Справа № 146/389/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2016 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ставнійчука В.С.

при секретарі Гриб Ю.А.

з участю прокурора Мазура І.А.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль в приміщенні суду кримінальне провадження  № 1-кп/146/46/16, що зареєстроване в ЄРДР 01.03.2016 року за №  12016020290000076 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, учня третього курсу Комаргородського ВПУ, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч.3, 186 ч.2; 186 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

29 лютого 2016 року біля 19:30 год. ОСОБА_2, перебуваючи неподалік локомотивного депо станції Вапнярка, що розташоване по вул. Островського, 8 в смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, помітив ОСОБА_4 яка йшла в напрямку вищевказаного депо, з метою відкритого заволодіння чужим майном, вважаючи, що в сумці, яку несла потерпіла, знаходяться гроші, діючи умисно, із корисливих спонукань, підійшов до потерпілої та для реалізації своїх злочинних намірів, для подолання опору останньої, наніс їй декілька ударів кулаками своїх рук в область голови та плеча, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді крововиливів і садна волосяної частини голови, синців обличчя, правого плечового суглобу, які висновком експерта № 21 від 01.03.2016 року віднесені до легких тілесних ушкоджень. Після того, як ОСОБА_4 від завданих ударів упала на землю, ОСОБА_2 шляхом ривків відкрито намагався заволодіти її жіночою шкіряною сумкою вартістю 100 грн., яка перебувала у неї в руках та яку потерпіла не відпускала. Однак обвинувачений не довів до кінця злочин із причин, які не залежали від його волі та покинув місце скоєння злочину, оскільки побачив неподалік двох осіб, які рухалися в його напрямку.

Крім того, 29 лютого 2016 року біля 20:00 год. він же, діючи повторно, перебуваючи неподалік вхідної хвіртки домогосподарства житлового будинку розташованого по вул. Коцюбинського, 3 в смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, помітив ОСОБА_3, яка йшла із продуктового магазину «Наталі», з метою відкритого заволодіння чужим майном, вважаючи, що в поліетиленовому пакеті, який несла потерпіла знаходяться гроші, діючи умисно, із корисливих спонукань підійшов до потерпілої та для реалізації своїх злочинних намірів та для подолання опору останньої, наніс їй декілька ударів кулаками своїх рук в область голови, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, які висновком експерта №22 від 01.03.2016 року віднесені до легких тілесних ушкоджень. Після того як ОСОБА_3 від завданих ударів упала на землю, ОСОБА_2 шляхом ривка відкрито заволодів її поліетиленовим пакетом вартістю 2 грн. в якому знаходилася упаковка 0,5 л кефіру вартістю 10 грн., після чого з місця скоєння злочину зник, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 12 грн.

У подальшому, виявивши відсутність у пакеті грошей та цінних речей, ОСОБА_2 викинув його, чим розпорядився на власний розсуд.

Аналіз сукупності всіх доказів у кримінальному провадженні, у тому числі тих даних, які містяться у висновках судово-медичних експертиз про кількість, характер і локалізацію виявлених у потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, дають суду підстави визнати зазначені діяння ОСОБА_2 злочинними, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 186 КК України грабіж як склад злочину характеризується відкритим способом викрадення чужого майна.

Згідно з роз»ясненнями, що містять в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 “Про судову практику у справах про злочини проти власності” грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Крім того, в пунктах 4 і 5 вказаної постанови Пленуму зазначено, що крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи,

яка викрала майно, але одразу була викрита.

Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне

позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою статті 186 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів за обставин, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся і по суті обвинувачення пояснив, що 29.02.2016 року після 19 год. вечора він знаходився біля залізничного вокзалу станції Вапнярка і побачив, що біля вокзалу проходить невідома йому жінка. При собі жінка несла сумочку, якою він вирішив відкрито заволодіти, вважаючи, що у ній можуть знаходитися гроші. З цією метою він пішов слідом за потерпілою, очікуючи слушного моменту для реалізації свого умислу, і коли остання перейшла через всі залізничні колії і, на думку обвинуваченого, помітила його переслідування, повернулася до нього й запитала його про це, у відповідь на що він відразу ж наніс їй один удар рукою в голову від якого вона впала на землю, а він став виривати у неї з рук з сумочку, однак потерпіла міцно тримала її в руках і не відпускала. Тому він знову наніс їй удари руками в голову, щоб подолати опір, але потерпіла так сумочку й не відпускала й кликала на допомогу. В цей час він побачив, що в її бік рухаються дві жінки, які почули крики про допомогу, а тому, побоюючись бути викритим у вчиненні злочину, він з місця події втік.

Втікаючи з місця вчинення злочину, рухався в сторону п»ятиповерхового будинку та дійшов до магазину «Наталі» розташованого по вул. Коцюбинського смт. Вапнярка, де побачив що повз даний магазин йде жінка і в руках несе поліетиленовий пакет. Подумавши, що у даному пакеті можуть знаходитися гроші, вирішив відкрито викрасти цей пакет і для цього став слідувати за потерпілою. Йдучи позаду потерпілої, вони дійшли до п»ятиповерхового будинку, де остання почала різко повертатися назад. Коли потерпіла зайшла у вулицю, він почав її наздоганяти, а вона почала тікати від нього. Наздогнавши потерпілу, наніс їй один удар рукою в голову від якого вона впала на землю, а він в свою чергу продовжив наносити лежачій потерпілій удари руками в область голови, після чого вирвав з її рук поліетиленовий пакет та побіг у сусідню вулицю. На даній вулиці він оглянув вміст пакета, де виявив лише пакет кефіру і, не знайшовши грошей та інших цінних речей, викрадене викинув.

Такі свідчення ОСОБА_2 узгоджуються з показами потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3, які суду пояснили:

ОСОБА_4, що 29.02.2016 року біля 19 год. вечора вона йшла на роботу в локомотивне депо станції Вапнярка. Дійшовши до залізничного вокзалу, побачила, що позаду неї йде незнайомий хлопець. Йдучи від залізничного вокзалу в бік депо та перейшовши залізничні колії, побачила, що цей хлопець продовжує йти за нею. Не дійшовши до депо метрів 15-20, вона повернулася та запитала у незнайомого чому він її переслідує у відповідь на що, той нічого не пояснюючи, штовхнув її на землю і після цього почав наносити удари в голову, а далі почав виривати з її рук сумку. Однак сумку вона міцно тримала і весь час кликала на допомогу. На її крик до місця події почали йти дві жінки, які щось кричали і, почувши ці крики, грабіжник з місця вчинення злочину втік. Про пригоду вона повідомила свого чоловіка, а той, в свою чергу, повідомив працівників поліції. При призначенні покарання покладається на розсуд суду;

ОСОБА_3, що 29.02.2016 року біля 19:40 год. вечора вона поверталася з магазину «Наталі» в смт. Вапнярка в якому придбала кефір та несла його за місцем проживання своєї дочки. Вийшовши з магазину, побачила що тротуаром йшов незнайомий їй хлопець. Проходячи біля п»ятиповерхового будинку, побачила, що невідомий продовжує йти за нею, однак вона не придала цьому ніякого значення. Далі, рухаючись знову до приміщення магазину «Наталі», повернулася назад й побачила, що невідомий нібито зайшов в один з під»їздів будинку, а вона продовжила йти далі. Коли дійшла до самого приміщення магазину, знову повернулася назад й побачила, що невідомий знову йде позаду неї. В цей час вона розмовляла по мобільному телефону і при цьому стала говорити, що повертається назад й коли розвернулася, то в цей час обвинувачений перебіг позаду неї та почав наносити удари кулаками в голову, і при цьому у неї випав мобільний телефон. Обвинувачений продовжив наносити їй удари кулаками в голову, потім кинув на землю і знову продовжив бити. Після цього вирвав з рук поліетиленовий пакет у якому знаходився придбаний нею кефір, грабіжник з місця вчинення злочину втік. Лежачи на землі, потерпіла побачила, що неподалік неї проходить якийсь чоловік, якого вона покликала на допомогу і коли він підійшов до неї, то вона впізнала, що це був ОСОБА_6. Вони вдвох віднайшли відкинутий нею в бік мобільний телефон, далі ОСОБА_6 допоміг їй дійти додому і про пригоду вона повідомила працівників поліції. При призначенні покарання покладається на розсуд суду.

   Показання обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.

    Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини  в апеляційному порядку.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, потерпілих, дослідивши визначений судом обсяг доказів, які підлягають дослідженню, суд уважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочинів доказана і його дії правильно кваліфіковано за ст.ст. 15 ч.3, 186 ч. 2 КК України, як незакінчений замах на грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого; ст. 186 ч.2 КК України, як грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, вчинений повторно.

.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який повністю визнав вину і щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочинів, що відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом»якшують покарання, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності за корисливий злочин проти приватної власності, а тому суд, виходячи із принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання вважає, що покарання у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст. 75 КК України і звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням суд не вбачає.

Матеріалами провадження встановлено, що затримання ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні злочинів в порядку ст. 208 КПК України здійснено 01.03.2016 року, а ухвалою слідчого судді Томашпільського районного суду від 02.03.2016 року щодо ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, починаючи з 01.03.2016 року по 29.04.2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року № 838-VШ) строк попереднього ув»язнення ОСОБА_2 з 01.03.2016 по 25.04.2016 підлягає зарахуванню в строк відбування призначеного покарання з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Таким чином, вилучений при огляді місця події поліетиленовий пакет, який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Томашпільського ВП ГУНП у Вінницькій області, після набрання вироком законної сили підлягає знищенню, як такий, що не становить для потерпілої ОСОБА_3 матеріальної цінності.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, судові витрати відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 370-374 КПК України, суд, –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним за ст.ст. 15 ч.3, 186 ч.2; 186 ч. 2 КК України і призначити покарання: за ст. 15 ч. 3, 186 ч.2 КК України – чотири роки позбавлення волі; за ст. 186 ч. 2 КК України – чотири роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України шляхом частково складання призначених покарань за сукупністю цих злочинів остаточно визначити покарання – чотири роки і шість місяців позбавлення волі, рахуючи початок строку відбування покарання з 01.03.2016 року.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 період попереднього ув»язнення з 01.03.2016 року по 25.04.2016 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній – тримання під вартою.

Речовий доказ,поліетиленовий пакет, який переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Томашпільського ВП ГУНП у Вінницькій області, як такий, що не становить цінності, знищити.

      Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Томашпільський районний суд.

     Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

       Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

       Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_7