АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1566 Головуючий в Іінстанції - Москаленко Е. А.
Категорія 15 Доповідач - Темнікова В.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
за участю секретаря - Нагорного А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні і Краснодонському районі на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 10 червня 2005р. за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні і Краснодонському районі про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 10 червня 2005р. на користь позивачів з відповідача було стягнуто в рахунок відшкодування завданої їм моральної шкоди по 7000грн. кожному та по 300грн. в рахунок відшкодування витрат за проведення експертизи по справі.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду і постановити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не повно з'ясовані обставини справи та неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права, що суд зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також на те, що була допущена недоведеність обставин, які мають значення для справи.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги і дала пояснення аналогічні відомостям, викладеним в апеляційній скарзі.
Позивачі кожен окремо пояснили, що вони не згодні з доводами апеляційної скарги і просять залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень. Аналогічні вимоги містилися і в ст. 15, 15-1, ЗО ЦПК України, який діяв на час винесення рішення.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі
умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно
до вимог ст. 212 ЦПК України та ст. 62 ЦПК України, який діяв на час розгляду справи в суді 1
інстанції. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов
висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивачів.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що син і чоловік позивачів - ОСОБА_4- 23. 10.2002р. під час виконання своїх трудових обов'язків був смертельно травмований і внаслідок отриманої травми помер. На цей час уже набрав законної сили і діяв Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на підприємстві...". Згідно ст.6 цього закону застрахованим є робітник, страховиком Фонд ССНВ, а об'єктом страхування - життя застрахованого, його здоров'я і працездатність. Згідно положень цього ж закону у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому порядку повинен виплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту завдання цієї шкоди потерпілому. Факт завдання моральної шкоди позивачам підтверджено висновком судово - психологічної експертизи та обставинами справи.
За таких обставив, а також з огляду на те, що згідно зі ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" завданнями страхування від нещасного випадку є серед інших і відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, а відповідно до ст. 21, 28 цього ж Закону в разі настання страхового випадку ФССНВ зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивачів. Крім того, право на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі смерті працівника, за рахунок Фонду відповідно до зазначено вище Закону передбачено ст.9 Закону України "Про охорону праці". Право позивачів на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду підтверджується також роз'ясненням Конституційного Суду України, даним у рішенні від 27.01.2004р. №1-рп/ 2004, про те, що зазначене положення п.З ст.34 вказаного вище Закону не виключає обов'язку Фонду відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі ст. 1,5,6, 13, 21 та ч.З ст.28 цього Закону всім потерпілим, у тому чидлі і в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності. З огляду на наведене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд 1 інстанції не врахував того, що моральну шкоду повинно було відшкодовувати ВАТ "Краснодонвугілля"- як джерело підвищеної небезпеки, що Фонд не має правових підстав здійснювати страхування винних дій посадових осіб, не зважаючи на те, в якій формі вони здійснені. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що шкоду позивачам повинно відшкодовувати ВАТ "Краснодонвугілля" і винний в нещасному випадку ОСОБА_5 ще й тому , що оскільки ст. 21 Закону України "Про загальнообв'язкове державне страхування вц нещасного випадку на виробництві і профзахворювання..." обов'язок по відшкодуванню шкоди і тому числі і моральної у разу настання страхового випадку покладено саме на ФССНВ, а не на підприємства, в яких працюють застраховані працівники, не зважаючи на те, чи є саме виробництво джерелом підвищеної небезпеки, тому правила про відшкодування шкоди власником джерела підвищеної небезпеки до випадків трудових травм і профзахворювань не застосовуються, так як є спеціальній законом, який регулює ці правовідносини. При цьому апеляційний суд враховує те, що сину і чоловіку позивачів було завдано смертельної травми саме на виробництві і під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Те, що ця травма причинена винними діями іншого працівника цього ж підприємства, за які він поніс покарання, ніяк не впливає на те, що роботодавець у даному випадку не забезпечив своєму потерпілому працівникові безпечні умови праці, не зважаючи на те, ким конкретно порушені безпечні умови праці для потерпілого. Таким чином шкода ОСОБА_4 була причинена саме умовами виробництва.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував того, що рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 набрало чинності з 27.01.2004р., а право на відшкодування моральної шкоди у позивачів виникло з 23.10.2002р., не заслуговують на увагу, так як Конституційний Суд у даному випадку у своєму рішенні тільки роз'яснив уже існуючі, хоч і спірні положення Закону, а не встановив чи скасував якісь норми, отже ті положення, які роз'яснив у своєму рішенні Конституційний Суд існували і раніше з моменту прийняття Закону і були обов'язкові для застосування, а Конституційний Суд України своїм рішенням тільки підтвердив це.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 137 ЦПК України, так як в ній неправильно вказана адреса відповідача, не вказана ціна позову і т. д., також не заслуговують на увагу, так як неточна вказівка адреси відповідача ніяк не вплинула на правильність прийняття рішення судом по суті заявлених вимог, ціна позову зазначена в тексті і резолютивній частині позовної заяви, інші порушення на погляд відповідача також не призвели до прийняття неправильного рішення по суті вимог, а скасування правильного по суті рішення тільки з формальних підстав не допускається.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено сам факт заподіяння позивачеві моральної шкоди, бо це не зазначено в висновку МСЕК, що тільки МСЕК може встановлювати наявність моральної шкоди, що такий висновок відповідачу позивачами наданий не був, що висновок судово - психологічної експертизи не можна вважати належним медичним висновком також не заслуговують на увагу з наступних підстав:
Сама по собі вказівка в п. 1.1 "д" Порядку встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяне ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я № 212 від 22.11.1995р. про те, що на медико - соціальні експертизи (МСЕК) покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди, не виключає можливості встановлення такого факту в інший передбачений законом спосіб. Суд згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи з урахуванням тих доказів, які надано сторонами. Згідно ст. 57 ЦПК України і показання свідків , і висновки експертів відносяться до доказів. Тому суд повинен був оцінювати надані йому позивачами докази в сукупності з другими доказами по справі. Відповідач же всупереч вимогам ст. 10 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, ніяких доказів суду тому, що позивачам смертю їх сина і чоловіка не спричинено моральну шкоду не надав. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно, оцінивши в сукупності всі надані йому сторонами докази, прийшов до висновку про встановлення факту заподіяння позивачам моральної шкоди.
Не відповідають дійсності і доводи апеляційної скарги про те, що висновками судово -психологічної експертизи не підтверджується заподіяння позивачам моральної шкоди, бо вони навпаки стверджують протилежне. Ніяких доказів, які б спростовували висновки експертиз відповідач суду не надав.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків, зроблених судом першої інстанції і не є підставою для скасування рішення.
Керуючись ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні, і Краснодонському районі відхилити.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 10 червня 2005р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців після її проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: