Справа № 2-403/09

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  09  липня 2009 року                                

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

 головуючого                                                             судді Стратейчук Л.З.

 при секретарі                                                                                 Торолашвілі О.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Банк „Фінанси та кредит” в особі Філії „Донецьке регіональне управління”, за участю третьої особи ЗАТ „ОСОБА_2 компанія „ТАС”  про визнання зобов’язання за кредитним договором,  договором поруки та договором іпотеки такими, що припинилися,    зняття заборони на відчуження майна,  

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши в позовній заяві, що  09.02.2007 року між ОСОБА_3  та Банком „Фінанси та кредит” в особі  Донецького РУ  був укладений кредитний договір, на підставі якого   ОСОБА_3 отримав 47800 доларів США на побутові потреби зі сплатою 11.50% річних за користування кредитними коштами. Одночасно між  ним, ОСОБА_3 і банківською установою був укладений договір поруки, відповідно до якого він взяв на себе зобов’язання відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_1 передав у іпотеку нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Макіївка, м-н „Комсомольський”, б/н загальною площею 448.60 м2.  Відповідно до умов кредитного договору  ОСОБА_3 у той же день уклав з ЗАТ „ОСОБА_2 компанія „ТАС” договір страхування свого життя  і через оператора банківської установи відповідача  перерахував страховий платіж   у сумі 1738.04 грн. 16 березня 2007 року ОСОБА_3 загинув. ОСОБА_2 компанія „ТАС”  відмовила вигодоотримувачу – Банку „Фінанси та кредит”  у виплаті страхових коштів, мотивуючи тим, що страховий платіж надійшов до страхової компанії тільки 20.03.2007 року,  тобто після події смерті боржника, а тому  смерть боржника не можливо вважати страховим випадком. Відповідач пред’явив  до  нього вимогу, як до поручителя, про повернення кредитних коштів у сумі 47777.52 долари США і попередив, що у разі несплати зверне стягнення на предмет іпотеки. Вважає, що страховий платіж своєчасно не надійшов до страхової компанії та страховий договір не набрав чинності з вини банківської установи,  тому, як слідство,  вимоги банку про повернення кредитних коштів є неправомірними. Крім того, договір поруки і іпотечний договори вступають у дію в разі невиконання боржником своїх зобов’язань. В даному випадку невиконання зобов’язань   з  боку боржника місця не мало, оскільки   боржник помер  після отримання кредитних коштів, кредитор не вжив заходів щодо заміни сторони боржника, а він, тобто позивач,  у свою чергу не брав на себе обов’язки щодо виконання зобов’язань   іншої особи. Вважає, що зобов’язання боржника ОСОБА_3 припинилися його смертю,  а в наслідок припинення зобов’язання припинилась і  дія договорів поруки та іпотеки.  Просив визнати такими, що припинилися, зобов’язання за кредитним договором,  договором поруки та договором іпотеки, а також    зняти заборону  на відчуження майна.

    Позивач ОСОБА_1 та його представник за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали  і суду дали пояснення у межах змісту позовних заяв.

Представник позивача – ОСОБА_5, що діяла на підставі довіреності, позов не визнала. Суду   пояснила,  що   при укладенні договору страхування життя ОСОБА_3  сплатив страховий платіж на рахунок іншої страхової  компанії, а саме – ОСОБА_2 групи «ТАС», тому на момент його смерті ОСОБА_2 компанія „ТАС”  кошти не отримала і договір страхування у дію не вступив. Зазначила, що ОСОБА_3 оператору банку була подана  виконана комп’ютерним способом квитанція за його особистим підписом,  оператор відповідно до посадової інструкції перевірила наявність та повноту  зазначених в ній реквізитів установи-отримувача коштів, і при цьому не була зобов’язана перевіряти відповідність реквізитів квитанції іншим документам, в тому числі  договору страхування –  чи належній страховій компанії перераховується страховий платіж. Фактично  страховий платіж з вини  ОСОБА_3 був перерахований ОСОБА_2 групі „ТАС”,  з якою договір страхування укладено не було,  та яка 16.03.2007 року повернула його банку, як помилково надісланий,  і 20.03.2007 року банком цей платіж був перерахований належному страховику – ОСОБА_2 компанії „ТАС”.  Вважає, що вина банку у тому, що страховий платіж своєчасно не надійшов до страхової компанії та страховий договір не набрав чинності, відсутня. Зазначила, що відповідно до норм Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою а,  крім того, зобов’язання припиняється його виконанням. Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» підставою припинення іпотеки є припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору.   Оскільки зобов’язання, що виникають з кредитних правовідносин, не можна вважати такими, що нерозривно пов’язані з особою боржника, тобто основне зобов’язання не припинено, а також враховуючи, що кредитні ресурси  банку не повернуті, тобто зобов’язання не виконано, та  строк дії іпотечного договору не закінчений, немає законних підстав для  визнання зобов’язань за кредитним договором  та договором  іпотеки такими, що припинилися. У задоволенні позову просила відмовити.

Представник  третьої особи – „ОСОБА_2 компанії „ТАС” у судове засіданні не з’явився, про час і місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином. У письмових запереченнях СК ТАС зазначила, що  за договором страхування життя від 09.02.2007 року, укладеного з ОСОБА_3, фактична сплата першого страхового платежу у сумі 1738.04 грн відбулася 20.03.2007 року, тобто після смерті страхувальника,  тому  на момент такої договір страхування чинності не набув. Отримані від страхувальника грошові кошти знаходяться у страхової компанії і можуть бути повернуті його спадкоємцю в найкоротший термін з моменту звернення зазначеної особи до страхової компанії(а.с.113)

Третя особа – ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що договір поруки на виконання зобов’язань  ОСОБА_3 не  укладала.

Суд  заслухав пояснення позивача, його представника, а також представника відповідача, третьої особи,  дослідив матеріали справи, і дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

09 лютого 2007  року між ТОВ  Банк „Фінанси та Кредит”  в особі керівника відділення № 12  Донецького регіонального управління банку, та громадянином ОСОБА_3  був укладений кредитний договір № 59 рv-02-07,  відповідно до якого останній отримав кредитні ресурси у сумі 47800 доларів США зі сплатою процентів за користування  кредитними ресурсами за ставкою 11.5%  річних, для ремонту нежилого приміщення, та зобов’язався повністю повернути кредитні ресурси до 09.02.2022 року (п.2.1, 2.3, 3.2). Відповідно до п. 3.4  Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, та неустойки, в числі іншого, в разі несвоєчасного, або в неповному обсязі здійснення погашення поточної заборгованості та нарахованих процентів і комісійної винагороди, погіршення фінансового стану як самого позичальника, так і його поручителя, пошкодження та псування або знищення заставленого майна, не укладення  договору страхування життя. Тим же пунктом договору передбачено, що  вимога Банку про дострокове повернення кредитних ресурсів та нарахованих процентів є обов’язковою  для позичальника. Умовами забезпечення виконання зобов’язань відповідно до  п. 5.1, 5.2 є застава  нерухомості (іпотека), додатковим забезпеченням виконання зобов’язань є порука фізичних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_1, оформлена договором поруки 09.02.2007 року(а.с.7-11). Відповідачем не оспорюється, що з ОСОБА_6 договір поруки не укладався.

Згідно іпотечному договору від 09.02.2007 року ОСОБА_1 виступив майновим поручителем за зобов’язаннями ОСОБА_7 та передав Банку у іпотеку нежитлові будівлі за адресою: м.Макіївка, мікрорайон „Комсомольський” без номеру, загальною площею 448.60 м2, позначені за планом: адміністративно-побутова будівля „А-1” площею 140.10 м2, майстерня – „Г-1” площею 174.20 м2, склад „Б-1” площею 134.30 м2. Пунктом 4 Іпотечного договору передбачено, що зазначений Предмет  іпотеки передано  в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за Кредитним договором № 59 pv-02-07  від 09.02.2007 р. на суму 47 800, 00  (сорок сім тисяч вісімсот) доларів США строком  до 09 лютого 2022 року, а також сплати процентів за користування кредитними ресурсами,  виходячи з процентної ставки 11,5 % річних, а також комісійної винагороди за Кредитним договором, неустойки за цим Договором або за Кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за Кредитним договором, відшкодування  витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог.   Згідно з п. 8.4.8. Іпотечного договору Банк має право достроково звернути  стягнення на Предмет іпотеки у разі неналежного виконання Позичальником будь-яких умов Кредитного договору, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості, несвоєчасного повернення сум зобов’язань за Кредитним договором, в т.ч. кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. (а.с.15-18).

На виконання зобов’язань ОСОБА_3. за кредитним договором  від 09.02.2007 року    між ним, Банком  та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за яким ОСОБА_1  взяв на себе обов’язок нести  відповідальність по зобов’язанням  ОСОБА_3.(а.с.12-14).

Сторонами не заперечується, що на виконання умов Кредитного договору ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 компанією „ТАС” договір страхування життя, сплатив перший внесок, який фактично був перерахований  на рахунок іншої страхової компанії – страхової групи „ТАС”,  на рахунок СК „ТАС”  страхові кошти надійшли 20.03.2007 року.

   Згідно копії заяви  на переказ готівки № 5 від 09.02.2007 року,  наданої банком,  ОСОБА_3  звернувся до відділення № 12 Філії «Донецьке РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з вимогою  перерахувати кошти в розмірі 1 738, 04 гривень отримувачу ЗАО «СГ «ТАС» (а не ЗАТ «ОСОБА_2 компанія «ТАС», з якою позичальник уклав договір страхування) та зазначені реквізити вказаної юридичної особи, призначення платежу – страхування життя по договору  № 401007 від 09.02.2007 р.   (а.с.57).Згідно  свідоцтва  про смерть серії 1-НО № 158865, виданого 20.03.2007 року   Октябрською сільською радою  Добропільського району Донецької області  ОСОБА_3 помер 16 березня 2007 року(а.с.21).

Сторонами не заперечувалось, що після смерті ОСОБА_3, зобов’язання  по Кредитному договору не виконувались належним чином, за Кредитним договором виникла заборгованість.  Крім того, сторонами не заперечувалось, що  правонаступництва по кредитному договору не відбулося.  

11.06.2008 року філія „Донецьке РУ” ВАТ Банк „Фінанси та кредит” направила на адресу ОСОБА_1 повідомлення про неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань та наявність боргу за кредитним договором на загальну суму 47777.52 доларів США та 247.79 грн  з вимогою про  сплату суми боргу протягом 30 діб (а.с.27).

09.10.2008 року Банк звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення нотаріального напису, 23.10.2008 року Центрально-Міським ВДВМ Макіївського УЮ було відкрите виконавче провадження, яке  постановою держвиконавця від 20.11.2008 року було зупинено на підставі ухвали Калінінського районного суду м.Донецька від 06.10.2008 року  про забезпечення позову по даній цивільній справі     (а.с.70, 178-179).  

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

  Згідно ст. 1050 ЦК України я кщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

  Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником, згідно ч.1ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, згідно   ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.    

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  

Згідно з ч.1 ст. 608  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до п.3 ст.3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання. Відповідно до ст.17 Закону України „Про іпотеку” іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору,   реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним,  знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про іпотеку”, майновий поручитель є іпотекодавцем відповідно до іпотечного договору і не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання боржником. В разі порушення боржником основного зобов’язання майновий поручитель відповідає лише за задоволення вимоги іпотекодержателя нерухомим майном, що і є предметом іпотеки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.  

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом .

Відповідно до ст.589 ЗУ «Про заставу» у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.1 ст.1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов’язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Згідно ст. 520  ЦК України б оржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. У відповідності до ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, згідно з якими правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази та з огляду на наведені вище норми закону, а також з урахуванням положень ст. 11 ЦПК України, якою передбачено, що цивільні справи розглядаються тільки на підставі заяви заінтересованої сторони і у межах заявлених позовних вимог, суд доходить висновків, що умови кредитного договору не виконуються  і банківській установі збитки завдані не з вини позичальника, а у силу об’єктивних причин.  Зобов’язання, що виникають з кредитних правовідносин, не є такими, що нерозривно пов’язані з особою боржника, але питання про правонаступництво не порушувалось.   П озивачем у даній справі  виконавчий напис не оспорюється, тому суд не може входити в оцінку наявності підстав для його вчинення. Звернення стягнення на предмет іпотеки є лише одним із способів задоволення своїх вимог.  При цьому       зобов’язання за кредитним договором залишається не виконаним,  а тому у банківської установи залишається право вимагати виконання взятих  перед ними зобов’язань, умови, за яких іпотека припиняється, не настали, а тому обставин, які б були підставою для визнання зобов’язань за кредитним договором, за договором поруки та іпотеки такими, що припинилися, а також підстав для зняття заборони на відчуження нерухомого майна, що було передано у іпотеку,  суд не вбачає.    Крім того, суд не може прийняти до уваги доводи позивача про те, що страховий платіж  своєчасно не надійшов до ЗАТ «ОСОБА_2 компанії «ТАС»  та страховий договір не набрав чинності  з вини банку, оскільки суд вважає недоведеним, що   ОСОБА_3  надав до банку платіжні  документи про перерахування  страхового платежу належному отримувачу, а   посадовою інструкцією  провідного касира установи відповідача обов’язок заповнення платіжних документів не передбачений.

 Керуючись ст.ст. 10, 11,   209, 213-215  ЦПК України,   526, 543,  553, 554, 625 651, 608,   1054, 1231 ЦК України, ст.17 Закону України „Про іпотеку”,  суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ „Банк „Фінанси та кредит” про визнання зобов’язання за кредитним договором,  договором поруки та договором іпотеки такими, що припинилися,    зняття заборони на відчуження майна -  відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України

Суддя: