ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016 року Справа № 904/8903/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Дармін М.О., Сизько І.А.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

позивача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - Маслянікова І.О., довіреність № б/н від 29.07.2015 р.;

Жовтневого відділу ДВС - Ковтун Д.В., довіреність № 371/3 від 15.01.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМА-Станкоімпорт», м.Дніпропетровськ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 року по справі № 904/8903/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство реалізації інженерних задач науково-технічний центр», с.Боромля Тростянецького району Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМА-Станкоімпорт», м.Дніпропетровськ

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 572 603,93 грн. (скарга відповідача на дії ДВС)

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 року у справі № 904/8903/14 (суддя Назаренко Н.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство реалізації інженерних задач науково-технічний центр», с.Боромля Тростянецького району Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМА-Станкоімпорт», м.Дніпропетровськ про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 572 603,93 грн. було відхилено скаргу відповідача на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Ковтун Д.В. (а.с.1-4, т.2 матеріалів оскарження).

Ухвалу господарського суду мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення скарги, оскільки дії державного виконавця здійснювались, в межах повноважень та на підставі Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржив в апеляційному порядку відповідач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «АКМА-Станкоімпорт», м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права при її прийнятті, на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, на невідповідність висновків господарського суду обставинам справи; просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 року, прийняти нове рішення у справі, зокрема, посилається на те, що:

- господарським судом не було досліджено питання щодо підстав для накладення штрафу на відповідача згідно зі ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» в межах виконавчого провадження № 46706578, оскільки судом взагалі не досліджувався строк, наданий державним виконавцем для добровільного виконання рішення суду;

- крім того, господарський суд, не досліджуючи питання наявності строку на добровільне виконання рішення суду, прийшов до помилкового висновку про законність постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору;

- також господарським судом не надано правової оцінки діям державного виконавця щодо винесення вимоги 09.06.2015р. та законності її направлення боржнику, оскільки зазначену вимогу про виконання виконавчого документу в строк до 15.06.2015р. було передано до відділення поштового зв`язку 10.06.2015р. і отримано боржником 17.06.2015р., отже, державним виконавцем було свідомо встановлено строк для виконання рішення суду з 09.06.2015р. по 15.06.2015р., з урахуванням двох вихідних днів - 13 та 14 червня 2015 року, що унеможливило таке добровільне виконання; крім того, державний виконавець виніс вимогу не пересвідчившись у виконанні рішення боржником.

06.04.2016р. відповідачем (скаржником) до Дніпропетровського апеляційного господарського суду подані поясненні, в яких останній зазначив, що для невиконання рішення господарського суду від 01.12.2014р. існували об`єктивні обставини, оскільки в межах іншого виконавчого провадження № 46708668, відкритого 03.03.2015р., по стягненню пені за цим же рішенням були накладені арешти на всі грошові кошти відповідача.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.96 ГПК України, не скористався, як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.22 ГПК України; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.31, 32-34, 75-77, т.2 матеріалів оскарження).

Жовтневий відділ державної виконавчої служби у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилався на відповідність оскаржуваної ухвали вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначив, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2015р. зі строком добровільного виконання рішення до 10.03.2015р. відповідачем було отримано 18.03.2015р., що підтверджується поштовим повідомленням; в подальшому, виконавче провадження було зупинено в зв`язку з прийняттям до розгляду касаційної скарги ТОВ «АКМА-Станкоімпорт»; 05.06.2015р. позивачем надіслано до органу ДВС постанову суду касаційної інстанції від 27.05.2015р., якою рішення залишено в силі, а 09.06.2015р. за даними позивача про невиконання рішення суду в добровільному порядку складено акт державного виконавця, на підставі якого прийнято постанову про накладення штрафу відповідно до ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» та винесено постанову про стягнення виконавчого збору на підставі ст.28 цього ж Закону. Крім того, 09.06.2015р. виконавцем направлено відповідачу вимогу щодо повторної перевірки виконання рішення та встановлено новий строк виконання виконавчого документу - до 15.06.2015р. Посилання відповідача на неправомірність цього строку, є необґрунтованими, оскільки згідно зі ст..75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання вимог державного виконавця на боржника накладається штраф і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряється стан виконання рішення. Зазначений строк державним виконавцем був дотриманий - саме п»ять робочих днів з 09.06.2015р. по 15.06.2015р., без урахування вихідних днів 13 та 14 червня. Також орган ДВС зазначає, що повторну перевірку державним виконавцем було проведено 24.06.2015р., на підставі якої складений акт державного виконавця та на боржника накладений штраф у подвійному розмірі, про що винесено відповідну постанову. Державний виконавець зауважує, що виконавче провадження ВП № 46706578 по виконанню наказу господарського суду від 25.02.2015р. було закінчено 20.10.2015р. на підставі п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесена відповідна постанова та направлено до правоохоронних органів подання про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, яке вступило в законну силу. Отже, станом на 20.10.2015р. рішення господарського суду від 01.12.2014р. відповідачем не було виконано.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, 01.12.2014р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/8903/14 (суддя Петренко І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство реалізації інженерних задач науково-технічний центр», с.Боромля Тростянецького району Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМА-Станкоімпорт», м.Дніпропетровськ про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 572 603,93 грн. позов було задоволено; зобов`язано відповідача поставити позивачу металоріжуче обладнання (Токарно-револьверний оброблювальний центр моделі L600LA з системою ЧПК FANUC 32i-А стандартної комплектації, країна походження: Республіка Корея, підприємство-виробник: корпорація Hyundai WIA, Республіка Корея) за найменуванням, комплектністю, кількістю, цінами - у відповідності зі Специфікацією №1 (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору поставки №30 від 25.09.2013р.; стягнено з відповідача на користь позивача 572 603,93 грн. пені та 12 670,08 грн. судового збору (а.с.19-28, т.1 матеріалів оскарження).

16.02.2015р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по цій справі було залишено без задоволення апеляційну скаргу відповідача, рішення місцевого господарського суду було залишено без змін (а.с.59-69, т.1 матеріалів оскарження).

25.02.2015р. на виконання рішення господарського суду були видані накази по справі № 904/8903/14 про зобов`язання вчинити певні дії та про стягнення пені, які були направлені стягувачу - ТОВ «Товариство реалізації інженерних задач науково-технічний центр» (позивачу).

27.02.2015р. позивач звернувся до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою № 26/10-15/1 про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання рішення від 01.12.2014р. (а.с.154, т.1 матеріалів оскарження).

03.03.2015р. постановою державного виконавця Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ Ковтуном Д.В. було відкрито виконавче провадження № 46706578 з виконання наказу господарського суду № 904/8903/14 від 25.02.2015р. про зобов`язання відповідача вчинити дії з поставки товару; надано відповідачу строк для добровільного виконання рішення суду до 10.03.2015р.(а.с.156-157, т.1 матеріалів оскарження). Зазначена постанова направлена боржнику та стягувачу супровідним листом № 3480/24 та отримана боржником 18.03.2015р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.153, 155, т.1 матеріалів оскарження). При цьому, в п.6 постанови ВДВС від 03.03.2015р. про відкриття виконавчого провадження було зазначено, що сторони виконавчого провадження, зокрема, і відповідач (скаржник) мають право знайомитись з усіма матеріалами виконавчого провадження на сайті Єдиного державного реєстру виконавчих провадження в мережі Інтернет за певним індивідуальним ідентифікатором для кожного учасника виконавчого провадження (а.с.157, т.1).

19.03.2015р. ухвалою Вищого господарського суду України по цій справі була прийнята до розгляду касаційна скарга відповідача на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2015р.; задоволено заяву відповідача про зупинення виконання рішення господарського суду; зупинено виконання рішення господарського суду по цій справі від 01.12.2014р. (а.с.70-71, 158-159, т.1 матеріалів оскарження).

В зв`язку з вищевикладеним, 24.03.2015р. постановою державного виконавця Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ Ковтуном Д.В. було зупинено виконавче провадження № 46706578 з виконання наказу господарського суду № 904/8903/14 від 25.02.2015р. до закінчення перегляду в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції (а.с.160-161, т.1 матеріалів оскарження).

27.05.2015р. постановою Вищого господарського суду України по цій справі було залишено без задоволення касаційну скаргу ТОВ «АКМА-Станкоімпорт», вищевказані постанову суду апеляційної інстанції від 16.02.2015р. та рішення господарського суду від 01.12.2014р. залишено без змін (а.с.81-85, т.1 матеріалів оскарження).

Отже, рішення господарського суду від 01.12.2014р. по цій справі набуло законної сили 16.02.2015р. та відповідно до ст.115 ГПК України є обов`язковим для виконання на всій території України та підлягає виконанню учасниками судового процесу.

Таким чином, стадія виконавчого провадження є завершальною та обов`язковою стадією судового процесу, а судом повинно бути вжито усіх. Передбачених законом заходів, спрямованих на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Матеріали справи не містять, а сторонами по справі, зокрема, скаржником не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючого будь-яке виконання судового рішення по цій справі або в певній частині, або повністю. Отже, з 03.03.2015р. по теперішній час - 26.04.2015р. (більше року), судове рішення по цій справі, яке набуло законної сили не є виконаним, що підтверджується поясненнями скаржника в суді апеляційної інстанції. Виконавче провадження № 46706578 було закінчено 20.10.2015р. на підставі п.11 ч.1 ст.49, ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку з невиконанням рішення суду по цій справі, що підтверджується матеріалами справи (а.с.239-240, т.1), оскільки судове рішення неможливо виконати без участі боржника. Тобто, протягом 03.03.2015р.-20.10.2015р. (більше півроку) судове рішення а ні в добровільному, а ні в примусовому порядку відповідачем не було виконано.

09.06.2015р. постановою державного виконавця Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ Ковтуном Д.В. було поновлено виконавче провадження № 46706578 (а.с.162-163, т.1 матеріалів оскарження), яка направлена супровідним листом від 09.06.2015р. № 10376/24 боржнику та стягувачу (а.с.164, т.1 матеріалів оскарження).

Також, 09.06.2015р. на підставі заяви позивача про не виконання відповідачем рішення господарського суду від 01.12.2014р. в добровільному порядку, державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Ковтуном Д.В. було складено акт про невиконання рішення господарського суду, на підставі якого, в свою чергу, було винесено постанову про накладення штрафу на відповідача в розмірі 1020 грн., яка надіслана боржнику супровідним листом № 10378/24 (а.с.165, 166, 169, 170, т.1 матеріалів оскарження).

Крім того, 09.06.2015р. постановою державного виконавця Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ Ковтуном Д.В. було стягнено з відповідача виконавчий збір в сумі 2040 грн. за невиконання в добровільному порядку рішення господарського суду, яка направлена боржнику і стягувачу супровідним листом № 10379/24 (а.с.167, 168, т.1 матеріалів оскарження).

В той же день, 09.06.2015р. державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ Ковтуном Д.В. було винесено вимогу № 10377/24, якою відповідача зобов`язано в строк до 15.06.2015р. надати до відділу ДВС інформацію щодо виконання рішення господарського суду від 01.12.2014р. (а.с.171-172, т.1 матеріалів оскарження).

Всі вищезазначені документи від 09.06.2015р. були направлені боржнику 10.06.2015р. та отримані останнім 17.06.2015р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.153, т.1 матеріалів оскарження).

19.06.2015р. листом відповідач надав відповідь на вимогу виконавця, в якому зазначив, що всі документи зі строком добровільного виконання (постанова про відкриття виконавчого провадження, вимога) отримані боржникам поза межами строку такого виконання; крім того, на боржника накладено штраф за невиконання рішення суду, але державний виконавець не пересвідчився в обізнаності боржника з виконавчими документами, виконанні рішення суду; також відповідач зазначив, що ним здійснюються заходи щодо добровільного виконання рішення суду, але вони ускладнені арештом всіх рахунків підприємства в межах виконавчого провадження № 46708668, отже, невиконання боржником рішення до цього часу обумовлено об`єктивними підставами, на які останній вплинути не може (а.с.173-174, т.1 матеріалів оскарження).

30.06.2015р. листом № 14861/24 начальник Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ зазначив, що посилання боржника на неможливість виконання рішення, в зв`язку з накладенням арешту на рахунки в межах іншого виконавчого провадження є безпідставним, оскільки рішення господарського суду набрало законної сили 16.02.2015р., а виконавче провадження було відкрите лише 03.03.2015р., тобто відповідач мав можливість виконати його в добровільному порядку до винесення постанови державним виконавцем (а.с.175-176, т.1 матеріалів оскарження).

З матеріалів справи вбачається, що арешти на рахунки скаржника було накладено не на всі грошові кошти, а лише в межах суми стягнення 585 274,01 грн. в межах іншого виконавчого провадження № 46708668 по виконанню наказу по цій же справі № 904/8903/14 від 25.02.2015р., але про стягнення з відповідача на користь позивача пені (а.с.38-43, т.2). Отже, доводи скаржника про те, що його діяльність була фактично паралізована шляхом накладення арешту на всі рахунки та усі грошові кошти, та у скаржника була відсутня можливість сплати певних митних платежів та виконання рішення по цій справі в частині вимог про передачу майна є недоречними та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

26.06.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга відповідача на дії державного виконавця щодо направлення вимоги від 09.06.2015р., а також прийняття постанов від 09.06.2015р. про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу (а.с.86-89, т.1 матеріалів оскарження). Зазначену скаргу було прийнято до розгляду ухвалою господарського суду від 06.07.2015р. (а.с.104-106, т.1 матеріалів оскарження).

17.08.2015р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі в задоволенні зазначеної скарги було відмовлено, оскільки матеріалами справи встановлено про обізнаність відповідача з постановою про відкриття виконавчого провадження, яку було отримано підприємством 18.03.2015р., подано в зв`язку з цим до суду касаційної інстанції заяву про зупинення виконання рішення господарського суду, представник відповідача був присутній в суді касаційної інстанції, отже, знав про результати розгляду касаційної скарги та про поновлення виконавчого провадження; державним виконавцем невиконання рішення суду було перевірено даними позивача - заява від 09.06.2015р., на підставі якої був складений акт про невиконання рішення суду, отже, винесення в подальшому постанов про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу є обґрунтованим (а.с.115-123, т.1 матеріалів оскарження).

Зазначену ухвалу господарського суду було оскаржено відповідачем в апеляційному порядку та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2015р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «АКМА-Станкоімпорт» було залишено без задоволення (а.с.185-188, т.1 матеріалів оскарження).

30.12.2015р. постановою Вищого господарського суду України по цій справі було частково задоволено касаційну скаргу відповідача, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2015р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2015р. було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.217-221, т.1 матеріалів оскарження).

Суд касаційної інстанції, скасовуючи вищевказані процесуальні акти, зазначив, що суди попередніх інстанції не дослідили наявність у боржника реального строку для добровільного виконання рішення господарського суду, не надали належної правової оцінки, з урахуванням положень ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», вимозі державного виконавця від 09.06.2015р., суди не дослідили наявності поважних причин невиконання рішення господарського суду боржником та необхідності винесення постанови про накладення штрафу відповідно до ст.89 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

22.02.2016р. господарським судом, за результатами нового розгляду скарги відповідача на дії ДВС, було прийнято ухвалу, якою відхилено скаргу відповідача на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Ковтун Д.В. (а.с.1-4, т.2 матеріалів оскарження), яка і є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-ХІV (з подальшими змінами та доповненнями) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1, 3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних та юридичних осіб на території України; невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена; скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень; неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги; за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (зі змінами та доповненнями) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється. Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких зокрема віднесено судові накази.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження; у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Отже, зазначений семиденний строк Закон ніяким чином не регламентує як «робочі дні» або «святкові», виключень щодо святкових та вихідних днів при обчисленні цього строку Закон не містить. Тобто, посилання скаржника на те, що ВДВС нібито встановила семиденний строк без урахування вихідних днів не є таким, що відповідає вимогам Закону.

Як зазначалось вище, судове рішення протягом тривалого часу, з 03.03.2015р. так і залишилось невиконаним скаржником, виконавче провадження було закрито в зв`язку з невиконанням, а отже, стягнення виконавчого збору зі скаржника є таким, що відповідає матеріалам справи, фактичним обставинам та вимогам Закону.

Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції відповідно до приписів ч.1 ст.111-12 ГПК України, апеляційний господарський суд щодо оскарження відповідачем штрафу, нарахованого у відповідності до ст..89 Закону України «Про виконавче провадження», то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 44 Господарського кодексу України чітко регламентовано, що підприємництво здійснюється на основі, зокрема, вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, самостійного здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Статтями 6, 627, 629 ЦК України закріплено основні принципи цивільного законодавства України, зокрема, принципи свободи договору та його обов`язковості, вільного вибору контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, укладаючи договір поставки від 25.09.2013р. № 30 відповідач (скаржник) усвідомлював правові наслідки своїх дій та певні комерційні ризики своєї підприємницької діяльності, зокрема, і ризики постачання товару іноземного виробництва, необхідність сплати певних обов`язкових митних платежів.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Отже, зазначеною нормою права передбачено, що підставою для накладення штрафу згідно зі ст.89 цього Закону, є безпосередньо невиконання судового рішення без поважних причин.

За загальним правилом поважними причинами пропуску певних строків, визначених Законом, зокрема, й щодо добровільного виконання судового рішення, є обставина об`єктивного характеру, що не залежала від волевиявлення особи (зокрема, скаржника), які перешкоджали або робили неможливим вчинення певних дій в межах встановлених законом строків.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення; боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Зазначений порядок надсилання постанови від 03.03.2015р. було дотримано ВДВС (а.с.153, 155, т.1).

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Посилаючись на ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», скаржником не наведено жодної обставини та не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України, які знаходяться в певному причинно-слідчому зв`язку між несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2015р. та позбавленням скаржника певних прав, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Частинами 1, 2 ст.75 вищевказаного Закону регламентовано, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Матеріалами справи встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2015р. зі строком добровільного виконання рішення до 10.03.2015р. дійсно було отримано скаржником поза межами строку для добровільного виконання рішення - 18.03.2015р., а в подальшому - 19.03.2015р., тобто на наступний день, виконавче провадження було зупинено.

Але, також враховуючи, що представник скаржника був присутнім в судовому засіданні Вищого господарського суду України 27.05.2015р. та обізнаний з результатами розгляду його касаційної скарги, він мав можливість добровільно виконати рішення господарського суду до поновлення виконавчого провадження або надіслати до виконавчої служби заяву про відкладення виконавчих дій за наявності обставин, які перешкоджають таким діям, згідно зі ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», чого скаржником зроблено не було, докази протилежного відсутні.

Крім того, за даними позивача про невиконання рішення господарського суду, викладеними в заяві, 09.06.2015р. державним виконавцем був складений акт про невиконання рішення господарського суду та винесено постанови про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». А, враховуючи, що до 09.06.2015р. від боржника до органу ДВС не надійшло жодної інформації щодо виконання рішення господарського суду, виконавцем на адресу відповідача була направлена вимога з встановленням нового строку для виконання виконавчого документу до 15.06.2015р.

Оскільки згідно зі ст.115 ГПК України рішення є обов`язковим для виконання на всій території України, воно скаржником не виконано в добровільному порядку, будь-яких документів про поважні обставини, які перешкоджають виконанню рішення, в строки, визначені постановою про відкриття виконавчого провадження та вимогою державного виконавця не надано взагалі в строки, які тривало виконавче провадження, то господарським судом обґрунтовано залишено без задоволення скаргу відповідача щодо неправомірних дій державного виконавця та безпідставності винесення постанов про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору та винесення вимоги від 09.06.2015р.

Щодо доводів скаржника про не дослідження господарським судом строків, наданих для добровільного виконання рішення суду, то як зазначалось вище, вони не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки державним виконавцем встановлені строки, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», яким не передбачене встановлення більших термінів для виконання рішення господарського суду, крім того, в постанові про відкриття виконавчого провадження, яка була в наявності у боржника з 18.03.2015р., зазначається унікальний ідентифікатор доступу до інформації щодо певного виконавчого провадження, яка розміщена в мережі Інтернет та доступна тільки боржнику і стягувачу, отже, останній не був позбавлений права перевіряти стан виконавчого провадження, в якому є боржником та надавати необхідні документи вчасно.

Частиною 1 ст.43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що арешт на рахунки відповідача було накладено лише в межах певних сум грошових коштів (пеня за судовим рішенням по цій справі), а не на всі банківські рахунки, несплата митних платежів відповідачем через відсутність у нього певної суми коштів та як наслідок неможливість здійснення поставки товару іноземного виробництва та виконання рішення по цій справі, не є обставинами об`єктивного характеру, а є обставинами суб`єктивного характеру, які безпосередньо пов`язані з негативними результатами його господарської діяльності (відсутність коштів) відповідача, як суб`єкта господарювання, а тому такі обставини, на думку колегії суддів, не є поважними причинами невиконання судового рішення. Таким чином, враховуючи вищевикладене, невиконання судового рішення з 03.03.2015р. по теперішній час, тривалість виконавчого провадження (більше півроку), колегія суддів вважає, що обставини, наведені скаржником, які спричинили невиконання судового рішення по цій справі не є поважними, а тому накладення органом ДВС штрафу, передбаченого ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що відповідає вимогам закону, матеріалам, фактичним обставинам справи. А оскільки виконавче провадження, виконавчі заходи по виконанню судового рішення здійснювались, то є законним і обґрунтованим стягнення з відповідача виконавчого збору, з урахуванням того, що в ході виконавчого провадження судове рішення по справі не було виконано.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в резолютивній частині оскаржуваної ухвали господарського суду від 22.02.2016р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують вищевикладеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з законом.

Керуючись ст.43, ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМА-Станкоімпорт», м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 року у справі № 904/8903/14 - залишити без змін.

Матеріали оскарження повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.04.2016 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.А. Сизько