Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковалевича С.П.

суддів: Демянчук С.В., Шеремет А.М.

секретар судового засідання - Шептицька С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживачів та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину та стягнення коштів сплачених на виконання недійсного (нікчемного) правочину.

Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп. компенсовано за рахунок держави.

Вважаючи дане рішення незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.

На обґрунтування скарги вказує, що оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 3.5 Договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст.808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках. Вважає такі умови несправедливими.

Покликається на ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Вважає несправедливими і положення розділу 12 Договору, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати суму комісії за організацію договору у випадку дострокового розірвання договору споживачем

Оскільки оспорюваний договір не був посвідчений нотаріально відповідно до ч.2 ст.806, ст.799 ЦК України, як вимагає закон, він вважається нікчемним на підставі ч.ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.220 ЦК України, й згідно ст.216 ЦК України відповідач повинен повернути йому сплачені кошти в сумі 30 000 грн.

Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність несправедливих умов договору, а також помилково вважає, що договір лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, при розгляді справи не враховано правову позицію Верховного суду України від 16.12.2015 року у справі №6-2766цс15 та не викладено мотиви її не застосування.

Посилаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони по справі в судове засідання Апеляційного суду не з"явилися, однак написали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та законності умов договору лізингу, укладеного між сторонами.

Проте такі висновки суду не відповідають дійсним обставинам по справі та вимогам закону, а тому таке рішення, відповідно до правил ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.

Матеріалами справи встановлено, що 17 листопада 2015р. між ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № 003222 з трьома додатками до нього.

Вказаний договір укладений в простій письмовій формі, без нотаріального його посвідчення.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України від 16.12.2015р. у справі № 6-2766цс15, за правилами ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» не надала суду першої інстанції та апеляційному суду доказів наявності у них ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.4 ст. 203, ч.3 ст. 215 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Якщо одна із сторін заперечує дійсність договору на підставі, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин),

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу від 17 листопада 2015р. нотаріально посвідчено не було.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, визнавши спірний договір недійсним та зобов"язавши ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» повернути йому 30 000 грн., сплачених за вказаним договором.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 806, 799, ЦК України, ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживачів та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину та стягнення коштів сплачених на виконання недійсного (нікчемного) правочину задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу № 003222 від 17.11.2015 року з додатками, який укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» недійсним.

Стягнути в порядку реституції з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 38865527, МФО 300711) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 30 000 грн.(тридцять тисяч гривень) грошових коштів, як комісію за організацію договору фінансового лізингу № 003222 від 17.11.2015 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 38865527, МФО 300711) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по справі у розмірі 606 грн. 32 коп. (шістсот шість гривень і тридцять дві копійки).

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони по справі мають право оскаржити рішення апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.П. Ковалевич

Судді: С.В. Демянчук

А.М. Шеремет