ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р.                                                  Справа № 925/1049/13

Господарський суд Черкаської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя                                                   Васянович А.В.,

судді:                                                                       Єфіменко В.В.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

від відповідача – ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

від третіх осіб:

від ОСОБА_4 - представник не з’явився,

від ОСОБА_5 - представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в

особі філії “Полтавське регіональне управління” публічного

акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит”, м. Полтава

до приватного підприємства “Лавіта”, с. Поташ, Маньківського району,

Черкаської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_4, м. Умань, Черкаської області

2. ОСОБА_5, м. Умань, Черкаської області

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Полтавське регіональне управління” публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” до приватного підприємства “Лавіта” про стягнення 48 819,77 дол. США, що складає по курсу НБУ на 20 червня 2013 року 390 216 грн. 42 коп.; заборгованості за простроченим кредитом – 2 650,83 дол. США, що складає по курсу НБУ на 19 червня 2013 року 21 188 грн. 08 коп.; заборгованості за нарахованими відсотками по кредиту – 15 493,51 дол. США, що складає по курсу НБУ на 19 червня 2013 року 123 839 грн. 63 коп.; заборгованості по пені – 721 251 грн. 85 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - комплекс нежитлових будівель, що розташований по вул. Українська, № 7 в селі Поташ Маньківського району Черкаської області (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07 липня 2014 року).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22 липня 2014 року позов задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки - комплекс нежитлових будівель, що розташований по вул. Українська, № 7 в селі Поташ Маньківського району Черкаської області, власником якого є приватне підприємство “Лавіта”. За рахунок виручених від реалізації предмета іпотеки коштів задоволено вимоги публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Полтавське регіональне управління” публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит”, про погашення заборгованості, а саме заборгованості станом на 19 червня 2013 року в сумі 950 522 грн. 21 коп., яка складалась з: заборгованості за кредитом (48 579,24 + 2 891,36) 51 470,60 дол. США, що по курсу НБУ складала 411 404,51 грн.; строкової заборгованості по відсоткам за період з 29.07.2010 по 29.07.2013 року 746,32 дол. США або 5 965,34 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам за період з 29.07.2010 по 29.07.2013 року 16 420,17 дол. США або ж 131 246,42 грн.; пені за період з 29.07.2012 по 29.07.2013 року 401 905,94 грн.

Визнано право за публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Полтавське регіональне управління” публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” від свого імені продати предмет іпотеки, а саме: комплекс нежитлових будівель, що розташований по вул. Українська, № 7 в селі Поташ Маньківського району Черкаської області, будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 11 000 000 грн.

Визнано за публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Полтавське регіональне управління” публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” право підпису договору купівлі-продажу в якості продавця, одержання дублікатів правовстановлюючих документів, а саме: отримання ОСОБА_2 з реєстру прав власності на дане нерухоме майно, отримання довідок та документів, що будуть необхідні для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, доступу до будівлі, яка розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, село Поташ, вул. Українська, № 7.

Визнано за публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Полтавське регіональне управління” публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” право бути замовником виготовлення та одержання витягу з реєстру прав власності на дане нерухоме майно, бути замовником здійснення поточної інвентаризації вищевказаного об’єкта, одержати копії технічного паспорта та інших правовстановлюючих документів на даний комплекс нежитлових будівель, по необхідності виготовити та одержати новий технічний паспорт та інші правовстановлюючі документи.

Визнано за публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Полтавське регіональне управління” публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” право здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки.

Стягнуто з приватного підприємства “Лавіта” на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Полтавське регіональне управління” публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” – 17 238 грн. 81 коп. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2014 року вищевказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 березня 2015 року рішення господарського суду Черкаської області від 22 липня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2014 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 березня 2015 року справу №925/1049/13 прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. та призначено розгляд справи на 31 березня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 травня 2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та призначено у даній справі судову експертизу, в зв’язку з чим провадження у справі №925/1049/13 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 жовтня 2015 року провадження у справі №925/1049/13 поновлено.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2015 року вирішено розглядати справу колегіально у складі трьох суддів.

13 жовтня 2015 року після повторного авторозподілу відповідно до ст.21 ГПК України справу №925/1049/13 передано для колегіального розгляду у складі: головуючий суддя - Васянович А.В., судді – Єфіменко В.В., Довгань К.І.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 жовтня 2015 року справу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Васянович А.В., судді – Єфіменко В.В., Довгань К.І. та призначено розгляд справи на 28 жовтня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 жовтня 2015 року вдруге призначено у даній справі судову експертизу, в зв’язку з чим провадження у справі №925/1049/13 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 січня 2016 року провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 10 лютого 2016 року.

                    Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2016 року провадження у справі зупинено до закінчення розгляду апеляційним судом Черкаської області скарги публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 січня 2016 року зі справи №701/1154/15-ц та набрання відповідного рішення суду законної сили.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 березня 2016 року провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 06 квітня 2016 року.

10 лютого 2016 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій банк просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед АТ „Банк “Фінанси та Кредит” за договором № МКЛУ-92-08 від 11 квітня 2008 року в розмірі 1 256 495 грн. 98 коп.. яка складається з:

-          заборгованості за кредитом – 48 819,77 дол. США, що складає по курсу НБУ на 20 червня 2013 року 390 216,42 грн.;

-          заборгованості за простроченим кредитом – 2 650,83 дол. США, що складає по курсу НБУ на 19 червня 2013 року 21 188,08 грн.;

-          заборгованості за простроченими відсотками по кредиту – 15 493,51 дол. США, що складає по курсу НБУ на 19 червня 2013 року 123 839,63 грн.;

- заборгованості по пені – 721 251,85 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки: комплекс нежитлових будівель, який складається з адмінбудинку з прибудовою (літера А,а) -73,6 кв.м; кімнати зразків (літера З) - 28,2 кв.м.; споруд (№1,2); замощення (№ІІ), криниці (літера К); магазину (літера Б) - 192,5 кв.м.; складу сипучих товарів з підвалом (літера В пд В) - 1113,6 кв.м.; матеріального складу (літера Д) - 567,6 кв.м.; нежитлові будівлі (літера Г) 58,4 кв.м.; майстерні (літера М) - 25,1 кв.м., сторожки з ґанком (літера - Н) - 7,2 кв.м., складу (літера Є) - 6,8 кв.м., вбиральні (літера Е), що розташований на земельній ділянці по вул. Українська № 7 в селі Поташ Маньківського району Черкаської області, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 13 лютого 2008 року і зареєстрованого в реєстрі за №560, що перебуває у власності приватного підприємства “Лавіта” шляхом визнання права власності на зазначене майно за публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) за узгодженою сторонами вартістю предмета іпотеки в розмірі 368 765 грн. 54 коп. (ліквідаційна вартість предмета іпотеки узгоджена сторонами).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 квітня 2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів. Заяву публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Полтавське регіональне управління” публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” про уточнення позовних вимог від 10 лютого 2016 року прийнято до розгляду. Розгляд справи було відкладено на 26 квітня 2016 року.

Викликані в судове засідання треті особи не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Учасники судового процесу належним чином були повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

До початку судового засідання від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2016 року заяву про збільшення позовних вимог від 25 квітня 2016 року з доданими до неї документами повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 20893/13 від 24 вересня 2013 року, вх. № 21945/13 від 07 жовтня 2013 року т. 1 а.с. 66-67, 97-98), та зазначав про безпідставність позовних вимог, а саме – неправильності визначення розміру заборгованості по кредиту позичальника ОСОБА_4, недійсності кредитного договору і припинення зобов’язань по договору іпотеки, пропуску позивачем позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Скасовуючи раніше прийняті судові рішення по даній справі Вищий господарський суд України в своїй постанові від 04 березня 2015 року зазначив, що вирішуючи питання визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки, слід виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі – відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України “Про іпотеку” вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Разом з тим, якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, ця сторона зобов'язана відповідно до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України довести інший розмір початкової ціни предмета іпотеки, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення судової експертизи (відповідна правова позиція наведена у листі Верховного Суду України від 01 лютого 2015 року “Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна”).

Вирішуючи питання про визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно із оцінкою, проведеною на замовлення відповідача суб’єктом оціночної діяльності КООП “Юрспецслужба”, ринкова вартість об’єкта оцінки станом на 11 квітня 2014 року складає 11 000 000 грн. Посилаючись на норми ч. 6 ст. 38, ч. 1 ст. 39 та ч. 1 ст. 41 Закону України “Про іпотеку” суд першої інстанції надав перевагу запереченням відповідача в цій частині та визначив початкову ціну реалізації предмета іпотеки у сумі 11 000 000,00 грн.

При цьому, визначаючи початкову ціну реалізації предмета іпотеки на підставі звіту про оцінку, складеного КООП “Юрспецслужба”, та приймаючи його як належний доказ на підтвердження вартості предмета іпотеки, суд першої інстанції зобов’язаний був надати правову оцінку вказаному звіту, та визначити, чи відповідає він вимогам Закону України “Про іпотеку” (зокрема, щодо визначення об’єкту оцінки) та чи було дотримано при проведенні процедури оцінки та складанні звіту вимоги, встановлені положеннями (національними стандартами) оцінки майна, відобразивши відповідні висновки у мотивувальній частині рішення, чого всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не зробив.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу, наданим сторонами висновкам суб’єктів оціночної діяльності та рецензії і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 11 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Полтавське регіональне відділення” відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” (в подальшому найменування позивача було змінено на публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та кредит”) (банк) та громадянином України ОСОБА_4 (позичальник) було укладено кредитний договір № МКЛУ-92-08, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати позичальнику кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності та цільового використання у межах поновлюваної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 83 160,00 дол. США зі сплатою за користування кредитними коштами процентів на умовах цього договору, а позичальник зобов’язався повернути всі отримані кредитні кошти банку за кожним траншем у строки, встановлені додатковими угодами до цього договору, з остаточним строком повернення до 10 квітня 2023 року та сплачувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з процентної ставки 18 % (п.п. 1.1, 1.1.1, 2.5, 3.1 кредитного договору).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за вищевказаним кредитним договором, 11 квітня 2008 року між позивачем (іпотекодержатель) та приватним підприємством “Лавіта” (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № МІУ-92-08, за умовами якого іпотекодавець зобов’язався передати в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель, реєстраційний номер 5485229, який складається з адмінбудинку з прибудовою (літера А, а) – 73,6 кв.м., кімната зразків (літ. З) – 28,2 кв.м., споруд №1, 2, замощення (№ ІІ), криниці (літ. К), магазину (літ. Б) – 192,5 кв.м., складу сипучих товарів з підвалом (літ. В пд В) – 1113,6 кв.м., матеріального складу (літ. Д) – 567,6 кв.м., нежитлової будівлі (літ. Г) – 58,4 кв.м., майстерні (літ. М) – 25,1 кв.м., сторожки з ганком (літ. Н) – 7,2 кв. м., складу (літ. Є) – 6,8 кв.м., вбиральні (літ. Є), що розташований на земельній ділянці по вул. Українська, № 7 в селі Поташ Маньківського району Черкаської області, яка належить іпотекодавцю на праві власності.

Згідно із п. п. 3, 5 договору іпотеки узгоджена сторонами ринкова вартість предмету іпотеки становить 526 807 грн. 00 коп., узгоджена сторонами ліквідаційна вартість предмету іпотеки становить 368 765 грн. 54 коп. Загальна вартість нерухомого майна становить 2 319 350 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі заставою, окремим видом якої за ст. 575 ЦК України є іпотека.

Згідно частини 1 ст. 574 ЦК України підставою виникнення застави є договір.

Як зазначалося вище, з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань, згідно умов кредитного договору №МКЛУ-92-08 від 11 квітня 2008 року між сторонами було укладено договір іпотеки.

Пунктом 10 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем на умовах цього договору за ліквідаційною вартістю предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 35 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що позичальником несвоєчасно сплачується сума боргу по кредиту та процентів за користування кредитом.

23 червня 2012 року за вих. №№ 49.1/29-01/280 і 49.1/29-01/285 позивач звернувся до ОСОБА_4 з письмовими вимогами, в т.ч. і в порядку ст. 35 Закону України “Про іпотеку”, в яких довів до відома останнього про наявність порушення ним п. 8.1.8. договору іпотеки, про наявність заборгованості по кредитному договору станом на 25 липня 2012 року, вимагав у зв’язку з цим, сплатити штраф, в десятиденний строк з моменту пред’явлення вимоги достроково в повному обсязі виконати основне зобов’язання по кредитному договору та попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення банку до суду. Вимоги направлялись засобами поштового зв’язку, адресатом не отримані, повернені відправнику 03 серпня 2012 року з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.

22 серпня 2012 року за вих. №№ 49.1/29-01/292 і 49.1/29-01/293 позивач повторно засобами поштового зв’язку направив ОСОБА_4 письмові вимоги, які останнім не отримані і були повернуті відправнику з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.

04 січня 2013 року за вих. № б/н позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою в порядку ст. 35 Закону України “Про іпотеку”, в якій попередив, що у випадку не усунення порушення зобов’язання по кредиту, не погашення заборгованості по кредиту в місячний строк з дати отримання вимоги, банк здійснюватиме звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення до суду. Вимога направлялась засобами поштового зв’язку, адресатом не отримана, повернута відправнику 07 лютого 2013 року з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.

          Згідно частини 1 статті 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно частини 3 статті 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Право позивача на пред’явлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтується на умовах договору іпотеки, кредитному договорі, а також підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 7.3. кредитного договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Як вбачається зі змісту заяви про уточнення позовних вимог від 07 липня 2014 року (т. 3 а.с.18-20) позивачем було заявлено до стягнення 721 251 грн. 85 коп. неустойки.

Господарським судом Черкаської області встановлено, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2014 року у справі №705/4368/13-ц, провадження 2/705/1447/13, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного підприємства “Лавіта” на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” 1 256 495 грн. 98 коп. заборгованості по кредитному договору.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року у справі № 22ц-793/1039/2014 вищевказане рішення скасовано в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” до ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного підприємства “Лавіта” про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 1 256 495 грн. 98 коп.

Позовні вимоги задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” заборгованість по кредитному договору на загальну суму 950 522 грн. 21 коп.; стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та приватного підприємства “Лавіта” на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” заборгованість по кредитному договору на загальну суму 950 522 грн. 21 коп.

Вказаним судовим рішенням встановлено наявність заборгованості боржника по кредитному договору станом на 19 червня 2013 року в загальній сумі 950 522 грн. 21 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 51 470,60 дол. США, що по курсу НБУ складала 411 404 грн. 51 коп.; строкової заборгованості по відсоткам за період з 29 липня 2010 року по 29 липня 2013 року у розмірі 746,32 дол. США або 5 965 грн. 34 коп.; простроченої заборгованості по відсоткам за період з 29 липня 2010 року по 29 липня 2013 року у розмірі 16 420,17 дол. США або 131 246 грн. 42 коп.; пені за період з 29 липня 2012 року по 29 липня 2013 року у розмірі 401 905 грн. 94 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, сума боргу, правильність розрахунків, чинність кредитного і іпотечного договорів, як обставини, які з’ясовуються у даній справі, встановлені рішеннями суду у цивільній справі № 705/4368/13-ц, 2/705/69/14, не потребують повторного доказування.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 17 березня 2016 року зі справи №22ц/793/677/16 скасовано рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 січня 2016 року про визнання недійсним договору іпотеки.

Тобто договір іпотеки є чинним.

Ні відповідач, ні позичальник за кредитним договором не спростували встановлені факти, не заперечили доводи позивача щодо наявності та розміру заборгованості, не подали суду доказів проведення розрахунку із позивачем в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору.

Виходячи з положень частини 2 статті 16 ЦК України, статей 33, 36, частини 1 статті 37 Закону України “Про іпотеку”, не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

При цьому судом враховано правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року зі справи №3-43гс14.

Як вже вказувалося вище, позивач своєю заявою від 10 лютого 2016 року уточнив свої вимоги та просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України “Про іпотеку” іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

На виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 04 березня 2015 року місцевим господарським судом під час нового розгляду спору неодноразово призначалась судова експертиза для визначення ринкової вартості предмета іпотеки, що підтверджується ухвалами суду від 21 травня 2015 року та від 28 жовтня 2015 року.

Проте, жодного разу експертизу проведено не було у зв’язку з несплатою сторонами рахунків на оплату експертизи.

Водночас, відповідач 06 квітня 2016 року надав суду звіти СП ТОВ “Фавор”, як суб'єкта оціночної діяльності, про оцінку вартості комплексу нежитлових будівель, розташованих за адресою: Черкаська область, Маньківський район, с. Поташ, вул. Українська,7 та про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки, яка на праві приватної власності належить приватному підприємству “Лавіта” та розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, с. Поташ, вул. Українська, земельна ділянка 7.

Так, величина ринкової вартості комплексу нежитлових будівель становить 4 949 580 грн. 00 коп., оціночна вартість земельної ділянки – 762 150 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 06 квітня 2016 року розгляд справи було відкладено та надано можливість позивачу надати суду свої заперечення до звітів про оцінку майна та землі.

Позивач своїм правом на подання додаткових письмових доказів суду не скористався та не надав суду ні своїх заперечень, ні відповідних рецензій на звіти.

Водночас, судом враховано, що наведенні вище звіти про оцінку нерухомого майна відповідають вимогам Закону України “Про іпотеку”, зокрема, щодо визначення об’єкту оцінки, оскільки згідно п.1 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно (комплекс нежитлових будівель), згідно переліку, що знаходиться на земельній ділянці по вул. Українська №7 в селі Поташ Маньківського району Черкаської області, а при проведенні процедури оцінки та складанні звітів суб’єктом оціночної діяльності було дотримано вимоги, що встановлені Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, Методикою оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1891, Національним стандартом №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440; Національним стандартом №2 “Оцінка нерухомого майна” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2004 року, №1442; “Вимогами до звітів про експертну оцінку” (Інструктивний лист ФДМУ від 26 грудня 1995 року № 10-95-9281); загальною частиною до збірників укрупнених показників відновної вартості, затвердженої 13 серпня 1971 року ОСОБА_7 СРСР (Додаток 3), Правилами визначення фізичного зносу житлових будинків СОУ ЖКГ 75.11 - 35077234.0015:2009.

Зі звітів вбачається, що датою оцінки комплексу нежитлових будівель та земельної ділянки є 01 квітня 2016 року, а строк дії звітів складає 6 місяців з дати оцінки.

Тобто на момент розгляду спору оцінка предмету іпотеки є чинною.

Водночас строк дії звіту з оцінки майна, який проводився КООП “Юрспецслужба” відсутній, сам звіт не відповідає положенням (правилам) та національним стандартам, а тому даний висновок з оцінки майна до уваги не приймається.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, та у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання, забезпеченого заставою, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідача підлягає частковому задоволенню.

Водночас судом враховано, що в пункті 14 постанови пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 “Про судове рішення у цивільній справі” вказано, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”).

Виходячи із викладеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок переданого відповідачем в іпотеку майна відповідно до договору іпотеки боргу позичальника по кредиту згідно кредитного договору №МКЛУ-92-08 від 11 квітня 2008 року - 48 819,77 доларів США (що в гривневому еквіваленті, за курсом долара США до гривні з розрахунку 25,3389 грн. за один долар США станом на 26 квітня 2016 року становить 1 237 039 грн. 27 коп.), заборгованості за простроченим кредитом - 2 650, 83 доларів США (що в гривневому еквіваленті, за курсом долара США до гривні з розрахунку 25,3389 грн. за один долар США станом на 26 квітня 2016 року становить 67 169 грн. 12 коп.), простроченої заборгованості по відсоткам - 15 493,51 дол. США (що в гривневому еквіваленті, за курсом долара США до гривні з розрахунку 25,3389 грн. за один долар США станом на 26 квітня 2016 року становить 392 588 грн. 50 коп.) та 401 905 грн. 94 коп. пені, а в решті вимог про стягнення неустойки слід відмовити за недоведеністю наданого суду розрахунку та положенням ч.6 ст.232 ГК України.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є помилковим, оскільки з відповідним позовом позивач звернувся до суду 02 липня 2013 року.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що звертаючись до суду із заявою про уточнення позовних вимог від 07 липня 2014 року, яка по суті є заявою про їх збільшення, та яку було прийнято до розгляду попереднім складом суду, позивачем не було сплачено судовий збір за збільшений розмір позовних вимог.

Так, у вказаній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в еквіваленті до національної валюти станом на 19 червня 2013 року в розмірі 1 256 495 грн. 98 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином позивач повинен був доплатити судовий збір при зверненні до суду із заявою від 07 липня 2014 року в розмірі 7 891 грн. 11 коп. (25 129 грн. 92 коп. (2% від заявленої до стягнення суми, згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 чинного на той час Закону України “Про судовий збір”) – 17 238 грн. 81 коп. (судовий збір сплачений при подачі позовної заяви).

В пункті 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26 грудня 2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне достягнути з позивача в доход Державного бюджету України суму недоплаченого судового збору в розмірі 7 891 грн. 11 коп.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед АТ “Банк “Фінанси та кредит” за договором №МКЛУ-92-08 від 11 квітня 2008 року в розмірі 48 819,77 дол. США боргу зі сплати кредиту, (що в гривневому еквіваленті станом на 26 квітня 2016 року становить 1 237 039 грн. 27 коп.); 2 650, 83 дол. США заборгованості за простроченим кредитом, (що в гривневому еквіваленті станом на 26 квітня 2016 року становить 67 169 грн. 12 коп.); 15 493,51 дол. США простроченої заборгованості по відсоткам за кредитом, (що в гривневому еквіваленті станом на 26 квітня 2016 року становить 392 588 грн. 50 коп.); 401 905 грн. 94 коп. пені, звернути стягнення на предмет іпотеки: комплекс нежитлових будівель, який складається з адмінбудинку з прибудовою (літера А,а) - 73,6 кв.м; кімнати зразків (літера З) - 28,2 кв.м.; споруд (№1,2); замощення (№ІІ), криниці (літера К); магазину (літера Б) - 192,5 кв.м.; складу сипучих товарів з підвалом (літера В пд. В) – 1 113,6 кв.м.; матеріального складу (літера Д) - 567,6 кв.м.; нежитлові будівлі (літера Г) - 58,4 кв.м.; майстерні (літера М) - 25,1 кв.м., сторожки з ґанком (літера - Н) - 7,2 кв.м., складу (літера Є) - 6,8 кв.м., вбиральні (літера Е), що розташований на земельній ділянці по вул. Українська, 7 в селі Поташ, Маньківського району, Черкаської області, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 13 лютого 2008 року і зареєстрованого в реєстрі за №560, що перебуває у власності приватного підприємства “Лавіта” шляхом визнання права власності на зазначене майно за публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та кредит” (вул. Артема, 60, м. Київ, ідентифікаційний код 09807856) за визначеною вартістю предмета іпотеки в загальному розмірі 5 711 730 грн. 00 коп.

3.          В решті вимог – в позові відмовити.

4.          Стягнути з приватного підприємства “Лавіта”, ідентифікаційний код 32151592, вул. Українська, буд. 7, с. Поташ, Маньківського району, Черкаської області на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит”, ідентифікаційний код 09807856, вул. Артема, 60, м. Київ – 18 741 грн. 90 коп. судового збору.

5.          Стягнути з публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” ідентифікаційний код 09807856, вул. Артема, 60, м. Київ - 7 891 грн. 11 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у Шевченківську районі ГУ ДФС у м. Києві (вул. Багговутівська, 26, м. Київ, 04107) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач – УДКСУ у м. Черкаси Черкаської області, код – 38031150, банк – ГУДКСУ у Черкаській області, МФО – 854018, код бюджетної класифікації – 22030101 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 28 квітня 2016 року.

Головуючий суддя А.В.Васянович

судді:                                                   В.В.Єфіменко

К.І ОСОБА_1