ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 910/26135/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) Воліка І.М.,

суддівДемидової А.М.

розглянувши касаційні скарги1. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2. Львівського комунального підприємства "Залізничтеплоенерго"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.03.2016

у справі№ 910/26135/15 господарського суду міста Києва

за позовомЛьвівського комунального підприємства "Залізничтеплоенерго"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

прозобов'язання вчинити дії

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Старенький О.С., дов. № 10/173 від 28.01.2016

- відповідача: Кость О.Г., дов. № 14-105 від 18.04.2014

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі №910/26135/15 (суддя Селівон А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 (у складі головуючого судді Сітайла Л.Г., суддів Баранця О.М., Калатай Н.Ф.), частково задоволено позовні вимоги Львівського комунального підприємства "Залізничтеплоенерго" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зобов'язання списати 577 737,78 грн - 3% річних, 1 491 148,58 грн інфляційних втрат, 867 631,98 грн пені, що підлягає стягненню на підставі рішення господарського суду Львівської області № 914/3489/14 від 09.12.2014, зобов'язано ПАТ "НАК "Нафтогаз України" списати Львівському комунальному підприємству "Залізничтеплоенерго" 867 631,98 грн пені, що підлягає стягненню на підставі рішення господарського суду Львівської області від 09.12.2014 у справі № 914/3489/14, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 910/26135/15 в частині зобов'язання відповідача списати пеню у розмірі 867 631,98 грн, і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача списати пеню у розмірі 867 631,98 грн відмовити у повному обсязі, в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Львівське комунальне підприємство "Залізничтеплоенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст. 7 Господарського кодексу України, ст. 8 Цивільного кодексу України, оскільки суми 3% річних та інфляційних втрат, нараховані відповідачем на суму простроченої заборгованості за поставлений природний газ, є санкціями і підлягають списанню у випадку погашення позивачем заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі №910/26135/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення у цій частині, яким зобов'язати відповідача списати позивачу 577 737,78 грн - 3% річних та 1 491 148,58 грн інфляційних втрат, що підлягають стягненню на підставі рішення господарського суду Львівської області від 09.12.2014 у справі № 914/3489/14.

Перевіривши доводи касаційних скарг, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням господарського суду Львівської області від 09.12.2014 по справі №914/3489/14 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" про стягнення 13200135,46 грн, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2015, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ЛКП "Залізничнетеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" 10388891,71 грн основного боргу, 577 737,78 грн 3 % річних, 1 491 148,58 грн інфляційних втрат та 867 631,98 грн пені, нарахованих за прострочення по оплаті поставленого природного газу на виконання договору №114/2012-БО купівлі-продажу природного газу від 05.07.2012 у серпні-грудні 2012 року. В частині стягнення 3 329 882, 00 грн основного боргу провадження припинено у зв'язку із сплатою зазначеної суми під час розгляду справи у суді.

13.03.2014 господарським судом Львівської області видано наказ на примусове виконання вищевказаного рішення. 03.04.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47119354 на примусове виконання наказу господарського суду Львівської області від 13.03.2015 у справі № 914/3489/14.

06.06.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" № 423-VIII від 14.05.2015, згідно з яким ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" доповнено частиною 13, відповідно до якої заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на момент набрання чинності Законом України № 423-VIII від 14.05.2015 у ЛКП "Залізничнетеплоенерго" була наявна заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" за договором купівлі-продажу № 114/2012-БО від 05.07.2012 за поставлений природний газ у серпні-грудні 2012 року і зазначена заборгованість була остаточно погашена 07.07.2015, тобто в строки, визначені ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України № 423-VIII від 14.05.2015.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачем виконані всі умови, необхідні для списання штрафних та фінансових санкцій згідно з ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". При цьому, судами правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача на відсутність укладеного між сторонами договору реструктуризації заборгованості, оскільки списання штрафних санкцій, нарахованих на суму заборгованості за поставлений природний газ, спожитий до 01.01.2014, пов'язується з погашенням такої заборгованості, внаслідок чого у теплопостачальній організації виникає також право на реструктуризацію заборгованості за природний газ, спожитий в період з 01.01. 2014 до 31.12.2014.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що суми штрафних і фінансових санкцій, нарахованих на несвоєчасно сплачену заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 114/2012-БО від 05.07.2012, підлягають списанню на підставі ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Також суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що списанню підлягають суми пені і не підлягають суми 3% річних та інфляційних втрат, оскільки згідно з висновками Верховного Суду України щодо застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України, викладеними у постановах від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6- 38цс11, від 17.10.2011 у справі 6-42цс11, які відповідно до ст.111-28 ГПК України мають враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, нарахування інфляційних та трьох відсотків річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегією суддів касаційної інстанції не приймаються доводи позивача щодо можливості застосування до спірних правовідносин аналогії закону щодо віднесення 3% річних та інфляційних втрат до фінансових санкцій на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу-учасників Державного концерну «Укроборонопром» та забезпечення їх стабільного розвитку», оскільки зазначений нормативно-правовий акт є спеціальним і стосується заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржники в силу ст. 33 ГПК України не довели в установленому законом порядку тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/26135/15.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Львівського комунального підприємства "Залізничтеплоенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі №910/26135/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я І.М. Волік

С у д д я А.М. Демидова