КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 744/88/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Попович В.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

19 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаряБорисюк Л.П., Грибан І.О., Собківа Я.М. Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Семенівського районного суду Чернігівської області із позовом до УПФУ в Семенівському районі Чернігівської області в якому просив:

- поновити строк звернення до суду з 03.08.2010;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у включенні матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та інших виплат згідно довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям для нарахування пенсії ОСОБА_5;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_5 з 03.08.2010, відповідно до Закону України «Про державну службу», виходячи з розміру заробітної плати з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати та інших виплат отриманих ним під час роботи на державній службі, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за виключенням здійснених виплат за вказаний період.

Постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_5, відповідно до Закону України «Про державну службу», виходячи з розміру заробітної плати з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати та інших виплат, отриманих ним під час роботи на державній службі, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за виключенням здійснених виплат з 01.02.2016.

В решті позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Від позивача на адресу суду надійшла заява, в якій він просив проводити розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_5 з 03.08.2010 перебуває на обліку в УПФУ в Семенівському районі Чернігівської області та отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу».

29.01.2016 звернувся до УПФУ в Семенівському районі Чернігівської області із заявою про перерахунок його пенсії у зв'язку з тим, що у заробіток для обчислення пенсії не були включені суми нарахованої йому матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, премій до державних, професійних свят та ювілейних дат, на які було нараховано та сплачено страхові внески та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому вказані виплати мають бути включені до заробітної плати, з якої розраховується пенсія державного службовця.

Однак, листом УПФУ в Семенівському районі Чернігівської області від 29.01.2016 за № 224/03 позивачу було відмовлено в проведенні вказаного перерахунку, посилаючись на те, що такі виплати, як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення та індексація заробітної плати, не включаються в заробіток для обчислення пенсії державного службовця.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_5 звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із протиправності та безпідставності не включення відповідачем до середньомісячного заробітку державного службовця матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати при обчисленні пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», оскільки отримані суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої зазначеної статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неврахування при обчисленні пенсії позивача матеріальної допомоги, з якої сплачено страхові внески, призвели до неправильного розрахунку і нарахування позивачу пенсії, а відтак обґрунтовано визнав такі дії протиправними та правомірно зобов'язав відповідача провести відповідний перерахунок та виплату пенсії.

Наведена правова позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня 2013 року (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13 відповідно) прийнятих в порядку перегляду судового рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно зі ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При вирішенні даної справи колегія суддів звертає також увагу на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Таким чином, приймаючи до уваги дату звернення до пенсійного орану, а саме - 29.01.2016, та враховуючи положення статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що перерахунок пенсії позивача повинен бути здійснений з врахуванням дати подачі відповідної заяви - з 01.02.2016.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2016 року в адміністративній справі № К/800/30412/15.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.О. Грибан Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 22.04.2016

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Грибан І.О.

Собків Я.М.