Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" липня 2009 р. Справа № 56/294-08
Колегія суддів у складі
головуючого судді Бондаренка В.П., судді Камишевої Л.М., судді Сіверіна В.І.
при секретарі Єгоровій А.О.
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1. –фізична особа-підприємець,
ОСОБА_2, довіреність № 774 від 20 липня 2009 року,
1-го відповідача –ОСОБА_3 - Фізична особа-підприємець,
2-го відповідача –Левенець Л.М., довіреність від 02 березня 2009 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№1178Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 19 березня 2009 року у справі №56/294-08
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Зміїв Харківської області
до 1. Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Зміїв Харківської області
2. Приватної фірми “КРЕДО”, м. Зміїв Харківської області
про поновлення порушеного права та стягнення 23229,01 гривень,
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 19 березня 2009 року (суддя Кухар Н.М.) в позові відмовлено повністю.
Позивач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19 березня 2009 року повністю та передати справу на новий розгляд.
Відповідачі письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали. Представники відповідачів зазначили в судовому засіданні, що вважають рішення суду законним і обґрунтованим, у зв’язку з чим просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить відновити його порушене права оренди торгівельних місць на ринку ПФ «Кредо», а саме, зобов’язати відповідачів не чинити йому перешкод у здійсненні підприємницької діяльності на орендованих торгівельних площах ПФ «Кредо» в м. Змієві згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України до 01 вересня 2008 р.; стягнути з відповідачів солідарно завдану матеріальну шкоду, спричинену закриттям торгівельних місць в сумі 13229 грн.; стягнути з відповідачів солідарно завдану позивачу моральну шкоду, пов’язану із закриттям торгівельних місць в сумі 10000грн.
17.06.2008 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати договір оренди торгівельних площ № 19, укладений між позивачем та першим відповідачем - ФОП ОСОБА_3 01.03.2007 р., недійсним; стягнути з першого відповідача 4968 грн., які незаконно останнім отримані за договором оренди торгівельних площ № 19 від 01.03.2007р.; визнати незаконним одностороннє розірвання другим відповідачем - ПФ «Кредо»договору № 30, який укладено між позивачем та другим відповідачем 01.01.2007 р.; стягнути з другого відповідача спричинену позивачу незаконним закриттям торгівельних місць матеріальну шкоду в розмірі 13229 грн.; стягнути з другого відповідача причинену позивачу незаконним закриттям торгівельних місць моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; стягнути з відповідачів солідарно понесені позивачем судові витрати: державне мито в сумі 281,97 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн. (т. 1, а.с. 89-92).
19.01.2009 р. позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій просить визнати недійсними договори оренди торгівельних площ, укладені з ПФ «Кредо»: договір № 54 від 02.01.2007 р., договір № 6 від 01.02.2007 р., договір № 39 від 01.07.2007 р.; укладені з СПДФО ОСОБА_3: договір № 21 від 01.01.2006 р., договір № 22 від 01.01.2006 р., договір № 19 від 01.01.2007 р., договір № 20 від 01.01.2007 р. Позивач також просить стягнути з першого відповідача - 12109,50 грн. та з другого відповідача - 7087,50 грн. безпідставно отриманих коштів за спірними договорами оренди. Крім того, позивач просить стягнути з другого відповідача завдану матеріальну шкоду в сумі 42814,98 грн. та зобов'язати другого відповідача укласти з позивачем договір про надання двох торгівельних місць на території ринку (т. 2, а.с. 9-13). Однак, позивачем не було надано доказів сплати державного мита відповідно до заявлених позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2009 р. позивачу було запропоновано надати докази сплати державного мита у розмірі, відповідному уточненим позовним вимогам. Оскільки докази сплати державного мита позивачем суду надані не були, суд першої інстанції не прийняв до розгляду заявлені позивачем уточнення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як приватний підприємець, здійснює свою підприємницьку діяльність в м. Зміїв на ринку біля залізничного вокзалу з 06.01.2000 року. Свою підприємницьку діяльність на території ринку позивач здійснює на підставі договорів, укладених з Приватною фірмою «Кредо»та з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, зокрема: на підставі договору № 19 від 01.03.2007 р. про надання в суборенду торгівельної площі, укладеного з першим відповідачем, та договору № 30 від 01.01.2007 р. про надання трьох торгівельних місць на ринку, укладеного з другим відповідачем.
Матеріали справи свідчать, що позивач сплачував орендну плату регулярно та в повному обсязі. Останній платіж було здійснений позивачем за березень 2008 р. Приватна фірма «Кредо»приймала платежі ФОП ОСОБА_4 за оренду торгівельних площ.
06.02.2008 р. між позивачем та контролером-касиром Нарожним О. стався інцидент, який був визнаний директором ринку ОСОБА_3 як порушення правил торгівлі з боку позивача, у зв'язку з чим, враховуючи інші численні порушення правил торгівлі ФОП ОСОБА_4, директор ринку прийняв рішення про одностороннє розірвання договору оренди.
08.02.2008 р. директор ПФ «Кредо»Левенець А.Л. надіслав ФОП ОСОБА_4 листи, в яких повідомив, що строк дії договорів № 18 від 01.03.2007 р., № 19 від 01.01.2007 р. та № 37 від 01.08.2007 р. закінчився 31.12.2007 р., вказані договори з позивачем переукладатися не будуть, та попросив звільнити об'єкти оренди в триденний строк.
Як зазначає позивач, 11.03.2008 р. працівники Приватної фірми «Кредо»незаконно закрили торгівельні площі на ринку Приватної фірми «Кредо», які були надані позивачу відповідно до укладених договорів, у зв’язку з чим позивач був позбавлений можливості займатися підприємницькою діяльністю.
Позивач наполягає на тому, що жодних порушень правил торгівлі з її боку не було.
18.03.2008 р. позивачем за участю свідків та депутата Зміївської міської ради був складений акт про кількість товару позивача, який знаходився у незаконно закритій торгівельній точці, а також було зафіксовано псування продуктів харчування. За розрахунком позивача, внаслідок протиправних дій працівників ПФ «Кредо»йому було спричинено матеріальні збитки на суму 13229 грн., які позивач просить стягнути з другого відповідача.
Позивач також просить стягнути з другого відповідача спричинену йому незаконним закриттям торгівельних місць моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Крім того, у позовній заяві позивач просить визнати договір оренди торгівельних площ № 19 від 01.03.2007 р., укладений між позивачем та першим відповідачем - ФОП ОСОБА_3, недійсним, посилаючись на те, що перший відповідач не мав правових підстав для його укладання, оскільки земельна ділянка площею 0,3162 га, яка знаходиться за адресою: м. Зміїв, пров. Залізничний, 1 (місце розташування ринку) передана в оренду ПФ «Кредо»Зміївською міською радою на підставі договору оренди землі від 15.04.2004 р.
У зв'язку з тим, що позивач вважає договір № 19 від 01.03.2007 р. недійсним, він просить суд стягнути з першого відповідача незаконно отримані ним кошти за оренду торгівельних площ за період з 01.03.2007 р. по 01.03.2008 р. (включно) в сумі 4968 грн., які були сплачені позивачем за вищевказаним договором.
Позивач також зазначає, що з 23.04.2008 р. працівники ринку відмовилися від прийняття від ФОП ОСОБА_4 ринкового збору, у зв'язку з чим позивач звернувся до першого відповідача з листом, в якому повідомив про відмову у прийнятті від нього ринкового збору та просив вказати поточні рахунки, на які він зможе його перераховувати. У відповідь ФОП ОСОБА_3 зазначив, що оскільки позивач здійснює незаконну підприємницьку діяльність на ринку, орендна плата та ринковий збір не стягуються та стягуватися не будуть.
Позивач вказує, що договором № 30 від 01.01.2007 р. не передбачено одностороннього розірвання Договору, та просить визнати одностороннє розірвання цього Договору з боку другого відповідача незаконним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно необґрунтованості позовних вимог, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких є така вимога - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено поняття «цивільна дієздатність юридичної особи». Частиною 1 цієї статті передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Твердження позивача про те, що договір № 19 від 01.03.2007 р. укладений з ОСОБА_3 - особою, яка не мала на це правових підстав, є безпідставним, оскільки в матеріалах справи міститься договір оренди № 10 від 01.08.2005 р., укладений між ПФ «Кредо»в особі директора Левенець А.Л. (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_3 (орендарем) про надання Орендодавцем в оренду Орендарю приміщень з торгівельними місцями (промисловими та продовольчими) для надання послуг, пов'язаних із забезпеченням діяльності ринкового господарства в кількості 45 місць.
Відповідно до п. 1.3 вказаного договору орендодавець не заперечує проти здачі орендарем в суборенду торгових приміщень. Даний договір є чинним на даний час. За цим договором надавались в оренду саме приміщення з торговельними місцями ПФ «Кредо», а не земельна ділянка, на якій розташовано ринок ПФ «Кредо».
Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору оренди № 19 від 01.01.2007 р. є торгівельна площа на ринку ПФ «Кредо» для торгівлі, яку ФОП ОСОБА_3 (орендар) надав ФОП ОСОБА_4 в суборенду (п. 1.1. Договору).
Отже, ФОП ОСОБА_3 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладання з ФОП ОСОБА_4 договору оренди торгових площ на ринку ПФ «Кредо».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору № 19 від 01.03.2007 р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 про надання в оренду торгових площ на ринку ПФ «Кредо».
Однак слід зазначити, що у вказаному договорі не визначено яка саме торгівельна площа є предметом цього Договору.
Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, зміст договору становлять умови, що визначені угодою сторін, яка спрямована, зокрема, на встановлення зобов'язань, і договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Згідно з ч. 3 вказаної статті при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів, в договорі № 19 від 01.03.2007р. предмет договору не зазначений.
Зважаючи на те, що предмет, який є істотною умовою при укладанні договору, сторонами визначений не був, та приймаючи до уваги вимоги чинного законодавства України щодо укладення договорів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що договір № 19 від 01.03.2007 р. є неукладеним та відмовив у зв’язку з цим у задоволенні позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_3 4968 грн. незаконно отриманої орендної плати за цим договором.
Що стосується позовних вимог про визнання незаконним одностороннього розірвання договору № 30 від 01.01.2007 р. про надання торгових місць на ринку ПФ «Кредо», укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПФ «Кредо», то слід зазначити, що за своєю правовою природою це договір про надання послуг, та не відноситься до орендних правовідносин.
Пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного Комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57\188\84\105, встановлено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
В ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, за своїми змістом (характеристикою) договір найму (користування, оренди) торговельного місця на ринку варто відносити саме до категорії послуг, оскільки за завданням замовника, яким виступає продавець на ринку, виконавець, яким є адміністрація ринку, надає послугу у вигляді надання на визначений термін можливості користуватися на певних умовах торговельним місцем. В ході здійснення певної діяльності (торгівлі) така можливість реалізується (споживається). Письмова угода, повинна укладатися адміністрацією ринку з продавцями і містить й деякі інші положення, що вказують на те, що користування торговельним місцем відноситься до категорії послуг: асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця з якого здійснюватиметься торгівля, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість. Ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (пункт 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного Комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57\188\84\105).
Як свідчать матеріали справи, даним договором, а також нормами чинного законодавства, не передбачена пролонгація договору в разі відсутності заперечень на це сторін договору. Тобто, для подальшої пролонгації позивач повинен був звернутись до ПФ «Кредо» з пропозицією продовження терміну дії договору, що не було зроблено позивачем. Однак другий відповідач звертався до позивача листами про закінчення дії цього договору та про відсутність наміру щодо його переукладення.
Статтею 651 Цивільного кодексу передбачені підстави для зміни або розірвання договору, де вказано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Термін дії договору № 30 від 01.01.2007 р. було встановлено сторонами з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. Отже, 31.12.2007 р. цей договір перестав діяти, оскільки сторонами не було внесено пропозицій щодо його пролонгації. Тому твердження позивача, що ПФ «Кредо»односторонньо розірвало з нею даний договір є безпідставним, оскільки розірвати договір можливо якщо він є дійсним, а даний договір закінчив діяти 31.12.2007 року, тобто як передбачено цим договором.
Крім того, слід зазначити, що позивачем не надано доказів одностороннього розірвання другим відповідачем договору № 30 від 01.01.2007 р. В листі ПФ «Кредо»від 08.02.2008 р., на який позивач посилається в обґрунтування даної позовної вимоги, мова йдеться про закінчення строку дії договору № 37 від 01.08.2007 р., який не є предметом даного позову.
Що стосується вимоги позивача про стягнення на його користь з ПФ «Кредо»матеріальної шкоди у розмірі 13229 грн., які складаються з неодержаного прибутку в розмірі 1167,93 грн., та 11561,08 грн. збитків за пошкоджений товар, який знаходився в орендованих позивачем приміщеннях на ринку ПФ «Кредо», то вони також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
За вимогами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під неотриманими доходами (упущена вигода) слід розуміти таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якщо би зобов'язання було виконано боржником.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків.
Стаття 1166 Цивільного кодексу передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Як зазначає позивач, неправомірними діями відповідачів йому були спричинені матеріальні збитки, а саме: працівники другого відповідача перешкоджали позивачу на протязі певного періоду часу займатись підприємницькою діяльністю на ринку ПФ «Кредо», внаслідок чого він недоотримав чистого прибутку у розмірі 1167,93 грн., та також був позбавлений можливості забрати свій товар з орендованих приміщень, який протягом двох тижнів був зіпсований на суму 11561,08 грн.
В обґрунтування позовної вимоги про стягнення завданої матеріальної шкоди позивач посилається на Акт від 18.03.2008 р., де зафіксовано факт зіпсування товару, який не підлягає подальшій реалізації на суму 11561,08 грн., з переліком цього товару. Даний Акт підписаний депутатом Зміївської міської ради Оверкович Г.В., позивачем - ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
Однак колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведена належним чином протиправна поведінка відповідачів стосовно пошкодження товару позивача.
Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або утримання від здійснення наказів правової норми діяти певним чином. В матеріалах справи немає документів, які б підтверджували таку поведінку зі сторони саме першого та другого відповідачів (зафіксованих фактів правоохоронних органів, органів прокуратури).
Крім того, не вбачається причинний зв’язок між такою поведінкою відповідачів та пошкодженням товару, який знаходився в орендованих позивачем приміщеннях, оскільки документально підтверджених фактів протиправної поведінки відповідачів в матеріалах справи не існує. Як зазначає перший відповідач та представник другого відповідача, працівники ринку не чинили перешкод позивачу щодо перебування останньою на території ринку.
Також, слід зазначити, що вина, як елемент цивільної відповідальності при доказуванні факту наявності матеріальних збитків повинна бути доказана певними засобами доказування, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України. Той факт, що в приміщеннях, орендованих позивачем саме у ФОП ОСОБА_3, та на торгових місцях, наданих ПФ «Кредо», зіпсувався товар на суму 11561,08 грн., який не підлягає подальшій реалізації, не свідчить про наявність вини відповідачів.
Акт від 18.03.2008р. про фіксування факту пошкодження товару позивача не може бути прийнятий судом як належний доказ вини відповідачів, оскільки в ньому зафіксовано лише факт зіпсування товару, перелік якого доданий до цього Акту, але де знаходився цей товар з нього не вбачається.
Крім того, слід зазначити про те, що даний Акт був підписаний депутатом Зміївської міської ради та іншими особами, правоздатність яких на підписання цього акту та повноваження на участь у складі комісії відсутні.
Щодо вимоги позивача про стягнення з другого відповідача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., спричинену незаконним закриттям торгівельних місць, слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Позивачем в обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди надана медична картка амбулаторного хворого - ОСОБА_4, відповідно до записів в якій позивач 11.03.2008 р. по 14.03.2008 р. знаходився на амбулаторному лікуванні з діагнозом - гіпертонічний криз. Однак з даного доказу не вбачається причини виникнення гіпертонічного кризу та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та короткочасним розладом здоров'я позивача. Позивачем також не надано обґрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди, у зв’язку з чим є необґрунтованими вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн., колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, викладеною в рішенні.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2009 р. по справі № 56/294-08 прийняте у відповідності до чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
постановила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 19 березня 2009 року у справі № 56/294-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
суддя Камишева Л.М.
суддя Сіверін В.І.
Повний текст постанови підписаний 24 липня 2009 року.