Справа № 1741                                                      Головуючий у 1 інстанції:

Категорія:                                                            Горєлов А.А.

Доповідач: Маляренко І.Б.

РІШЕННЯ Іменем України

" 21 " червня  2006 року                                 колегія суддів судової палати з цивільних

справ апеляційного суду Луганської області у складі: Головуючого: Маляренко І.Б. Судців: Борисова Є.А., Гаврилюка В.К. За участю секретаря: Дорошенко Ю.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ДВАТ Шахта ім. М.П. Баракова ДП ДХК „Краснодонвугілля"

на рішення Краснодонського міського суду Луганської області від 27 травня 2002 року за позовом ОСОБА_1 до ДВАТ Шахта ім. М.П. Баракова ДП ДХК „Краснодонвугілля" про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи тим, що 09.07.1998 року помер її чоловік ОСОБА_2, якому у зв"язку із професійним захворюванням у 1997 році було призначено одноразову допомогу. Однак ця сума йому виплачена не була.

їй як дружині померлого було призначено у 1998 році, але також не виплачено одноразову допомогу у зв"язку із втратою годувальника.

Позивачка посилалася на те, що рішенням Краснодонського міського суду Луганської області від 11.09.2000 року з відповідача на її користь було стягнено не виплачену чоловіку одноразову допомогу, заборгованість по щомісячним виплатам на відшкодування шкоди, спричиненої здоров"ю, одноразову допомогу, призначену їй, а всього 56709.06 грн.

Виконано рішення суду було 13 квітня 2001 року.                                                 

Посилаючись на постанову КМУ від 20 грудня 1997 р. N 1427 „Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати" та постанову КМУ № 1100 від 03.10.1997 р. „Про внесення змін і доповнень до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків", просила стягнути з відповідача на її користь одноразову допомогу у зв"язку із втратою працездатності - 17666.94 грн.; одноразову допомогу у зв"язку із втратою годувальника -24836.49 грн. і витрати на надання юридичної допомоги у сумі 30 грн.

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням Краснодонського міського суду Луганської області від 27 травня 2002 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 14.11.2002 року дане рішення було скасовано із направленням справи на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду України від 06.04.2006 року ухвалу апеляційного суду Луганської області від 14.11.2002 р. було скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ДВАТ Шахта ім. М.П. Баракова ДП ДХК „Краснодонвугілля" ставиться питання про скасування рішення Краснодонського міського суду Луганської області від 27 травня 2002 року як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального права, і припинення провадження по справі.

В суді апеляційної інстанції представник ВАТ „Краснодонвугілля" як правонаступника ДВАТ Шахта ім. М.П. Баракова ДП ДХК „Краснодонвугілля", підтримавши доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Краснодонського міського суду Луганської області від 27 травня 2002 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позивачка ОСОБА_1 апеляційної скарги не визнала, підтримала свої позовні вимоги і прийняте по ним рішення. Заявила про розгляд справи без участі її представника.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ЦПК України, що діяв на час прийняття оскаржуваного рішення, і ЦПК України в новій редакції, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.

Як вбачається з позовної заяви позивачки ОСОБА_1, пояснень її представника в судових засіданнях позовні вимоги стосувалися компенсації своєчасно невиплачених сум одноразових допомог на підставі постанови КМУ від 20 грудня 1997 р. N 1427 „Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати" та постанови КМУ № 1100 від 03.10.1997 р. „Про внесення змін і доповнень до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків". Своїх вимог позивачка в установленому законом порядку не змінювала.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд послався на ст. 34 Закону України „Про оплату праці", на п. 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ від 23.06.1994 р. № 472 (із змінами, внесеними постановами КМ № 492 від 18.07.94 р.; № 1100 від 03.10.1997 р.), на Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати", затверджене постановою КМУ від 20 грудня 1997 р. N 1427.

При цьому суд не взяв до уваги наступного.

Нараховану її чоловікові ОСОБА_2 у 1997 році одноразову допомогу позивачка ОСОБА_1 одержала як дружина померлого, що регулювалося, виходячи із змісту ст. , 91 діючого на той час Закону України „Про пенсійне забезпечення", тому дія зазначених судом законів і нормативних актів на її вимоги в частині компенсації цієї суми не поширювалася.

Не було б прокомпенсовано суму одноразової допомоги навіть чоловікові позивачки, якби він не помер і сам звернувся до суду з такими вимогами, оскільки згідно із п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати", затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 р. N 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток. А чоловікові позивачки сума одноразової допомоги була нарахована до 01 січня 1998 року.

Дійсно, норми п. 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ від 23.06.1994 р. № 472 (із змінами, внесеними постановами КМ № 492 від 18.07.94 р.; № 1100 від 03.10.1997 р.), що ще діяли на спірний період, оскільки втратили чинність з 18.07.2001 року, стосуються всіх сум відшкодування шкоди, в тому числі і одноразової допомоги.

Але суд не звернув уваги на ту обставину, що з 01 січня 2001 року почав діяти Закон України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", а на його виконання КМ України було прийнято постанову від 21 лютого 2001 р. N 159 „Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".

І виходячи із змісту п. З цієї Постанови, одноразова допомога, призначена позивачці у зв"язку із втратою годувальника, як виплата, що має одноразовий характер, коригуванню у зв"язку із зростанням цін на споживчі товари і тарифів на послуги не підлягає.

З урахуванням наведеного і на підставі ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 як необгрунтованих.

Керуючись ст. ст. 303,307,309, 316 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ДВАТ Шахта ім. М.П. Баракова ДП ДХК „Краснодонвугілля" -задовольнити, рішення Краснодонського міського суду Луганської області від 27 травня 2002 року за позовом ОСОБА_1 до ДВАТ Шахта ім. М.П. Баракова ДП ДХК „Краснодонвугілля" про відшкодування матеріальної шкоди - скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити за їх необґрунтованістю.

Рішення набирає чинності негайно, але протягом двох місяців може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.