Справа №2-342/07

        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 січня 2007 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого                                                                судді Пшонка P.M.

при секретарі                                                                         Тищенко І.Л.

Лемеш Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ЗАТ МЖК «Оболонь», ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-і особи Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит», Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання недійсним договорів,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2006 року позивач звернувся з зазначеним позовом до суду з тих підстав, що він є власником АДРЕСА_1

В квітні 2006 року ним було помічено, що у технічному приміщенні, розташованому на 27 поверху вказаного будинку проводяться будівельні роботи.

Відповідно до його запиту, управителем об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» було надано відповідь, у відповідності до якої, нежитлове приміщення площею 346 кв.м, на 27 поверсі вказаного будинку належить гр.. ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності від 30.05.2005 року за НОМЕР_1

Позивач вважає, що допоміжні технічні приміщення № 97, 98, 99 технічного 27-го поверху будинку є спільною сумісною власністю власників квартир будинку, а тому ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» не мало права на укладання договору купівлі-продажу зазначених приміщень з гр. ОСОБА_2, оскільки воно не є власником вказаних приміщень.

В судовому засіданні представник позивача змінила позовні вимоги та зазначила, що в судовому засіданні було встановлено, що приміщення № 97, 98, 99 технічного 27-го поверху належать гр.. ОСОБА_2 на підставі договору про здійснення уступки вимоги від 19.12.2003 року відповідно до якого гр.. ОСОБА_3 передав гр.. ОСОБА_2 право вимоги виконання зобов»язань від ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» за договором № НОМЕР_2 про інвестування технічного (нежилого) приміщення за адресою спірного будинку, укладеного між ЗАТ МЖК «Оболонь» на гр.. ОСОБА_3

Отже, позивач вважає, що договір № НОМЕР_2 інвестування технічного (нежитлового) приміщення за адресою АДРЕСА_1 та як наслідок договір уступки вимоги від 19.12.2003 року повинні бути визнані недійсними.

В обгрунтування своїх вимог представник позивача в судовому засіданні посилається на наступне.

Відповідно до Закону України « Про об»єднання співвласників

багатоквартирного будинку » від 29.11.2001 року, допоміжні приміщення

багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення будинку та

побутового обслуговування мешканців будинку ( сходові клітини, вестибулі, перехідні

шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттє камери, горища, підвали,

шахти та інші технічні приміщення)         

Допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Крім цього, через це приміщення проходять труби з холодною та гарячою водою з вентилями, які перекривають водопостачання у всьому будинку, тепломережі та інші технічні обладнання.

Дане допоміжне приміщення з технічним обладнанням є неподільним майном, що передбачено ст.. 1 вказаного Закону.

Крім того, ст.. 382 ЦК України передбачено, що власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на підставі спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Виходячи з наведеного, представник позивача вважає, що спірні приміщення є спільною власністю мешканців будинку. Оскільки позивач є власником квартири у спірному будинку, то зазначені договори порушують його право, як співвласника допоміжного приміщення будинку.

Враховуючи викладене, представник позивача просить визнати недійсним договір № НОМЕР_2 про інвестування технічного (нежитлового) приміщення за адресою АДРЕСА_1, укладеного між ЗАТ МЖК «Оболонь» та ОСОБА_3 та договір про здійснення уступки вимоги від 19.12.2003 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Представник відповідача - ЗАТ МЖК «Оболонь» в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивач виходить із помилкового висновку, що технічні нежитлові приміщення, що знаходяться на 27 поверсі у АДРЕСА_1 в м. Києві та належать ОСОБА_2 є допоміжними приміщеннями будинку і в зв»язку з цим є спільною власністю власників квартир будинку.

Відповідно до норм чинного законодавства, допоміжні приміщення - це приміщення, належне функціонування житлового будинку до них може бути віднесено підвали, сараї, кладовки, горища і т. і. Спірне приміщення є технічним нежитловим приміщенням, яке відокремлене від місць загального призначення. До нього не входять коридори, східні клітини, ліфтовий хол, приміщення в яких розміщені комунікації та технічне обладнання будинку. Це підтверджується інвентаризаційними справами БТІ м. Києва на спірні приміщення, де чітко встановлено, що входить до даного приміщення, а що ні.

Виходячи з наведеного, представник відповідача стверджує, що дане приміщення не є допоміжним приміщенням, не призначено для експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а відповідно до технічної документації на будинок, інвентарній справі є відокремленим технічним нежитловим приміщенням. Спірне технічне нежитлове приміщення хоч і належить до житлового комплексу, однак не відноситься до житлового фонду і є самостійним об»єктом цивільно - правових відносин.

Крім цього, твердження позивача щодо продажу спірних приміщень є недійсним, так як вчинено без відповідного дозволу є хибним. ЗАТ МЖК «Оболонь»діяло в межах закону, відповідно до проектної документації, а також Розпорядження Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації № 543 від 30.06.2004 року, п. 1 якого передбачено, що технічні нежитлові приміщення на 24, 27, 28 поверхах повинні передаватись у власність фізичних та юридичних осіб, які збудували їх за власні кошти.

Відповідно до довідки про 100% сплату вартості нежитлових технічних приміщень НОМЕР_6ОСОБА_2 проінвестував технічні нежитлові приміщення у повному обсязі, тому мав достатні підстави отримати свідоцтво про право власності на дані приміщення. Правочин вчинений між    ЗАТ МЖК «Оболонь» та ОСОБА_2 відповідає всім вимогам закону, зокрема ст.. 203 ЦК України, тому на визнання даного правочину недійсним не має жодних підстав.

Виходячи з наведеного, представник відповідача ЗАТ МЖК «Оболонь» проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Представник відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_3 в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує з наступних підстав.

Позивач, посилаючись на норми Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та на наказ Держкомітету України «Про затвердження правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», стверджує, що приміщення № 97-99 технічного 27-го поверху є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

В даному випадку, позивач безпідставно посилається на вищезазначені норми законодавства.

Відповідно до ст. ст. 5, 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни України, а основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір.

Так, керуючись вимогами вищезазначеного закону, 22.09.2003 р. був укладений договір НОМЕР_2про інвестування технічного (нежилого) приміщення за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ЗАТ МЖК «Оболонь» та ОСОБА_3, за умовами якого останній зобов'язався сплатити ЗАТ МЖК «Оболонь» грошові кошти для будівництва технічного (нежилого) приміщення за адресою: АДРЕСА_1, згідно експлуатації приміщень, а саме: № 5 - 58.1 кв.м., № 12 - 27,8 кв.м., № 13 - 57.4 кв.м., № 10 - 38.3 кв.м., № 11 - 39.0 кв.м, загальною площею 220.6 кв.м., а ЗАТ МЖК «Оболонь» зобов'язався збудувати та по закінченню будівництва передати у власність ОСОБА_3 технічне (нежиле) приміщення за вищевказаною адресою.

Відповідно до п. З ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» за рішенням інвестора, тобто ОСОБА_3, права володіння, користування і розпорядження інвестиціями можуть бути передані іншим громадянам. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Згідно ст. 197 ЦК України (в редакції від 18 липня 1963 р.) уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону або договору. Як випливає із ст. 197 ЦК України, у разі уступки кредитором основної вимоги за зобов'язанням до набувача автоматично переходять права, що забезпечують його виконання.

Так, 19.12.2003 р. був укладений договір про здійснення уступки вимоги між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_3

Керуючись зазначеними нормами законодавства ОСОБА_3 уступив, а ОСОБА_2 прийняв на себе право вимагати виконання зобов'язань від ЗАТ МЖК «Оболонь» за Договором НОМЕР_2від 22.09.2003 р. про інвестування технічного (нежилого) приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Тобто, ОСОБА_2 отримав право вимагати від ЗАТ МЖК «Оболонь» передачі йому у власність технічного (нежилого) приміщення за вищезазначеною адресою, після здачі будинку в експлуатацію.

Отже, враховуючи вищевикладене, при укладенні договорів НОМЕР_2від 22.09.2003 р. про інвестування технічного приміщення та від 19.12.2003 р. про здійснення уступки вимоги, сторони керувалися відповідно до вимог Цивільного кодексу України (в редакції 1963 р.) та Закону України «Про інвестиційну діяльність».    

Як вбачається з документів справи, будинок за адресою: АДРЕСА_1 був зданий в експлуатацію згідно акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта 14 липня 2004 р.НОМЕР_4

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність» член житлового товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Після повної сплати проінвестованої суми, після здачі будинку в експлуатацію ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва отримав свідоцтво про право власності від 30.05.2005 р.

Тобто, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності є власником приміщення. Згідно наказу Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» власник приміщення - це фізична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, зареєстроване в установленому законом порядку.

Тому, виходячи в викладеного, тлумачення позивача про те, що зазначене приміщення є допоміжним приміщенням є безпідставним і необгрунтованим.

Позивач посилається на ст. ст. 203, 215 ЦК України, якими передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

А саме: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З вищезазначеного переліку не вбачається жодних порушень з боку відповідачів щодо укладення правочину.

Враховуючи викладене, представник відповідачів вважають, що з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_2. не було жодних порушень щодо оформлення договорів і права власності на нежилі приміщення.

До того ж позивач не надав суду доказів, які саме норми законодавства були порушені при укладені договорів.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява позивача є безпідставною, і тому задоволенню не підлягає.

Представник 3-ї особи - об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» в судовому засіданні пояснила, що якщо через це приміщення проходять труби з холодною та гарячою водою з вентилями, які перекривають водопостачання у всьому будинку, тепломережі та інші технічне обладнання вона позов підтримує.

Представник 3-ї особи - БТІ м. Києва в судове засідання надав листа, яким просить розглядати справу за його відсутності. Суд вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Представник 3-ї особи - Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації просить суд прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Суд, заслухавши покази сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 21.03.2005 року, ОСОБА_1 є власникомАДРЕСА_1 / а.с. 11 /

Відповідно  до  розпорядження  Оболонської районної  у  м.   Києві  державної , адміністрації № 543 від 30.06.2004 року, ЗАТ МЖК «Оболонь» разом з генпідрядником

ДП «Портал» ЗАТ МЖК «Оболонь» передало, а КП УЖГ Оболонського району прийняло в експлуатацію житловий будинок, квартири та технічні (Нежитлові) приміщення на 24, 27 та 28 поверхах передані у власність фізичним та юридичним особам, які збудували їх за власні кошти. / а.с. 44-45 /

Відповідно до договору НОМЕР_2інвестування технічного (нежилого) приміщення за адресою АДРЕСА_1 від 22.09.2003 року, ЗАТ МЖК «Оболонь», як «ЗАБУДОВНИК» зобов»язується за рахунок ОСОБА_3, як «ІНВЕСТОР» збудувати та передати у власність останньому технічне (нежитлове) приміщення жилого будинку за адресою м. Київ АДРЕСА_1

-  му поверсі. / а.с. 55-56 /.

Відповідно до довідки ЗАТ МЖК «Оболонь» № НОМЕР_5, ОСОБА_3 проінвестував нежитлове технічне приміщення, за винятком п.3.4 договору НОМЕР_2. / а.с. 57 /

Відповідно до договору від 19.12.2003 року, ОСОБА_3 уступає, а ОСОБА_2 бере на себе право вимагати виконання зобов»язань від ЗАТ МЖК «Оболонь» за договором № НОМЕР_2 проінвестування технічного (нежилого) приміщення за адресою АДРЕСА_1, укладеним між ЗАТ МЖК «Оболонь» та ОСОБА_3 / а.с. 58 /.

Відповідно до довідки ЗАТ МЖК «Оболонь» № 8 від 04.01.2005 року, ОСОБА_2 проінвестував нежитлові технічні приміщення № 97, № 98, № 99 в повному обсязі, згідно договору НОМЕР_2від 22.09.2003 року. / а.с. 49, 59 /

Відповідно до акту прийому - передачі нежитлового технічного приміщення інвестору від 14.02.2005 року, ЗАТ МЖК «Оболонь», як «ЗАБУДОВНИК» передає, а ОСОБА_2, як «ІНВЕСТОР» приймає відповідно до договору НОМЕР_2від 22.09.2003 року проінвестування технічного нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, нежитлові технічні приміщення, що знаходяться на 27 поверху, а саме

-  нежитлові технічні приміщення - № 97, № 98, № 99, загальною площею 244,6 кв.м. / а.с.

46/.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 30.05.2005 року, нежилі приміщення № 1 (групи приміщень № 101), №№ 1,2,3 ( групи приміщень № 98 ), № 1 ( групи приміщень № 99 ), № 1 ( групи приміщень № 97 ), № 1 ( групи приміщень № 100 ) - салон краси загальною площею 346,00 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 (літера А ) належать ОСОБА_2на праві приватної власності. / а.с. 60 /.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», суб»єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України. Інвестори - суб»єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об»єкти інвестування . Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об»єктами та результатами інвестицій. Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб»єктами інвестиційної діяльності, є договір. /ст..ст.5,7,9 Закону/.

Згідно ст. 197 ЦК України (в редакції від 18 липня 1963 року, який діяв на момент укладання договорів) уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону або договору

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність» член житлового товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за приміщення, наданий йому в користування, набуває права власності на це майно.

Враховуючи викладене, суд вважає, що договір № НОМЕР_2 про інвестування технічного (нежилого) приміщення за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ЗАТ МЖК «Оболонь» та ОСОБА_3   та   договір від 19.12.2003 року про здійснення уступки вимоги між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений відповідно до норм чинного законодавства, а саме норм Цивільного   кодексу України та Закону України « Про інвестиційну діяльність», в зв»язку з чим, підстав для визнання їх недійсним немає.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про власність», Законом України «Про інвестиційну діяльність», ст. 197 ЦК України (в редакції від 18 липня 1963 року), ст.ст. 10,60,209,212,213,214,215,218,294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1до ЗАТ МЖК «Оболонь», ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-і особи Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит», Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання недійсним договору № НОМЕР_2 про інвестування технічного ( нежитлового ) приміщення за адресою АДРЕСА_1, укладеного між ЗАТ МЖК «Оболонь» та ОСОБА_3та договору про здійснення права уступки вимоги від 19.12.2003 року укладеного між ОСОБА_3та ОСОБА_2 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.