ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № Б8/191-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М.- головуючого (доповідач у справі),

Панової І.Ю.,

Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області

на постанову та постановувід 17.02.2016 Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 господарського суду Київської області

у справі№ Б8/191-10 господарського суду Київської області

за заявою до Приватного акціонерного товариства "Росава" Відкритого акціонерного товариства "Росава"

пробанкрутство

ліквідаторарбітражний керуючий Кіцул С.Б.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- Білоцерківської міської ради Київської області - Ротаєнко Н.В. (за довір.),

- Приватного акціонерного товариства "Росава" - Поліщук А.А. (за довір.),

- ліквідатор - арбітражний керуючий Кіцул С.Б., (особисто), Нестеренко Д.В. (за довір.),

- ВАТ "Росава" (в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кіцула С.Б.) - Кваша В.Ю. (за довір.),

- Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області - Синебок І.С. (за довір.),

- КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" - Бондаренко К.І. (за довір.),

- Фонду Державного майна України - Федоровський В.Г. (за довір.),

- Генеральної прокуратури України - Онуфрієнко М.В., посв.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2010 порушено провадження у справі № Б8/191-10 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Росава" (далі - ВАТ "Росава", Боржник) за заявою приватного акціонерного товариства "Росава" (далі - ПрАТ "Росава") в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Київської області від 17.11.2015 (суддя-Наріжний С.Ю.) припинено процедуру розпорядження майном боржника - ВАТ "Росава" та припинено повноваження арбітражного керуючого Кіцула С.Б. як розпорядника майна Боржника; визнано банкрутом ВАТ "Росава" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кіцула С.Б. та ін.

Не погодившись із цією постановою суду, Білоцерківська міська рада Київської області звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила постанову господарського суду Київської області від 17.11.2015 скасувати повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 (головуючий суддя - Ропій Л.М., судді: Калатай Н.Ф., Рябуха В.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову господарського суду Київської області від 17.11.2015 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Білоцерківська міська рада Київської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 17.11.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, які з'явились в судове засідання касаційного суду, ліквідатора Боржника, Фонду державного майна України, Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про визнання ВАТ "Росава" банкрутом та введення процедури ліквідації, місцевий суд зазначив, що у даній справі були виконані усі необхідні умови процедури розпорядження майном, своєчасно здійснено публікацію в офіційному друкованому органі з метою виявлення кредиторів та санаторів боржника, складено реєстр заявлених вимог кредиторів, від боржника чи інших осіб не надійшло пропозицій по відновленню його платоспроможності. При цьому, суд виходив з доведеності обставин неспроможності ВАТ "Росава" виконати свої зобов'язання перед кредиторами в повному обсязі та наявності рішення комітету кредиторів про визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Крім того, призначаючи ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кіцула С.Б., суд першої інстанції взяв до уваги ту обставину, що арбітражний керуючий Кіцул С.Б. виконував повноваження розпорядника майна, його кандидатура погоджена в комітетом кредиторів ВАТ "Росава" та відповідає вимогам ст. 3-1 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін), ст. 97 та ст. 114 Закону про банкрутство (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін), а його місцеперебуванням є м.Київ.

З вказаними висновками повністю погодився апеляційний суд та дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги - Білоцерківською міською радою Київської області не вказано на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильної постанови.

Заперечуючи такі висновки попередніх судових інстанцій, Білоцерківська міська рада Київської області в касаційній скарзі зазначає, що 74,623% статутного капіталу Боржника належить територіальній громаді м. Біла Церква, тому згідно п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада на сесії має розглянути і прийняти рішення щодо ліквідації ВАТ "Росава". При цьому, скаржник вказує на те, що комітет кредиторів та розпорядник майна повинні приймати рішення щодо подальшої процедури банкрутства Боржника з урахуванням розгляду цього питання на сесії Білоцерківської міської ради. Разом з цим, заявник касаційної скарги посилається на те, що процедура розпорядження була проведена неповно, що, на його думку, призвело до складання недостовірного пакету документів щодо складу майна Боржника, що підлягає реалізації. Скаржник також вказує про те, що ВАТ "Росава" має об'єкти інфраструктури, що мають суспільну цінність для громади міста - палац культури "Росава" та медико-санітарну частину. Однак, як стверджує Білоцерківська міська рада, із матеріалів справи не вбачається, що на виконання вимог ст. 22 Закону про банкрутство була проведена інвентаризація майна боржника, у ході якої були виявлені об'єкти соціальної інфраструктури, які становлять підвищену суспільну важливість для територіальної громади м. Біла Церква. До того ж, заявник касаційної скарги зазначає, що всупереч п. 13 ч.2 ст. 41 Закону про банкрутство не було з'ясовано належність згаданих об'єктів до комунальної власності та не було забезпечено їх передачу іншому титульному володільцю під юрисдикцією міської ради.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами ст. 22 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів. Аналогічними є положення ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України.

Отже, законодавець пов'язує встановлення неспроможності суб'єкта господарювання задовольнити вимоги кредиторів безпосередньо із встановленням обставин недостатності майна для задоволення таких вимог, однак не обмежує суд певними засобами доказування зазначених обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, процедуру розпорядження майном ВАТ "Росава" введено ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2011, а строк процедури розпорядження судом неодноразово продовжувався.

Ухвалою суду від 25.03.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Росава". А з урахуванням визнаних ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2015 конкурсних вимог Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (які судами переглядались неодноразово), розмір всіх визнаних господарським судом вимог кредиторів ВАТ "Росава" згідно наданого розпорядником майна на виконання ухвали господарського суду Київської області від 15.09.2015 реєстру вимог кредиторів станом на 04.11.2015 складає 17 366 796,96 грн. (т. 17, а.с. 80-81).

З матеріалів справи вбачається, що розпорядником майна Боржника було скликано загальні збори кредиторів ВАТ "Росава", які відбулись 26.10.2015 за участю представників кредиторів: Управління Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві Київської області (далі - УПФУ у м.Білій Церкві), ПрАТ "Росава" та Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (далі - КП БМР "Білоцерківтепломережа").

Як встановлено судами під час розгляду справи, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що представники Фонду державного майна України, Прокуратури Київської області та Білоцерківської міської ради Київської області на загальні збори не з'явились, проте, були належно повідомлені про час та місце проведення загальних зборів кредиторів ВАТ "Росава".

Згідно приписів ч. 2 ст. 16 Закону про банкрутство збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів відповідно до частини першої цієї статті; кількість голосів кредиторів визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Зборами кредиторів відповідно до передбачених ст. 16 Закону про банкрутство повноважень було визначено кількісний склад комітету кредиторів ВАТ "Росава" в кількості трьох кредиторів, обрано комітет кредиторів Боржника у складі: УПФУ у м. Білій Церкві, ПрАТ "Росава" та Білоцерківська ОДПІ Головного управління ДФС у Київської області та вирішено провести засідання комітету кредиторів ВАТ "Росава" (протокол зборів кредиторів від 26.10.2015).

Нормами ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство встановлено, що до компетенції комітету кредиторів належить, зокрема, звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до ч. 4 цієї статті (ч.9 ст. 16 Закону про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, комітетом кредиторів Боржника (більшістю голосів) прийнято рішення подати до господарського суду Київської області клопотання про визнання ВАТ "Росава" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (протокол засідання комітету кредиторів від 30.10.2015).

Разом з цим, при розгляді питання про введення ліквідаційної процедури у даній справі, місцевим та апеляційним судами встановлено відсутність пропозицій відносно санації ВАТ "Росава", а також те, що згідно документів фінансової звітності підприємства-боржника та аналізу фінансово-господарської діяльності ВАТ "Росава", боржник є недостатньо платоспроможним, неліквідним і фінансово залежним; показники ліквідності абсолютної, загальної та швидкої ліквідності підприємства не відповідають теоретичним значенням, що свідчить про недостатній рівень наявності власних оборотних активів; ресурсів підприємства недостатньо для погашення його поточних зобов'язань; підприємство не має достатньо грошових коштів для розрахунків зі своїми кредиторами у короткий термін часу; вартість чистих активів підприємства є незначною, що свідчить про недостатність фінансових ресурсів, які могли б бути використані для погашення його поточних зобов'язань власними коштами; оскільки за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності; у даному випадку задоволення вимог кредиторів можливе лише за рахунок ліквідаційної процедури; за проведеним аналізом фінансової звітності в період з 01.01.2008 по 30.09.2010 ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства не виявлено.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, згідно звіту розпорядника майна ВАТ "Росава" - арбітражного керуючого Кіцула С.Б., який заслуховувався комітетом кредиторів на засіданні від 30.10.2015, в активах підприємства станом на 30.09.2015 по балансу рахується майна на 26 535,00 грн., з них необоротних активів (основних засобів) 22 641,00 грн. та оборотних активів 3 894,00 грн. (в тому числі гуртожитки, перелік та інформацію щодо яких наведено у звіті); при цьому зобов'язання підприємства перевищують власні оборотні активи. Згідно із даними балансу ВАТ "Росава" (звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2015 на підприємстві рахуються: 21 916 тис.грн. основних засобів; 41 118 тис.грн. кредиторської заборгованості. За даними звіту про фінансові результати за 9 місяців 2015 року збиток Боржника склав 4 086 тис.грн.

Встановивши зазначені вище обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про доведеність факту неоплатності ВАТ "Росава" та недостатність активів Боржника для погашення всіх визнаних кредиторських вимог.

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (ст. 1 Закону про банкрутство).

Виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами обставин неспроможності ВАТ "Росава" виконати свої зобов'язання перед кредиторами, наявності рішення комітету кредиторів від 30.10.2015, відсутності заяв інвесторів на проведення санації Боржника та з огляду на те, що процедура розпорядження майном тривала близько 5 років, є правомірним висновок попередніх судових інстанцій про наявність підстав для визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Поряд з викладеним, колегія суддів зазначає, що висновки місцевого та апеляційного судів про обґрунтованість відкриття ліквідаційної процедури узгоджуються з приписами чинного законодавства та не порушують положень ч. 8 ст. 16, ст. 22 Закону про банкрутство, ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України.

Суд касаційної інстанції також зазначає, що рішення суду про призначення ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Кіцула С.Б., який виконував повноваження розпорядника майна, відповідає положенням п.5 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство (в редакції від 22.12.2011 № 4212-VІ) та обставинам справи. Заперечень з цього питання касаційна скарга не містить. При цьому, як було встановлено судами, комітетом кредиторів погоджено кандидатуру арбітражного керуючого Кіцула С.Б. для призначення ліквідатором ВАТ "Росава" (протокол засідання комітету кредиторів від 30.10.2015) і вказана особа надала суду заяву про згоду на призначення ліквідатором банкрута у даній справі.

Доводи Білоцерківської міської ради, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилені як безпідставні, зокрема, з посиланням на ст. 26, п. 13 ст. 41 Закону про банкрутство, при цьому, не спростовують правомірних висновків місцевого та апеляційного судів про наявність підстав для визнання ВАТ "Росава" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Посилання заявника касаційної скарги на те, що попередніми судовими інстанціями не з'ясовано належності об'єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності, а також того, що дані об'єкти не перебувають на балансі Боржника зводяться до необхідності переоцінки доказів та додаткового встановлення обставин справи, тому не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття оскаржуваних судових рішень, господарські суди не припустились порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.

Враховуючи викладене, постанови судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.

Керуючись нормами ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 та постанову господарського суду Київської області від 17.11.2015 у справі № Б8/191-10 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді І.Ю. Панова

В.Я. Погребняк

Постанова виготовлена та підписана 22.04.2016