ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
23.07.09 Справа № 15/140-09.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лебединський м’ясокомбінат”, м. Лебедин
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Лебедин
про стягнення 8961 грн. 15 коп.
СУДДЯ Резніченко О.Ю.
За участю представників:
від позивача : Демченко А.І., довіреність б/н від 11.06.2009р.
від відповідача : не з‘явився
Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 8961 грн. 15 коп. боргу відповідно до договору купівлі-продажу №4/01 від 17 січня 2008р., в тому числі 6565 грн. 42 коп. основного боргу, 1938 грн. 77 коп. пені, 207 грн. 47 коп. 3 % річних, 249 грн. 49 коп. інфляційних збитків.
В судове засідання 24.06.2009р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 6565 грн. 42 коп. основної заборгованості по договору купівлі-продажу №4/01 від 17 січня 2008р., 739 грн. 93 коп. пені, 207 грн. 75 коп. - 3% річних, 1628 грн. 23 коп. інфляційних витрат. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Відповідач в судовому засіданні 09.07.2009р. усно пояснював, що суму боргу визнає частково.
В дане судове засідання позивач подав клопотання б/н від 23.07.2009р., в якому уточнив позовні вимоги в зв‘язку з погашенням відповідачем частини боргу в сумі 4085 грн. 00 коп., а в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 2575 грн. 91 коп. (739 грн. 93 коп. пені, 207 грн. 75 коп. - 3% річних, 1628 грн. 23 коп. інфляційних витрат) позивач відмовляється. Тобто, позивач просить стягнути з відповідача 2480 грн. 72 коп. основного боргу відповідно до договору купівлі-продажу №4/01 від 17 січня 2008р. Відповідно до ст. 22 ГПК України клопотання позивача про уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.
Відповідач подав в судове засідання заяву про розгляд справи без його участі в зв‘язку з неможливістю приїхати до суду у зв‘язку з поганим станом здоров‘я.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:
17 січня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі –продажу №4/01, згідно умов якого позивач зобов‘язався постачати відповідачеві товар для використання у підприємницькій діяльності, а відповідач зобов‘язався прийняти товар та оплатити його.
Пунктом 4.2 вищевказаного договору було передбачено порядок проведення розрахунків між позивачем та відповідачем, а саме, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку за фактом з моменту поставки товару.
Як свідчать матеріали справи, відповідач отримав від позивача продукцію (м’ясо яловичини) згідно наступних видаткових накладних: № РН-0000024 від 17.01.2008р. на суму 3929 грн. 03 коп., № РН –0000030 від 21.01.2008р. на суму 2636 грн. 39 коп. Всього відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 6565 грн. 42 коп.
Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься підпис представника відповідача, довіреністю на отримання товару серії ЯНХ №511721 від 17.01.2008р. на ім‘я ОСОБА_2 Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи (а.с. 11-13).
Але оскільки відповідач з позивачем за товар не розрахувався, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензію №52 від 24.03.2008р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 6565 грн. 42 коп. (в підтвердження направлення відповідачу претензії позивачем подано копію поштового повідомлення про вручення відповідачу претензії 29.03.2008р.).
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки по договору з позивачем не провів, тому позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Тобто, на день подачі позову до суду, заборгованість відповідача склала 6565 грн. 42 коп., що підтверджується матеріалами справи.
В судове засідання 24.06.2009р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 6565 грн. 42 коп. основної заборгованості по договору купівлі-продажу №4/01 від 17 січня 2008р., 739 грн. 93 коп. пені, 207 грн. 75 коп. - 3% річних, 1628 грн. 23 коп. інфляційних витрат. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Відповідач в судовому засіданні 09.07.2009р. усно пояснював, що суму боргу визнає частково.
В дане судове засідання позивач подав клопотання б/н від 23.07.2009р., в якому уточнив позовні вимоги в зв‘язку з погашенням відповідачем частини боргу в сумі 4085 грн. 00 коп., а в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 2575 грн. 91 коп. (739 грн. 93 коп. пені, 207 грн. 75 коп. - 3% річних, 1628 грн. 23 коп. інфляційних витрат) позивач відмовляється. Тобто, позивач просить стягнути з відповідача 2480 грн. 72 коп. основного боргу відповідно до договору купівлі-продажу №4/01 від 17 січня 2008р. Відповідно до ст. 22 ГПК України клопотання позивача про уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.
Таким чином, відповідно до клопотання про уточнення позовних вимог, позивач залишив вимогу тільки щодо стягнення з відповідача залишку основного боргу у розмірі 2480 грн. 72 коп.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.
Відповідачем не подано ні доказів сплати залишку боргу у розмірі 2480 грн. 72 коп., ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 2480 грн. 72 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лебединський м’ясокомбінат” (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Білозерцева, 32, код 32738876) 2480 грн. 72 коп. основного боргу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ О.Ю.Резніченко
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Повний текст рішення підписано 24.07.09р.