метою обліку сплати податків.

Представник третьої особи - відділу Держкомзему у Царичанському районі Дніпропетровської області у судовому засіданні також вважав, що спірні договори оренди не є чинними, оскільки вони не мають державної реєстрації. Відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводиться на підставі обґрунтованого висновку органів Держкомзему України. В даному випадку відділ Держкомзему в Царичанському районі висновку про державну реєстрацію спірних договорів оренди не надавав, а отже, у встановленому законодавством порядку їх державна реєстрація не могла бути проведена.

Представник третьої особи - Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в судове засідання не з'явився, від Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якій зазначено наступне:

З 1 липня 2003 року державну реєстрацію земельних ділянок здійснює Центр ДЗК. Перевіркою встановлено, що реєстрація спірних договорів оренди не здійснювалася, а, отже, відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» та ст. 125 ЗК України ці договори є такими, що не набрали чинності.

Нормами ч. 2 ст. 125 ЗК України визначено, що юридичним фактом, який породжує виникнення права оренди землі, є належним чином укладений та зареєстрований у встановленому порядку договір оренди земельної ділянки. Відповідно до ч. 3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Оскільки в даному випадку державна реєстрація договорів оренди відсутня, вважається, що вони (договори оренди) є неукладеними, а отже користування земельними ділянками є незаконним.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився за станом здоров'я, надіславши заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність, свого ставлення до заявлених позовних вимог в заяві не виклав.

Заслухавши пояснення сторін, представників третіх осіб, вивчивши всі надані сторонами докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про. те, що заявлені в первісному позові вимоги підлягають задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивачі за первісним позовом заявлені ними позовні вимоги обґрунтовують відсутністю державної реєстрації договорів оренди. Позивач за зустрічним позовом свої позовні вимоги обґрунтовує, що спірні договори оренди мають державну реєстрацію, а отже є чинними. Таким чином між сторонами в даній справі існує спір щодо наявності (відсутності) державної реєстрації спірних договорів оренди.

Позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,090 га в межах згідно плану (пай № 352), що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ДП №135658 (а. с. 8).

Позивачу за первісним позовом ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,020 га в межах згідно плану (пай № 351), що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ДП №135657 (а. с. 7).

Позивачу за первісним позовом ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,080 га в межах згідно плану (пай № 353), що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ДП №135659 (а. с. 6).

Всі вказані вище Державні акти на право приватної власності на землю видані 22 січня 2007 року. В той же день, 22 січня 2007 року, здійснено державну реєстрацію права власності позивачів на належні їм земельні ділянки, що підтверджується витягом з автоматизованої системи державного реєстру земель (а. с. 164-165).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвічує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Отже, право власності позивачів на спірні земельні ділянки, в тому числі право розпорядження (передачу в оренду), виникло лише 22 січня 2007 року, тобто після державної реєстрації їх права власності.

В даному випадку спірні договори оренди укладені 22 березня 2006 року (а. с. 10-15), тобто задовго до виникнення права власності позивачів на земельні ділянки.

Відповідно до норм ст. 18 Закону України «Про оренду землі», ст. 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України договір оренди земельної ділянки набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Згідно з повідомленням відділу Держкомзему у Царичанському районі Дніпропетровської області від 3 грудня 2009 року № 1/13-983 (а. с. 135) висновки щодо державної реєстрації договорів оренди, укладених між сторонами в даній справі, відділом не надавалися, а без висновку Держкомзему державна реєстрація договору оренди неможлива.

Згідно «Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель», затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року №174 видачу та державну реєстрацію державних актів на право власності на землю, договорів оренди (суборенди) землі, ведення книги реєстрації здійснюється підрозділами Центру ДЗК.

Згідно з повідомленням Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 23 грудня 2009 року № 4-7/3448 (а. с. 145-146), державна реєстрація спірних договорів оренди земельних ділянок не проводилася.

Нормами ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Будь-яких доказів державної реєстрації спірних договорів оренди стороною відповідача за первісним позовом (він же позивач за зустрічним позовом) не надано.

За викладених обставин суд приходить до висновку про те, що державна реєстрація спірних договорів оренди у встановлено законодавством порядку не проведена, а отже вони не набрали чинності, тобто є такими що не породжують будь-яких правових наслідків, в тому числі не надають відповідачу за зустрічним позовом (він же позивач за зустрічним позовом) права користування спірними земельними ділянками на умовах оренди.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208-210, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Рудківська сільська рада Царичанського району Дніпропетровської області, Відділ Держкомзему в Царичанському районі Дніпропетровської області, Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах та ОСОБА_5, про визнання договорів оренди земельних ділянок нечинними задовольнити у повному обсязі.

Договори оренди:

- земельної ділянки площею 4,080 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 135659, виданого Царичанською районною державною адміністрацією 22 січня 2007 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01071350004, укладений 22 березня 2006 року між ОСОБА_3 з однієї сторони та приватним підприємцем ОСОБА_4 з другої сторони та зареєстрований Рудківською сільською радою Царичанського району Дніпропетровської області 22 березня 2006 року за № 310,

- земельної ділянки площею 4,020 га, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 135657, виданого Царичанською районною державною адміністрацією 22 січня 2007 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010713500045, укладений 22 березня 2006 року між ОСОБА_2 з однієї сторони та приватним підприємцем ОСОБА_4 з другої сторони та зареєстрований Рудківською сільською радою Царичанського району Дніпропетровської області 22 березня 2006 року за № 312,

- земельної ділянки площею 4,090 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 135658, виданого Царичанською районною державною адміністрацією 22 січня 2007 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010713500047, укладений 22 березня 2006 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та приватним підприємцем ОСОБА_4 з другої сторони та зареєстрований Рудківською сільською радою Царичанського району Дніпропетровської області 22 березня 2006 року за № 311, визнати нечинними.

ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права оплатного користування земельними ділянками (оренди) відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до районного суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з наступною подачею апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана і без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо вона (апеляційна скарга) подається протягом строку, встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження (10 днів з дня проголошення рішення).

Головуючий: Є.О.Тарабан