Справа № 315/984/15-ц

Номер провадження № 2-др/315/1/16

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2016 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Романько О.О.,

за участю секретаря Притули Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гуляйполе цивільну справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, -

Встановив:

03 лютого 2016 року рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, позовні вимог позивача були задоволені частково, стягнуто з відповідача на його користь суму безпідставно набутих коштів в розмірі 5 630,18 грн. та судовий збір в сумі 73,08 грн..

12.02.2016 року на зазначене рішення суду представником позивача ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу.

Відповідно до ухвали апеляційного суду Запорізької області від 29.03.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 подану через його представника ОСОБА_3 було знято з апеляційного розгляду у зв’язку з необхідністю ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення по справі. Зокрема, в ухвалі апеляційного суду зазначалося, що у мотивувальній частині рішення суду не міститься обґрунтування того, чи був факт користування відповідачем без достатньої правової підстави спірною земельною ділянкою у період з січня 2008 року по 04.09.2013 року та чи були при підтвердженні цього факту порушені права позивача за вказаний період часу. Також, резолютивна частина рішення не містить висновку суду щодо визначеності долі інших позовних вимог позивача.

У судове засідання 22.04.2016 року сторони та їх представники не з'явилися, відповідно до положень ч.3 ст. 220 ЦПК України їх присутність не є обов'язковою.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд питання про ухвалення додаткового рішення у відсутності сторін та їх представників.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали даної справи, суд дійшов висновку про те, що дійсно існує необхідність ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.

Так, при складенні тексту рішення від 03.02.2016 року (а. с. 203-207) судом було зазначено, що 24.12.2008 року рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору міни від 04.01.2007 року дійсним та визнання права власності на земельну ділянку. Також, вказано на те, що зазначене рішення суду набрало законної сили в січні 2009 року (а.с.204 на звороті).

Далі, в рішенні суду (а.с.206) наводиться висновок про те, що за період з 04.01.2007 року по січень 2008 року (коли рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області № 2-815/2008 від 24.12.2008 року набрало законної сили) ОСОБА_2 володів земельною ділянкою ОСОБА_1 без достатньої правової підстави та знав про це. Таким чином, вбачається (враховуючи текст викладений у дужках як пояснення), що фактично суд дійшов висновку про те, що відповідач володів земельною ділянкою позивача без достатньої правової підстави на протязі двох років, а саме з 04.01.2007 року по січень 2009 року.

За період з січня 2009 року по 17.03.2010 року рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24.12.2008 року рахується таким, що набрало законної сили та було виконано. На його підставі ОСОБА_2 отримав відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку та уклав договір оренди з ТОВ «Основа-Агро». Тому, суд дійшов висновку, що за вказаний період відповідач правомірно володів та користувався земельною ділянкою позивача. Тобто, у зазначений час, з його боку не вбачалося порушення прав ОСОБА_1.

Відповідно до ухвали Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 18.06.2010 року у справі № 2-375/2010 позов ОСОБА_2 до, зокрема, ОСОБА_1 про визнання договору міни дійсним та визнання права власності на земельну ділянку було залишено без розгляду. Здійснено поворот виконання рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24.12.2008 року по справі № 2-815/2008 року, яке скасоване після його виконання.

Поворот виконання – це спосіб захисту майнових прав відповідача, який полягає у поверненні позивачем (стягувачем) відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим рішенням. Загальних правил, які б передбачали поворот виконання немає, що примушує знову звертатися до процесуального, процедурного чи іншого законодавства, яке передбачає винесення і виконання юрисдикційного рішення, яке підлягає виконанню у порядку ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження». Питання про поворот виконання вирішує суд, який переглядає судові рішення і до компетенції якого входить скасування рішення, закриття провадження в справі, залишення позову без розгляду, відмова у позові повністю або зміна рішення (ст. 380 ЦПК). Якщо питання не було вирішене цим судом, то його може вирішити місцевий суд, в якому перебуває справа, у межах позовної давності. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням сторін і вирішується постановленою ухвалою (ст. 381 ЦПК). Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволені в меншому розмірі, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов’язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. В разі неможливості повернути майно в рішенні, ухвалі, постанові суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі суми, одержаної від його реалізації (ст. 380 ЦПК). 

Як було зазначено в рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 03.02.2016 року доказів належного виконання ухвали Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 18.06.2010 року учасниками процесу не надано і судом не здобуто. Натомість, матеріали справи № 2-315/2010 року, які досліджувалися в судовому засіданні, містили відомості про те, що ОСОБА_1 особисто отримав на виконання цієї ухвали три виконавчі листи, але до виконання їх не звернув. В цей час, з його боку будь-яких дій направлених на повернення земельної ділянки не вчинялося. Таким чином, відомості про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку виданого на ім’я ОСОБА_2 не були внесені до відповідного реєстру і укладений останнім договір оренди землі з ТОВ «Основа-Агро» продовжував діяти. Також, при цьому, в рішенні апеляційного суду Запорізької області від 16.12.2014 року було встановлено, що ОСОБА_2 дізнався про порушення його прав саме з липня 2013 року, коли його сповістили про припинення договору оренди землі від 23.11.2009 року. Тому, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з боку ОСОБА_2 за цей період часу, не було допущено порушень прав позивача, так як згідно положень ст. 1214 ЦК України особа зобов’язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Окрім цього, суд вважає за необхідне додатково зазначити щодо позовних вимог за 2013 рік таке.

Так, відповідно до умов договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Основа-Агро» від 23.11.2009 року (п.11) орендна плата вноситься не пізніше 31 грудня поточного року. Відповідно до довідки наданої ТОВ «Основа-Агро» від 12.01.2016 року ОСОБА_2 отримував орендну плату включно до 2012 року, а в 2013 році її отримав ОСОБА_1. Після повідомлення ОСОБА_2 про припинення договірних відносин між ним та ТОВ «Основа-Агро» він проти цього не заперечував та не користувався земельною ділянкою позивача, тому і не міг отримувати будь-які доходи з цього. При цьому, позовні вимоги обґрунтовувалися саме тим, що відповідач отримував доходи від користування землею або міг їх отримати і тому зобов’язаний їх відшкодувати. З огляду на зазначене позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми доходів в розмірі частини орендної плати за період з січня 2013 року по 04.09.2013 року є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України у резолютивній частині рішення має бути зазначено висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у ст.ст. 215-217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено); висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено.

За таких обставин, судом встановлено, що при розгляді вказаної справи суд вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши докази щодо позовних вимог за період з 04.01.2007 року по 04.09.2013 року, при ухваленні рішення від 03.02.2016 року не вирішив питання щодо всіх позовних вимог, а саме за період з січня 2008 року по 04.09.2013 року.

Керуючись ст.220 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Доповнити резолютивну частину рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 03.02.2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна таким:

-в другому абзаці після слова «копійок» продовжити речення: «за період з 04.01.2007 року по січень 2008 року та в розмірі 5630 (п’ять тисяч шістсот тридцять) гривень, 18 копійок за період з січня 2008 року по січень 2009 року, а всього 11 260 (одинадцять тисяч двісті шістдесят) гривень, 36 копійок.

-в третьому абзаці словосполучення «в сумі 73 (сімдесят три) гривні, 08 копійок» замінити словосполученням «в сумі 146 (сто сорок шість) гривень, 16 копійок».

-окремим абзацом такого змісту: «В решті позовних вимог відмовити».

На додаткове рішення може бути подано скаргу згідно ч. 4 ст. 220 ЦПК України.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області. Особи,  які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_4