ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року Справа № ПР8/224-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Овечкіна В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд"

на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 р. (судді: Петров В.І., Ліпинський О.В., Соловйова А.Є.)

та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 р. (судді: Березкіна О.В., Дармін М.О., Чус О.В.)

у справі№ПР8/224-09 господарського суду Дніпропетровської області

за заявоюЗаступника прокурора Дніпропетровської області

проперегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009 р.

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області

доВідкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд"

третя особа: 1.Комунальне підприємство "Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:2.ОСОБА_1; 3.ОСОБА_2; 4.ОСОБА_3; 5.ОСОБА_4; 6.ОСОБА_5; 7.Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУТУРУМ"

провизнання права власності

за участю представників:

від позивачаЛисий В.І., довіреність №541 від 31.12.2015 р.

від відповідачівне з'явились

від третьої особи1. не з'явились

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:2. не з'явились 3. ОСОБА_2., паспорт серія НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ ДМ УМВС України у Дніпропетровській області 01.03.2011 р. 4. ОСОБА_3., паспорт серія НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 28.02.2000 р. 5. ОСОБА_4., паспорт серія НОМЕР_3, виданий Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 12.09.2002 р. 6. не з'явились 7. не з'явились

від прокуратури Попенко О.С., прокурор відділу ГПУ, службове посвідчення №042031 вид.15.03.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009 р. у справі №ПР8/224-09, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2010 р., відмовлено в задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд", за участю вищевказаних третіх осіб, про визнання права державної власності на нерухоме майно - будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення місцевого господарського суду, з яким в подальшому погодились господарські суди апеляційної та касаційної інстанцій, вмотивовано тим, що:

по-перше, внаслідок передачі спірного майна Регіональним відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до статутного фонду відповідача згідно з законом України "Про приватизацію майна державних підприємств", відповідач в установленому законом порядку став власником цього майна, і його право власності на дане майно було зареєстровано комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" за реєстровим №276-117.

по-друге, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2009 р. у справі №ПР7/119-08 Регіональному відділенню Фонду державного майна України у Дніпропетровській області відмовлено в позові про визнання недійсним акту оцінки вартості майна Орендного підприємства "Дніпровськпромбуд", затвердженого позивачем 07.08.1995 р., в частині включення до статутного фонду товариства об'єкту нерухомості, розташованого по АДРЕСА_1; визнання недійсним плану приватизації Орендного підприємства "Дніпровськпромбуд", затвердженого позивачем 07.08.1995 р., в частині включення до статутного фонду товариства об'єкту нерухомості, розташованого по АДРЕСА_1; визнання недійсним наказу позивача №12/53-АО від 31.08.1995 р. про перетворення орендного підприємства "Дніпровськпромбуд" у відкрите акціонерне товариство в частині включення в статутний фонд товариства об'єкту нерухомості по АДРЕСА_1.

В свою чергу, 02.03.2015 р. заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд судового рішення від 25.11.09 р. у справі №ПР8/224-09 за нововиявленими обставинами.

При цьому, як нововиявлену обставину прокурор визначив той факт, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2015 р. у справі №205/197/15-к, яка набрала законної сили 20.02.2015 р. встановлено, що ОСОБА_6., перебуваючи на посаді в.о. начальника ЖКК Орендного підприємства "Дніпропровськпромбуд" та призначений відповідно до наказу №20 від 28.04.1995 р. "Про створення робочої комісій по інвентаризації ЖКК Орендного підприємства "Дніпропровськпромбуд" головою вказаної комісії, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, у інвентаризаційному описі від 06.05.1995 р. зазначив гуртожиток АДРЕСА_1 не як житловий будинок, а як санаторій-профілакторій. На підставі вказаного опису ЖКК Орендного підприємства "Дніпровськпромбуд" було складено план приватизації Орендного підприємства "Дніпровськпромбуд", за яким зазначений гуртожиток було включено до об'єктів соціально-побутового призначення, в результаті чого будівля гуртожитку не була передана до комунальної власності та незаконно вибула з власності держави. Необережні дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки). На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, та кримінальне провадження стосовно нього закрито.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 р. у справі №ПР8/224-09, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 р., в задоволенні заяви заступника прокурора Дніпропетровської області відмовлено, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009 р. залишено без змін. Судові акти обґрунтовані тим, що ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська є новим доказом тих обставин, які були відомі при розгляді справи по суті, але цей доказ не було своєчасно подано учасниками судового процесу.

Вищий господарський суд України не погодився з такою позицією господарських судів попередніх інстанцій та за наслідками їх перегляду прийняв постанову від 07.07.2015 р., якою ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.2015р. у справі №ПР8/224-09 скасовано повністю, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

За результатами нового розгляду заяви заступника прокурора Дніпропетровської області про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 25.11.2009 р. господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 05.11.2015 р. у справі №ПР8/224-09, яким дану заяву задоволено, рішення господарського суду першої інстанції від 25.11.2009 р. скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 р. у справі №ПР8/224-09 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 р. залишено без змін.

Так, оцінивши наведені в ухвалі Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2015 р. у справі №205/197/15-к фактичні обставини як нововиявлені, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку про доведеність позивачем факту того, що під час приватизації цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Дніпровськпромбуд" спірна будівля по АДРЕСА_1 незаконно вибула з власності держави. Вказане стало підставою для задоволення позову.

Не погодившись з судовими актами господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Дніпровськпромбуд" (правонаступник відповідача) звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 р., а також відмовити в задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2009 р. за нововиявленими обставинами.

В своїй касаційній скарзі заявник посилається на невідповідність висновків господарських судів попередніх інстанцій обставинам справи та невірне застосування ними норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, стверджує, що судами безпідставно визнано, що такий нерухомий об'єкт, як будівля гуртожитку, відноситься до об'єктів житлового фонду та не може бути приватизований на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна".

При цьому, відповідач вважає, що ним на законних підставах набуто право власності на побудований за його кошти спірний об'єкт і документи, які це посвідчують на даний час не скасовані та не визнані недійсними.

Разом з цим, на даний час частки спірної будівлі відчужені відповідачем на користь інших осіб, яких, на думку останнього, господарські суди попередніх інстанцій, протиправно позбавили права власності, задовільнивши позов в даній судовій справі.

Крім того, скаржник вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди помилково визнали факти, викладені в ухвалі Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2015 р. у справі №205/197/15-к нововиявленими обставинами, оскільки дані обставини встановлені в ухвалі, а не у вироку суду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2016 р. касаційну скаргу Публічнеого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 18.04.2016 р.

До початку судового розгляду позивач та треті особи 3, 4, 5 на підставі ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України подали відзиви на касаційну скаргу.

В судове засідання 18.04.2016 р. з'явились представники позивача, третіх осіб 3, 4, 5 та прокуратури.

Представники відповідача та третіх осіб 1, 2, 6, 7 в судове засідання не з'явились. При цьому, від відповідача надійшла телеграма, в якій останній просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю прийняти участь в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача та третіх осіб 1, 2, 6, 7, з огляду на що відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представники прокуратури, позивача та третіх осіб 3, 4, 5 в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

При цьому, підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

- їх існування на час розгляду справи;

- те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи;

- істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Вказане зазначено в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" №17 від 26.12.2011 р.

Крім того, в п. 8.6 даної постанови закріплено, що прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Зважаючи на наведені норми чинного законодавства щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами та роз'яснення, надані Вищим господарським судом України з цього приводу, місцевий та апеляційний господарські суди визнали викладені в заяві прокурора обставини нововиявленими, у зв'язку з чим задовольнили дану заяву.

Враховуючи приписи ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок місцевого та апеляційного господарських судів законним та обґрунтованим.

Крім того, судова колегія господарського суду касаційної інстанції вбачає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що вказана правова позиція господарських судів попередніх інстанцій окремо підтверджується в п. 6 Постанови Пленуму Верхового Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" №1 від 27.02.1981 р., в якому, зокрема, зазначено, що суди повинні виходити з того, що посилання в заяві або поданні на наявність у матеріалах справи завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивих документів або речових доказів чи вчинення по даній справі злочинних дій сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, їх представниками або суддями, за загальним правилом визнається підставою для перегляду судового рішення, якщо ці обставини встановлені вироком суду, що набрав законної сили. У випадках, коли відносно особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, провадження у кримінальній справі в силу закону не може бути закінчене постановленням вироку (за спливом строків давності, внаслідок акта амністії, помилування, недосягнення віку кримінальної відповідальності, у зв'язку зі смертю), на підтвердження наявності вказаних обставин суд може врахувати постанову слідчих органів по результатах розслідування, проведеного в порядку кримінального судочинства, якщо вона винесена у суворій відповідності з законом.

Зазначене, одночасно, спростовує доводи відповідача стосовно того, що нововиявленими обставинами не можуть бути факти викладені в ухвалі суду, а не у вироку.

В свою чергу, визнавши викладені в ухвалі Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2015 р. у справі №205/197/15-к обставини нововиявленими, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що дані факти є істотними для вирішення спору у справі №ПР8/224-09, а саме є підставою для прийняття рішення про задоволення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з викладеним, з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у праві №ПР8/224-09 є вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" про визнання права державної власності на будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Заявлений у даній справі позов обґрунтовано тим, що спірний об'єкт належить до житлового фонду і, лише у зв'язку із незаконним включенням цього об'єкту до об'єктів соціально-побутового призначення, дане нерухоме майно було безпідставно та безоплатно передано відповідачу.

Як закріплено в ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать:

- майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами;

- незавершене будівництво;

- частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Поряд з цим, ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно зі ст. 8 цього закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Однак, на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.15 р. у справі №205/197/15-к господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що гуртожиток АДРЕСА_1 було внесено в інвентаризаційний опис від 06.05.1995 р. не як житловий будинок, а як санаторій-профілакторій, виключно внаслідок протиправних дій уповноваженої посадової особи.

Зважаючи на це, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що під час приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Дніпровськпромбуд" спірна будівля незаконно вибула з власності держави.

Вказане також підтверджується нормами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", в якій зазначено, що дія цього закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного житлового фонду.

Крім того, за висновками господарських судів попередніх інстанцій на спірне майно також не можуть розповсюджуватись пільги на викуп державного майна орендними підприємствами, передбачені наведеними вище приписами ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Отже, враховуючи встановлений місцевим та апеляційним господарськими судами факт безоплатної передачі відповідачу в користування гуртожитку, як об'єкт соціально-побутового призначення, з порушенням діючих на той час правових норм, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередніми судовими інстанціями вірно визначено, що даний об'єкт ніколи не вибував з державної власності на законних підставах.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 14.10.2014 р. у справі №14/181-11 та від 20.05.2015 р. у справі №911/130/14.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про юридично значиму поведінку сторін справи відповідають дійсності, ґрунтуються на матеріалах справи та не суперечать приписам законодавства.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності з ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваних рішенні та постанові, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновків, що місцевим та апеляційним господарськими судами повно, всебічно та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим прийняті ними рішення та постанова є законними, обґрунтованими та не підлягають зміні або скасуванню.

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм чинного матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 р у справі №ПР8/224-09 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: Л.В. Ковтонюк

В.Е. Овечкін