Справа 2а-741/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Стратейчук Л.З.
при секретарі Торолашвілі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії, суд
В С Т А Н О В И В :
05 травня 2009 року з Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про зобов’язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2007 роки , яка була направлена до окружного суду 06.11.2008 року. В попередньому судовому засіданні позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплатити їй як „Дитині війни” щомісячну державну соціальну допомогу ще й за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона має статус «дитини війни» в зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але у 2006 та 2007 роках така допомога їй не виплачувалась. У 2008 році її виплачувалась доплата до пенсії у розмірі 10% Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет на 2007 рік» в частині зупинення дії статті ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідає Конституції України і невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є противоправною. Також зазначила, що сума невиплаченої допомоги за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року складає 2733,30 грн, з 22 травня по 31 грудня 2008 року – 715,23 грн. Позивач просила поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом її порушених прав з 01 січня 2006 року, мотивуючи тим, що про порушення свого права вона дізналася після висвітлення питання у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 року, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
В письмових запереченнях відповідач зазначив, що порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році розроблено не було. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призупинено і після прийняття рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Законом України «Про Держаний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано, що внесені зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України, але законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність, тому а ні рішення Конституційного Суду України, а ні інші нормативно-правові акти не передбачають відновлення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008 року. Також вказали, що для врегулювання ситуації, 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в твердих розмірах, ОСОБА_1 отримувала це підвищення згідно діючого законодавства. На підставі наведеного просили суд відмовити позивачу у задоволені позову, а також наполягали на застосуванні строку позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 зазначеного Закону зупинено на 2006 рік Законом України від 20.12.2005 року № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, зміни до ст. 6 неконституційними не визнавались, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Рішенням Конституційного Суду від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинена дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, у 2007 році положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розмірі мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня – 410,06 грн., з 1 жовтня – 415,11 грн.
У періоді з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно поштового штемпелю на конверті позовна заява надіслана до суду 06.11.2008 року, тому суд вважає, що строк позовної давності слід рахувати саме з цієї дати.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач разом із заявленим клопотання про поновлення строку звернення до суду не навела поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що державні гарантії дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, а тому пропуск строку звернення до суду не може підставою для відмови у задоволенні позову. Таку позицію позивача суд не може вважати правильною. Відповідно до ст..57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян обов’язково підлягають оприлюдненню і незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Суд не вбачає поважності причини пропуску строку звернення до суду і підстав для його поновлення не знаходить.
У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни у відповідному періоді 2007 року, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 05.11.2007 року.
Таким чином, дії відповідача, які виразились у невиплаті позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, з 06 листопада по 31 грудня 2007 року є неправомірними, і їй підлягає до виплати недоплачена частина зазначеного підвищення за період з 06 листопада по 31 грудня 2007 року.
Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області перерахування підвищення пенсії «дитині війни» у 2008 році підлягають задоволенню з 22 травня 2008 року до 31.12.2008 року, а дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року є неправомірними, тому суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 06 листопада по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня отримання копії постанови і подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
.
Суддя: