ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 910/20044/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,

суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,

за участю представників сторін позивача - Самборська Г.М.; відповідача - Бондаренко М.Г.;

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "1, Інк-Україна"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

у справі № 910/20044/15

за позовомДочірнього підприємства "1, Інк-Україна"

доПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк"

провитребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "1, Інк-Україна" (далі - ДП "1, Інк-Україна") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (далі - ПАТ "Український професійний банк") про витребування унікальної колекції справжніх старовинних український ікон 18-19 століття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 порушено провадження у справі № 910/20044/15 за позовом ДП "1, Інк-Україна" до ПАТ "Український професійний банк" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Прокопенко Л.В.) від 13.11.2015 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд витребував у ПАТ "Український професійний банк" унікальну колекцію справжніх старовинних ікон 18-19 століття та зобов'язав їх передати ДП "1, Інк-Україна".

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) від 17.02.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016, ДП "1, Інк-Україна" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга ДП "1, Інк-Україна" мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 387, 388, 525, 526, 626, 629 ЦК України та процесуального права, зокрема, ст.ст. 43, 105 ГПК України.

При цьому, скаржник посилається на те, що оскільки банк не виконав належним чином зобов'язань, взятих на себе згідно з договором відповідального зберігання - не повернув власникові майно у встановлений строк, ПАТ "Український професійний банк" володіє майном незаконно і ДП "1, Інк-Україна" має право згідно з чинним законодавством на витребування свого майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.04.2016 касаційну скаргу ДП "1, Інк-Україна" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.04.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами матеріалами справи підтверджується, що 28.05.2015 між ДП "1, Інк-Україна" (поклажодавець) та ПАТ "Український професійний банк" (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання майна № 28.05-15, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання на строк визначений договором унікальну колекцію справжніх старовинних українських ікон 18-19 століття, надалі іменується як майно, що визначене у акті приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору місцем зберігання майна визначено: Київ, вул. Марини Раскової, буд. 15 на 6 (шостому) поверсі.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актом приймання-передачі/повернення майна, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1.4 договору зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою в строк, що не перевищує 1 (одного) календарного дня з моменту надання зберігачу такої вимоги.

Поклажодавець має право у будь-який час достроково розірвати договір в односторонньому порядку (п. 3.2.1 договору); у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або частини).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що факт передачі майна підтверджується актом приймання-передавання майна №1 від 28.05.2015, який підписаний представниками сторін.

ДП "1, Інк-Україна" 09.07.2015 з метою розірвання договору направлено ПАТ "Український професійний банк" лист за номером № 01/09/07 з повідомлення про одностороннє розірвання договору з 10.07.2015 та вимогою повернути передане позивачем на зберігання відповідачу майно.

Вимога отримана ПАТ "Український професійний банк", що вбачається зі штампу на оригіналі листа та присвоєння йому вхідного номеру № 01-09/2880 від 09.07.2015, але не виконана.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ДП "1, Інк-Україна" до ПАТ "Український професійний банк" про витребування унікальної колекції справжніх старовинних український ікон 18-19 століття. В обґрунтування позовних вимог ДП "1, Інк-Україна" посилається на ст. 387 ЦК України.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що ЦК України у главі 29 передбачені цивільно-правові способи захисту права власності, зокрема ст.ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, в свою чергу, виходив із того, що ДП "1, Інк-Україна" звернувся до господарського суду з позовними вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння, що є речово-правовим позовом. Обраний спосіб судового захисту не пов'язаний із конкретними зобов'язаннями, а спрямований на відновлення належних особі речових прав, або ж усунення перешкод чи сумнівів у використанні цих прав. Враховуючи, що між сторонами укладено договір зберігання, а повернення майна із зберігання складає частину зобов'язань зберігача, зобов`язальні правовідносини не закінчені належним виконанням, а також те, що зобов'язання за договором не припинились, ДП "1, Інк-Україна" обрано неналежний спосіб захисту, який суперечить наявним правам сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, в яких позивач, як поклажодавець, надав на зберігання майно, а відповідач, як зберігач, зобов`язався зберігати отримане від позивача майно та повернути його поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими зокрема можуть бути: визнання права; примусове виконання обов'язку в натурі.

До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, позови про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.

Одним із основних способів захисту права власності є віндикаційний позов, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі.

Крім речових, існують також зобов'язальні способи захисту права власності. Вони випливають із договорів та інших видів зобов'язань і мають конкретний характер.

Наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов'язалась повернути це майно після закінчення строку, на який воно передане, але не виконує цього обов'язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору та регулюється відповідно розд. III кн. 5 ЦК України. Майно, передане власником іншій особі у володіння або користування за договором між ними, не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі (лист Верховного Суду України від 01.07.2013 "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ").

З огляду на те, що як встановлено, судом апеляційної інстанції між сторонами укладено договір зберігання, а повернення майна із зберігання складає частину зобов'язань зберігача, враховуючи, що зобов'язання за договором не припинились, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що виключає можливість задоволення позовних вимог з огляду на предмет та підстави позову.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ДП "1, Інк-Україна", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "1, Інк-Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 у справі № 910/20044/15 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Грек Б.М.