ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 15/5009/7725/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),

суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі"

на ухвалу та постановугосподарського суду Запорізької області від 27.01.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016

у справі№ 15/5009/7725/11 господарського суду Запорізької області

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

доКонцерну "Міські теплові мережі"

простягнення 48 449 055,67 грн.,

за заявоюКонцерну "Міські теплові мережі"

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню,

за участю представників:

від позивачане з'явився

від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

05.01.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла заява Концерну "Міські теплові мережі" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у якій відповідач просив суд визнати наказ господарського суду Запорізької області від 24.04.2012 у справі № 15/5009/7725/11 у частині стягнення пені у сумі 1 582 760,98 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.01.2016 у справі № 15/5009/7725/11 (суддя Алейникова Т.Г.) у задоволенні заяви Концерну "Міські теплові мережі" про визнання наказу у справі № 15/5009/7725/11 таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 (колегія суддів у складі: Зубченко І.В. - головуючий, Попков Д.О., Радіонова О.О.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.01.2016 у справі № 15/5009/7725/11 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.01.2016 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі № 15/5009/7725/11, Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені ухвалу та постанову і передати справу на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.04.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 19.04.2016 о 10 год. 30 хв. (з урахуванням того, що ухвалою Вищого господарського суду України від 13.04.2016 у справі № 15/5009/7725/11, яка 13.04.2016 була надіслана учасникам судового процесу, колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р., прийнято до провадження касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.12.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2016 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 19.04.2016 о 10 год. 30 хв.).

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2012 у справі № 15/5009/7725/11 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") до Концерну "Міські теплові мережі" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 43 558 778,06 грн. основного боргу, 1 632 760,98 грн. пені, 742 305,96 грн. втрат від інфляційних процесів, 3% річних у розмірі 882 449,70 грн., 56 460,00 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2012 рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2012 у справі № 15/5009/7725/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2012 у справі № 15/5009/7725/11 залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2012 у даній справі видано наказ від 24.04.2012.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2015, на підставі ст. 121 ГПК України, задоволено частково заяву Концерну "Міські теплові мережі" про надання розстрочки виконання рішення, розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2012 у справі № 15/5009/7725/11 в частині стягнення суми 2 303 214,15 грн., у тому числі 720 453,17 грн. 3% річних та 1 582 760,98 грн. пені, строком на 1 рік.

Зазначена ухвала залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Частинами другою та четвертою статті 117 вказаного Кодексу визначено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. У разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

У пп. 3.3 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що частина четверта статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, зокрема, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, заява Концерну "Міські теплові мережі" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, обґрунтована приписами Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (далі - Закон). Відповідач зазначає, що на виконання вимог ч.ч. 12, 13 ст. 18 Закону ним остаточно погашена заборгованість з основного боргу за природний газ, спожитий до 01.01.2014 за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2639 ТЕ-13 від 20.12.2010, що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом. Тобто, відповідачем сплачено повністю суму основного боргу, а також частково штрафні та фінансові санкції, станом на 06.09.2015 сума основного боргу за природний газ, спожитий до 01.01.2014, погашена.

Концерн "Міські теплові мережі" 09.09.2015 направив вимогу про списання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (позивачем) пені, штрафних та фінансових санкцій, а саме: 3% річних у сумі 720 453,17 грн. та пені в сумі 1 582 760,98 грн., нарахованих за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2639ТЕ-13 від 20.12.2010, які підлягають списанню на підставі ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 № 2467-VI в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 14.05.2015 № 423-VIII.

За твердженням відповідача, його зобов'язання у сумі пені 1 582 760,98 грн. припинилося на підставі ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Однак, стаття 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" регламентує порядок проведення розрахунків за природний газ всіма категоріями споживачів з гарантованим постачальником природного газу.

Відповідно до ч. 13 ст. 18 вказаного Закону (в редакції згідно із Законом України від 14.05.2015 № 423-VIII) заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Зазначені пеня, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

Згідно з ч. 1 ст. 18 "Про засади функціонування ринку природного газу" розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу.

Відповідно до п. 10 ст. 1 вказаного Закону гарантований постачальник - це визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу, крім випадків, визначених частиною сьомою статті 12 цього Закону.

Статтею 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованими постачальниками природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії). Гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Відповідно до абзацу 5 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до визначення у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку гарантованого постачальника функції такого постачальника здійснюють суб'єкти господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом.

З урахуванням викладеного, на підставі встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для списання пені на підставі ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", з огляду на те, що ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" не є гарантованим постачальником природного газу.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.01.2016 у справі № 15/5009/7725/11 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук