ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 рокуСправа № 912/488/16

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/488/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Креатив"

про стягнення 415 164,75 грн,

за участю представників:

від позивача – участі не брали;

від відповідача – ОСОБА_1, довіреність від 01.10.2015 № 29Д-10.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Креатив" 415164,75 грн заборгованості, з яких: 49518,94 грн основного боргу, 359485,01 грн збитків, 1744,63 грн штрафу, 2505,35 грн пені, 788,09 грн 3% річних, 1122,73 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про фінансовий лізинг від 19.05.2014 № 00009885 в частині своєчасного здійснення лізингових платежів.

Ухвалою від 16.02.2016 господарським судом порушено провадження у справі за вказаним позовом.

Позивачем у позовній заяві зазначено відповідачем ОСОБА_2 акціонерне товариство "Креатив", ідентифікаційний код 31146251, місцезнаходження якого: 25014, Кіровоградська область, м. Кіровоград, пр-т Промисловий, 19.

Водночас, як убачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.04.2016, місцезнаходження юридичної особи Приватного акціонерного товариства "Креатив", ідентифікаційний код 31146251: 01032, м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, 75.

Судом враховуються правила частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

За таких обставин справа розглядається Господарським судом Кіровоградської області.

У додаткових поясненнях від 06.04.2016, поданих до суду 07.04.2016 позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Окрім того, 20.04.2016 на адресу Господарського суду Кіровоградської області від позивача у справі надійшло обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків.

Позивач повідомлений належним чином та завчасно про час і місце судового засідання 27.04.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення 18.04.2016 поштового відправлення (а.с. 241).

Разом з цим, повноважний представник позивача участі у судовому засіданні 27.04.2016 не приймав, позивач правом на підтримання поданого ним позову у судовому засіданні не скористався з власної ініціативи.

Відповідачем письмового відзиву щодо заявлених позовних вимог не подано, поряд з цим 07.04.2016 подано суду пояснення від 07.04.2016 № 296-10, за змістом яких вказує, що суми 16200,00 грн реальних збитків та 343285,01 грн упущеної вигоди позивачем не доведено, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас щодо позовних вимог про стягнення 49518,94 грн основного боргу, 1744,63 грн штрафу, 2505,35 грн пені, 788,09 грн 3% річних та 1122,73 грн інфляційних втрат відповідачем власної позиції не висловлено, контррозрахунку таких сум суду не подано.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані сторонами письмові пояснення, господарський суд встановив такі обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець) та ОСОБА_2 акціонерним товариством "Креатив" (Лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг від 19.05.2014 № 00009885 (надалі за текстом – Договір).

За умовами Договору Об'єктом лізингу є транспортний засіб типу VW Passat B7 2.0 I TDI шасі WVWZZZ3CZEPO14360, двигун №CLL 006105, рік виробництва 2014, д.н. НОМЕР_1, колір коричневий.

Додатком до договору про фінансовий лізинг від 19.05.2014 № 00009885 є Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі – Умови, а разом з Договором – Контракт).

У відповідності до п. 1 Умов, Контракт, а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між Сторонами щодо придбання Об'єкту лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна" та його передання Лізингоодержувачу згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими чинними положеннями українського законодавства.

За змістом п.п. 3.2-3.4 Контракту Порше Лізинг Україна придбаває Об'єкт лізингу (отримує право власності на Об'єкт лізингу) та передає Лізингоодержувачу Об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього Контракту.

Лізингоодержувач користується Об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію Об'єкта лізингу у відповідності до Контракту.

Після завершення строку лізингу за Контрактом Лізингоодержувач придбаває Об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим Контрактом. За умови повної сплати Лізингоодержувачем всіх платежів за Контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за Контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення Лізингоодержувачем всіх належних до сплати платежів за Контрактом, купівельна ціна Об'єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою Лізингоодержувачем. У разі неповної сплати Лізингоодержувачем будь-яких платежів за Контрактом розмір купівельної ціни буде визначений відповідним чином.

Згідно з п. 6.1 Умов для експлуатації Об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця зобов'язаний здійснювати на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину Контракту, та інших положень Контракту.

Вказаний пункт Умов сторонами змінено Додатковою угодою № 1 від 19.05.2014, виклавши його в наступній редакції: Для експлуатації Об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна ОСОБА_3 платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплат лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний ОСОБА_3 платіж включає:

-          відсотки (проценти) за користування Об'єктом фінансування;

-          частину від Обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину Вартості Об'єкта лізингу);

-          комісії;

-          покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або безпосередньо пов'язані з виконанням Контракту.

Відповідно до п. 6.4 Умов у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких(якої) узгоджений сторонами.

У п.п. 6.5, 6.10 Умов (з урахуванням змін, внесених сторонами Додатковою угодою № 1) сторонами узгоджено, що лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). ОСОБА_3 платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених Контрактом та чинним законодавством України.

Лізингоодержувач здійснює ОСОБА_3 платежі відповідно до термінів, визначених у Графіку покриття витрат та виплати ОСОБА_3 платежів (Плану відшкодування).

Згідно з п.п. 12.1, 12.2 Умов строк лізингу за Контрактом визначається у Договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання ОСОБА_1 приймання-передачі Лізингоодержувачем Об'єкта лізингу (п. 5.4 Умов).

Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами його зобов'язань (п. 12.3 Умов).

Сторонами підписано Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), надалі – Графік виплати платежів (а.с. 41-44).

Згідно з вказаним Графіком виплати платежів: строк лізингу – 60 місяців, вартість Об'єкта лізингу – 36553,00 USD, авансовий платіж – 7310,60 USD, обсяг фінансування – 29242,40 USD.

ОСОБА_3 платежі повинні бути сплачені на підставі рахунку Порше Лізинг Україна в гривнях (за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, відповідно до пунктів 6.3 та 6.4 Умов банківським переказом на банківський рахунок Порше Лізинг Україна.

Пунктом 6.3 Умов (в редакції Додаткової угоди № 1) сторонами погоджено, що ОСОБА_3 платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено сторонами в Контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або ПАТ "ОСОБА_4 ОСОБА_1" або ПАТ "Укрсиббанк") або Національним банком України (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен Платіж підлягає здійсненню. З цією метою ОСОБА_3 платежі, інші Платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені Контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.

За актом прийому-передачі від 06.06.2014 (а.с. 45) Порше Лізинг Україна в особі представника - дилера ТОВ "Атлантик", передано, а ПрАТ "Креатив" прийнято Об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Passat B7 номер кузова (шасі) WVWZZZ3CZEPO14360, рік виробництва 2014, д.н. НОМЕР_1, колір коричневий, новий.

Згідно з вказаним актом вартість Об'єкта лізингу - 441925,78 грн, авансовий платіж - 88385,15 грн, обсяг фінансування 353540,62 грн, щомісячний платіж - 9468,77 грн.

Позивач вказує про порушення з червня 2015 року відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом.

Так, на момент подання даного позову Лізингоодержувачем не сплачено обов'язкові ОСОБА_3 платежі за червень-серпень 2015 року.

Позивачем виставлено відповідачеві рахунок-фактуру від 04.06.2015 № 00279339 на суму 16486,45 грн, яка є ОСОБА_3 платежем за червень 2015 року; рахунок-фактуру від 03.07.2015 № 00284132 на суму 16488,01 грн, яка є ОСОБА_3 платежем за липень 2015 року; від 03.08.2015 № 00289288 на суму 16544,48 грн, яка є ОСОБА_3 платежем за серпень 2015 року (а.с. 46-48).

Згідно з Графіком виплати платежів ОСОБА_3 платіж за червень 2015 року повинен бути сплачений до 15.06.2015, за липень 2015 року - до 15.07.2015, за серпень 2015 року - до 15.08.2015.

Позивач у письмових поясненнях, поданих до суду 07.04.2016, вказує, що такі рахунки направлялись відповідачеві засобами електронного зв'язку (e-mail).

Суд враховує, що за умовами п. 6.9 Умов в редакції Додаткової угоди № 1 сторонами визначено, що у випадку неотримання Лізингоодержувачем рахунку за 5 робочих днів до граничного строку сплати чергового лізингового платежу згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), Лізингоодержувач інформує Порше Лізинг Україна щодо неотримання такого рахунка.

Відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача щодо неотримання Лізингоодержувачем рахунків-фактур за червень-серпень 2015 року, а відтак суд вважає ПрАТ "Креатив" таким, що отримало вказані рахунки вчасно.

Доказів сплати ОСОБА_3 платежів за червень-серпень 2015 року відповідачем суду не подано.

20.07.2015 Порше Лізинг Україна направлено на адресу ПрАТ "Креатив" Перше нагадування про несплату від 16.07.2015 (а.с. 49-50), згідно з яким позивач вказував на несплату відповідачем рахунка-фактури від 04.06.2015 на суму 16486,45 грн та необхідність сплати пені та штрафу за таке прострочення.

Друге нагадування про несплату ОСОБА_3 платежів за червень та липень 2015 року від 04.08.2015 позивачем на адресу відповідача направлено 07.08.2015 (а.с. 52-53).

На вказані нагадування відповідач ніяким чином не прореагував.

Судом враховується, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором лізингу, правовідносини за яким регулюються параграфом 6 Глави 58 Цивільного кодексу України, а також параграфом 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. ОСОБА_3 платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, у зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Отже, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу права власності на товар.

Відповідно до п. 4.1 Контракту Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію Об'єкта лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей Контракт/відмовитися від Контракту та вимагати повернення Об'єкта лізингу як зазначено в Контракті).

Згідно з п. 4.2 Контракту після завершення строку дії цього Контракту, після сплати останнього ОСОБА_3 платежу, інших платежів за цим Контрактом та виконання всіх зобов'язань Лізингоодержувачем, право власності на Об'єкт лізингу перейде до Лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього Контракту або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.

Статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до п. 8.3.2 Контракту якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) ОСОБА_3 платежу, при цьому якщо прострочення ОСОБА_3 платежу триває більш ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати Об'єкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно з п. 12.6.1 Контракту Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитися від Контракту та право на повернення Об'єкта лізингу, зокрема, у випадку коли Лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний ОСОБА_3 платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Пунктом 12.7 Контракту передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від Контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає Лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від Контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від Контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням Лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання Лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, Лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення до відправки.

Як убачається з матеріалів справи (а.с. 55-59) 20.10.2015 Порше Лізинг Україна на адресу ПрАТ "Креатив" направлено Третє нагадування про несплату від 17.08.2015, попередньо направлені рахунки-фактури про сплату ОСОБА_3 платежів за червень-серпень 2015 року, а також вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення Об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору від 17.08.2015 № 00009885.

За змістом вказаної вимоги позивач просив відповідача погасити поточну заборгованість за ОСОБА_3 платежами у сумі 49518,94 грн, а також штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів у сумі 1744,63 грн.

Даною вимогою Порше Лізинг Україна повідомило відповідача щодо відмови Лізингодавця від договору про фінансовий лізинг від 19.05.2014 № 00009885 та вимагало від ПрАТ "Креатив" повернути Об'єкт лізингу за таким Договором впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місцезнаходження ПрАТ "Креатив".

Як свідчать матеріали справи вимогу про відмову позивача від Контракту відповідач отримав 28.10.2015.

За таких обставин суд дійшов висновку, що договір про фінансовий лізинг 19.05.2014 № 00009885, укладений між сторонами, був розірваний у позасудовому порядку у зв'язку з вищезазначеною відмовою позивача від вказаного договору.

Відповідачем поряд з цим прострочені ОСОБА_3 платежі не сплачено, Об'єкт лізингу на користь позивача не повернуто.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Позивачем надано суду копію виконавчого напису за № 1780, вчиненого 01.12.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про повернення ОСОБА_2 акціонерним товариством "Креатив" на користь Порше Лізинг Україна Об'єкту лізингу (а.с. 60).

Постановою від 08.12.2015 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 4959227 з примусового виконання вказаного виконавчого напису. Цього ж дня винесено постанову про розшук майна - транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, номер шасі (кузова, рами) - WVWZZZ3CZEP014360, рік випуску - 2014, колір коричневий, реєстраційний номер - АА1865ВР.

Станом на день розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази розшуку транспортного засобу, що є Об'єктом лізингу та, відповідно, повернення його Порше Лізинг Україна.

Позивач стверджує та підтверджує відповідними доказами, що на дату припинення Контракту відповідач має заборгованість зі сплати ОСОБА_3 платежів за червень-серпень 2015 року у загальній сумі 49518,94 грн.

За таких обставин суд вважає підставними та доведеними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_3 платежів за червень-серпень 2015 року у сумі 49518,94 грн.

Позовні вимоги в цій частині судом задовольняються.

Окрім того, позивач, на підставі п. 8.2.1 Контракту просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу, яка нарахована позивачем на суми ОСОБА_3 платежів за червень-серпень 2015 року згідно з відповідними рахунками за період з: 16.06.2015 по 16.12.2015 (на прострочений платіж за червень 2015 року) у сумі 831,10 грн, з 16.07.2015 по 16.01.2016 (на прострочений платіж за липень 2015 року) у сумі 835,69 грн, з 16.08.2015 по 16.02.2016 (на прострочений платіж за серпень 2015 року) у сумі 838,56 грн, всього 2505,35 грн.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Розрахунок пені, здійснений позивачем, господарським судом перевірено, при цьому суд зазначає, що початок періоду прострочення відповідачем своїх зобов'язань зі сплати ОСОБА_3 платежів позивачем вказано правильно, за винятком простроченого платежу за серпень 2015 року. Так, оскільки останній день сплати лізингового платежу за серпень 2015 року згідно Графіку виплат – 15.08.2015, є вихідним днем (субота), відповідач мав право сплатити такий платіж у перший наступний робочий день – 17.08.2015, відтак, відповідач є таким, що прострочив сплату ОСОБА_3 платежу за серпень 2015 року лише з 18.08.2015.

Період нарахування пені із простроченої заборгованості за червень 2015 року позивачем вказано з 16.06.2015 по 16.12.2015, тоді як шестимісячний строк для нарахування пені на заборгованість за червень 2015 року спливає 15.12.2015; за липень 2015 року – з 16.07.2015 по 16.01.2016, тоді як шестимісячний строк для нарахування пені на заборгованість за липень 2015 року спливає 15.01.2016; за серпень 2015 року – з 16.08.2015 по 16.02.2016, тоді як відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з 18.08.2015, а шестимісячний строк для нарахування пені на заборгованість за серпень 2015 року спливає 17.02.2016.

Поряд з цим, кінцевою датою для нарахування пені за прострочення ОСОБА_3 платежу за серпень 2015 року є дата складання позовної заяви, оскільки чинним законодавством не передбачено заявлення до стягнення сум, які можуть бути нараховані у майбутньому, а позовна заява датована позивачем 25.01.2016.

Жодних заяв про збільшення позовних вимог чи інших обґрунтувань в ході розгляду справи господарському суду позивачем з даного питання не подано. При цьому, суд зауважує, що у позивача було достатньо часу для їх підготовки та подання до суду з огляду на неодноразове відкладення розгляду даної справи господарським судом у зв'язку з невиконанням позивачем вимог господарського суду, викладених у відповідних ухвалах.

Отже правильним періодом, за який нараховується пеня за прострочення ОСОБА_3 платежу за серпень 2015 року у сумі 16544,48 грн, слід вважати з 18.08.2015 по 25.01.2016. При цьому, господарський суд враховує, що нарахування інших заявлених до стягнення вимог, зокрема 3% річних та інфляційних втрат, позивачем здійснено по 25.01.2016, тобто по дату складання позовної заяви.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за кожним простроченим ОСОБА_3 платежем окремо, з урахуванням якого сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача складає 2 387,53 грн, з яких: з 16.06.2015 по 15.12.2015 (на прострочений платіж за червень 2015 року) у сумі 826,58 грн, з 16.07.2015 по 15.01.2016 (на прострочений платіж за липень 2015 року) у сумі 831,18 грн, з 18.08.2015 по 25.01.2016 (на прострочений платіж за серпень 2015 року) у сумі 729,77 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 2505,35 грн господарським задовольняються частково в сумі 2 387,53 грн. В решті вимог про стягнення пені господарський суд відмовляє.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати ОСОБА_3 платежів за червень-серпень 2015 року позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 788,09 грн та інфляційні втрати у сумі 1122,73 грн за періоди:

-          з 16.06.2015 по 25.01.2016 за прострочення платежу за червень 2015 року;

-          з 16.07.2015 по 25.01.2016 за прострочення платежу за липень 2015 року;

-          з 16.08.2015 по 25.01.2016 за прострочення платежу за серпень 2015 року.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, і трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується з обраним позивачем періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також з їх розміром, нарахованим позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 788,09 грн та 1122,73 грн інфляційних втрат судом задовольняються у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф у сумі 1744,63 грн, нарахований на підставі п. 8.2.2 Контракту, згідно якого у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п. 8.3.1 Контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується направлення позивачем на адресу відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нагадувань про несплату суд вважає, що вимога про стягнення штрафу на підставі п. 8.2.2 Контракту є правомірною, контррозрахунку такого штрафу відповідачем суду не подано, позовні вимоги про його стягнення не спростовано.

Окрім вказаного, позивач просить суд стягнути з відповідача 359485,01 грн збитків, які складаються з:

-          16200,00 грн реальних збитків, що виникли у зв'язку з відновленням його порушеного права як власника Об'єкту лізингу, з яких:

1) 4200,00 грн (3500,00 грн + ПДВ 700,00 грн) вартості юридичних послуг за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, укладеного між позивачем та ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса;

2) 12000,00 грн (10000,00 грн + ПДВ 2000,00 грн) вартості юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг від 09.06.2010 № 17/2010, укладеного між позивачем та ТОВ "Юридична фірма "Вернер" з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці заяви про визнання вимог позивача та представництва інтересів позивача;

-          88497,31 грн упущеної вигоди у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування Об'єктом лізингу за період з вересня 2015 року по січень 2016 року згідно Плану відшкодування;

-          254787,70 грн упущеної вигоди у вигляді щомісячних ОСОБА_3 платежів за період з лютого 2016 року по травень 2019 року.

В обґрунтування вимоги про стягнення реальних збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом у розмірі 16200,00 грн позивач посилається на те, що у зв'язку з небажанням відповідача виконувати умови Контракту позивач був вимушений звернутись до спеціалізованих організацій з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення Об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді.

Позивачем надано суду копію рахунку-фактури від 01.12.2015 № 568, який виставлено ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" на суму 14000,00 грн, зокрема за "юридично-консультаційні послуги 01.12.2015 згідно з п. 3.5.2 Договору по клієнту ПАТ "Креатив", договір 00009885" у сумі 3500,00 грн

Згідно акта наданих послуг від 01.12.2015 № 568 за Договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 сторонами підтверджено виконання ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" у повному обсязі обумовлених послуг по клієнту ПАТ "Креатив", договір 00009885, на суму 3500,00 грн.

Платіжним дорученням від 07.12.2015 № 50026510 Порше Лізинг Україна перераховано на користь ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" грошові кошти у сумі 14000,00 грн згідно рахунка від 01.12.2015 № 568.

Окрім того, позивач посилається на укладений між ним та ТОВ "Юридична фірма Вернер" договір про надання юридичних послуг від 09.06.2010 № 17/2010 з урахуванням додаткової угоди до такого договору від 10.08.2015 № 206.

Заявкою від 21.01.2016 № 290 відповідно до додаткової угоди № 206 від 10.08.2015 сторонами погоджено надання ТООВ "Юридична фірма "Вернер" Порше Лізинг Україна послуг І категорії – стягнення заборгованості та збитків з клієнта ПрАТ "Креатив" за договором про фінансовий лізинг № 00009885 від 19.05.2014.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Вернер" виставлено Порше Лізинг Україна рахунок-фактуру від 12.02.2016 № 213 на суму 10000,00 грн.

Згідно з актом від 12.02.2016 № 211 сторонами за вказаним договором засвідчено надання послуг у повному обсязі на суму 10000,00 грн без ПДВ.

Поряд з цим на неодноразову вимогу господарського суду Порше Лізинг Україна не надано суду доказів сплати на користь ТОВ "Юридична фірма "Вернер" 10000,00 грн згідно з вказаними вище рахунком-фактурою та актом.

Окрім того, судом витребовувались від позивача у справі також докази сплати ПДВ із сум збитків 3500,00 грн та 10000,00 грн, оскільки Порше Лізинг Україна заявляє їх до стягнення з урахуванням ПДВ, що в загальній сумі становить 16200,00 грн (з урахуванням ПДВ).

Водночас позивачем таку неодноразову вимогу суду станом на день розгляду справи не виконано.

Щодо вказаних вимог позивача суд зазначає таке.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень статті 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями статті 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 623, 1166 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, суд зауважує, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Контрактом.

Відтак, суд дійшов висновку, що отримання позивачем юридичних послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення Об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Таким чином, витрати, які включені позивачем до складу прямих збитків (збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом) не відповідають вимогам статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 16200,00 грн (з урахуванням ПДВ) є безпідставною, необґрунтованою, відтак не підлягає задоволенню.

Вказані висновки господарського суду узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 29.12.2015 у справі № 911/1623/15.

Окрім того, позивачем пред'явлено позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) у сумі 88497,31 грн, які складаються з ОСОБА_3 платежів за період з вересня 2015 року по січень 2016 року згідно з Планом відшкодування, оскільки Об'єкт лізингу станом на день звернення позивача з даним позовом до суду на користь Лізингодавця Лізингоодерувачем не повернуто.

Суд дійшов висновку про безпідставність та помилковість тверджень позивача щодо того, що вказані лізингові платежі є упущеною вигодою в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України з огляду на таке.

Умовами п. 6.18 Контракту сторонами узгоджено, що у випадку розірвання Контракту/відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п. 12 Контракту ОСОБА_3 платіж буде вважатися платою за користування Об'єктом лізингу.

У відповідності до п. 7 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Як убачається з матеріалів справи, Контракт, укладений між сторонами, припинено у зв'язку з відмовою Порше Лізинг Україна 02.11.2015, Об'єкт лізингу водночас станом на день розгляду справи на користь Лізингодавця з вини відповідача не повернуто.

Судом враховується, що у разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, або обраний особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цієї особи (позивача), то суд має право сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.

В силу положень статті 4 ГПК України господарський суд має право самостійно визначитися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог та порушення останнім положень статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 18.12.2012 у справі № 6/5005/3915/2012).

Враховуючи дату припинення Контракту, за період з вересня по жовтень 2015 року відповідач зобов'язаний сплатити на користь Порше Лізинг Україна ОСОБА_3 платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів (Плану відшкодування) у сумі 33712,41 грн (17138,91 грн за вересень 2015 року та 16573,50 грн за жовтень 2015 року).

Окрім того, з урахуванням змісту п. 6.18 Контракту, а також того, що матеріали справи не містять підтвердження повернення станом на день розгляду справи Об'єкта лізингу позивачеві, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача за період з листопада 2015 року по січень 2016 року ОСОБА_3 платежі у сумі 54784,90 грн у якості плати за користування Об'єктом лізингу.

За таких обставин, господарським судом задовольняються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Порше Лізинг Україна 88497,31 грн ОСОБА_3 платежів за вересень 2015 року – січень 2016 року.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 254787,70 грн ОСОБА_3 платежів за період з лютого 2016 року по травень 2019 року, які позивач визначає як збитки (упущену вигоду) – доходи, які позивач, за його твердженням, міг би отримати упродовж дії Контракту при належному виконанні відповідачем умов такого Контракту, господарський суд вказує таке.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора, позивача у справі, обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, і доведення того, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі використання об'єкта лізингу.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку невиплачених процентів та комісій за ОСОБА_3 платежами за період з лютого 2016 року по травень 2019 року.

Проте, такі розрахунки є теоретичними (умовними), побудовані на можливих очікуваннях отримання певного прибутку (доходу) та не підтверджені відповідними належними та допустимим доказами.

Окрім того, заявлені позивачем збитки (упущена вигода) розраховані з використанням розміру передбачених Контрактом ОСОБА_3 платежів за період з лютого 2016 року по травень 2019 року, тобто на майбутнє, що не передбачено чинним законодавством України.

Таким чином, у даній частині позовних вимог судом не встановлено, а позивачем не доведено обов'язкових умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, а тому правові підстави для стягнення з відповідачів збитків (упущеної вигоди) у сумі 254787,70 грн відсутні.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 29.12.2015 у справі № 911/1623/15.

У відповідності до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Креатив" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 31146251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пров. Павла Тичини, 1В, офіс "В", ідентифікаційний код 35571472) заборгованість у сумі 144059,23 грн, з яких 49518,94 лізингових платежів за червень-серпень 2015 року, 33712,41 грн лізингових платежів за вересень-жовтень 2015 року, 54784,90 грн лізингових платежів за листопад 2015 року-січень 2016 року в якості плати за користування об'єктом лізингу, 1744,63 грн штрафу, 2387,53 грн пені, 788,09 грн 3% річних, 1122,73 грн інфляційних втрат, а також 2160,31 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 270987,70 збитків та 117,82 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повне рішення складено 28.04.2016.

Суддя                                                                        В.М. Балик