Справа № 2-228/08 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

13 червня 2008 року Подільський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Сербіної Н.Г. при секретарі: Карпенко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Подільського районного у м. Києві військового комісаріату, Київського міського військового комісаріату про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 01.12.1992 року її прийняли на посаду інспектора по обліку та бронюванню у Подільський райвійськкомат м. Києва.

28.10.2005 року її було звільнено з посади у зв»язку зі скороченням штату, після чого вона стала на облік в Подільський районний центр зайнятості щоб одержувати допомогу по безробіттю у розмірі середнього заробітку. У виплаті допомоги по безробіттю їй було відмовлено, оскільки у документах наданих для розрахунку допомоги по безробіттю були невідповідності, зокрема в довідці про середню заробітну плату № 2935 від 02.12.2005 року виданої Подільським районним у м. Києві військовим комісаріатом - останнім повним місяцем роботи є вересень 2005 року ( останній місяць розрахункового періоду), а запис в трудовій книжці свідчить, що останнім повним місяцем роботи є жовтень 2005 року - що не відповідає дійсності, оскільки фактичні фінансові відрахування в жовтні складають 28 календарних днів, а не 31 календарний день, як помилково записано в трудовій книжці. Оскільки є розбіжності в документах Подільський районний центр зайнятості відмовляється нараховувати та виплачувати позивачці допомогу по безробіттю.

Неправильний запис дати звільнення став перешкодою для отримання позивачкою допомоги по безробіття. Неодноразові, та завжди безрезультатні звернення до Подільського районного у м. Києві військового комісаріату відобразились на її моральному стані, вважає, що їй було завдано моральну шкоду на суму 3000 грн.

Крім вищезазначеного вважає, що позивачем було порушено ст.  117 КЗпП України, а саме розрахунок по заробітній платі було проведено не в останній день роботи 28.10.2005 року, а лише 18.11.2005 року. За цей час відповідач зобов»язаний виплатити середню заробітну плату в сумі 599 грн. 72 коп. за 22 дні затримки розрахунку.

18.11.2005 року при одержанні розрахунку при звільненні, виявилося, що із загальної суми виплати утримано кошти за використану відпустку в період: з 01.12.2001 року по 01.12.2002 року - за 2 календарні дні, з 01.12.2003 року по 01.12.2004 року за 11 календарних днів, з 01.12.2004 року по 01.12.2005 року за 15 календарних днів.

Всього за 28 календарних днів - 482 грн. 44 коп.

Просила змінити дату звільнення в трудовій книжці з 31.10.2005 року на 28.10.2005 року.

Стягнути з відповідача на її користь 4082 грн. 16 коп. а саме: моральну шкоду 3000 грн., незаконно відраховані 482 грн. 44 коп. за використану відпустку, середню заробітну плату в сумі 599 грн. 72 коп. за період затримки розрахунку.

В ході розгляду справи позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь незаконно відраховані 482 грн. 44 коп., за використану відпустку з 2002 року по 2005 року, середню заробітну плату за період затримки розрахунку з 30.10.2005 року по 18.11.2005 року в сумі 599 грн. 72 коп. та моральну шкоду в сумі 3000 грн., що

стосується зміни дати звільнення в трудовій книжці з 31.10.2005 року на 28.10.2005 року, це питання просила не розглядати, оскільки відпала на це потреба.

Представник відповідача - Подільського районного у м. Києві військового комісаріату та Київського міського військового комісаріату в судове засідання повторно не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини поважності неявки в судове засідання суду не повідомив.

Суд, вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивачку, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні відповідно до наказу від 30.11.1992 року за № 136 позивачка була прийнята на роботу 01.12.1992 року на посаду інспектора по обліку та бронюванню у Подільський райвійськкомат (а. с. 5).

Наказом від 31.10.2005 року за № 82 була звільнена з посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 6,10).

Відповідно до ст.  116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що в день звільнення позивачу не було виплачено розрахунок. Про це вказує позивачка, та це підтверджується довідкою Військового комісаріату від 24.05.2007 року № 873, де вказано, що позивачці були нараховані виплати при звільненні, для отримання яких ОСОБА_1. запрошувалась до відповідача (а.с.52).

Позивачка вказує, що розрахунок при звільненні вона отримала 18.11.2005 року, однак будь-яких доказів цього суду не надано.

Відповідно ж до розподільної відомості № 79 про заробітну плату службовцям і вихідну допомогу при звільненні ОСОБА_1. отримала кошти 04.11. 2995 року (а.с.58).

Таким чином, час затримки розрахунку при звільненні слід рахувати з 31.10.2005 року по 04.11.2005 року.

Згідно ст.  117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середньоденна заробітна плата позивача, згідно довідки від 02.12.2005 року ( а.с. 7) становить 27 грн. 26 коп.

Отже, позивачу необхідно виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 109 грн. 04 коп. ( 4 дні х 27,26 грн. = 109 грн. 04 коп.).

З довідки Подільського районного у м. Києві військового комісаріату № 873 від 24.05.2007 року вбачається, що ОСОБА_1. при звільненні була нарахована вихідна допомога у сумі 618 грн. 70 коп. та заробітна плата по 30 жовтня в сумі 589 грн. 15 коп., загальна сума складає 1207 грн. 85 коп, з якої було утримано за використану відпустку за 28 кал. Днів - 482 грн. 44 коп.

Відповідно до ст.  127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі, організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом ( розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

- при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за не відроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3,5,6 статті 36 і пунктах 1,2 і 5 статті 40 цього Кодексу...

В зв"язку з цим суд вважає, що з позивачки неправомірно було відраховано 482 грн. 44 коп. за 28 кал. днів використаної відпустки, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то на думку суду, вони підлягають частковому задоволенню, на суму 500 грн., оскільки вважає, що несвоєчасна виплата розрахунку при звільненні та незаконні відрахування за використану відпустку завдали певної моральної шкоди позивачу.

На підставі викладеного, ст.  ст.  116,117, 127, 232, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.  ст. 88,209,213,214,215, 218 ЦПК України, суд

РІШИВ:

Позов ОСОБА_1до Подільського районного у м. Києві військового комісаріату, Київського міського військового комісаріату про стягнення заробітної плати та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Київського міського військового комісаріату на користь ОСОБА_1незаконно відраховані кошти в розмірі 482 грн. 44 коп. за використану відпустку, 109 грн. 04 коп. - середню заробітну плату за час затримки видачі розрахунку при звільненні, 500 грн. - моральної шкоди, а всього стягнути 1091 грн. 48 коп. ( одну тисячу дев"яносто одну грн.. 48 коп.).

Стягнути з Київського міського військового комісаріату на користь держави судовий збір в сумі 59 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва. Про апеляційне оскарження рішення суду заяву може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.