КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року о/об 17 год. 28 хв. 810/574/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тятькові І.А.,

розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєвої Анни Миколаївни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 лютого 2016 року до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєвої Анни Миколаївни (далі - відповідач або Уповноважена особа), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа або Фонд), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєвої А.М. щодо не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до переліку вкладників ПАТ «Радикал Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку №18178П-1-980 від 09.07.2015;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєву А.М. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку №18178П-1-980 від 09.07.2015.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, у зв'язку з відкриттям ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк», позивач 18.11.2015 звернувся до установи банку-агента Фонду ПАТ «Банк Кредит Дніпро» за отриманням гарантованої суми відшкодування за вкладом за договором банківського рахунку з ПАТ «Радикал Банк». Отримавши відповідь про не внесення інформації про банківський вклад позивача до переліку на виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами, позивач звернувся до відповідача зі зверненням про включення до переліку на виплату гарантованої суми. На вказане звернення відповідач повідомив позивача про визнання нікчемною трансакції ПАТ «Радикал Банк» щодо перерахування на користь позивача грошової суми за операцією щодо поповнення поточного рахунку власними коштами у сумі 200000,00 грн., оскільки відповідна трансакція проведена у позаопераційний час банківської установи, що слугувало підставою для не включення інформації про позивача як вкладника, що має право на отримання відшкодування за грошовим вкладом, до відповідного переліку для отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду. Такі висновки відповідача позивач вважає протиправними, оскільки позивач не несе відповідальності за дії працівників банківської установи щодо належного проведення банківських операцій, а покликання до норм ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставним, оскільки факт вчинення відповідної трансакції, як то «Поповнення поточного рахунку клієнта власними коштами» на відповідну суму вкладу у розмірі 200000,00 грн., не призвів до надання позивачеві переваг або пільг перед іншими клієнтами банку, банк не відмовився від жодних майнових вимог як і не зазнав жодних несприятливих наслідків, зокрема, погіршення фінансового стану банку або зниження його платоспроможності тощо. Таким чином позивач переконаний, що висновки відповідача про нікчемність відповідної трансакції, яка по суті є зарахуванням внесених коштів на рахунок позивача у банку, побудовані на припущеннях, що не можуть слугувати підставою для відмови у включенні до відповідного переліку інформації про позивача як вкладника, що має право на отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав, зазначених у позовній заяві, додатково наголосивши, що підстав для визнання нікчемною відповідної трансакції, яка по суті являється власне зарахуванням внесених позивачем коштів до банківської установи за договором банківського рахунку (вклад) у операційній системі банку на рахунок вкладника (позивача) та не призводить до наслідків відчуження майна банку або будь-якої відмови від майнових прав банку, визнання банку неплатоспроможним або може призвести до надання певних переваг позивачу перед іншими кредиторами, оскільки гарантування вкладів фізичних осіб однаково розповсюджується на усі відповідні вклади, а не виключно окремого вкладника. При цьому представник позивача звернув увагу суду, що згідно положень ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на норми якої покликається відповідач, Фонд забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними. Таким чином, як наголосив представник позивача, Фонд уповноважений саме щодо виявлення нікчемних правочинів, що відповідають встановленим критеріям, а не визнання нікчемними трансакцій банку. Таким чином, представник позивача просив суд позов задовільнити та зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Заперечуючи проти возовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що виконуючи надані повноваження згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідачем за наслідком проведеної перевірки правочинів банку на предмет виявлення нікчемних правочинів було видано наказ від 09.11.2015 №204 про визнання правочинів нікчемними, у тому числі правочину, що був вчинений з позивачем, а саме трансакція щодо поповнення рахунку власними коштами на суму 200000,00 грн. з огляду на те, як вказав відповідач, що на момент вчинення 09.07.2015 року о 18:26 у банку також було вчинено ще декілька трансакцій також о 18:26 та також на суму, що не перевищує 200000,00 грн. в одній касі, одним касиром з одного рахунку каси №10018001001, що є неможливим за умови дотримання порядку ведення та обліку касових операцій під час відкриття поточного рахунку фізичної особи. При цьому відповідач звернув увагу на те, що спірна трансакція була вчинена працівником банку поза межами робочого часу та операційного дня банку, що свідчить, за висновком відповідача, про спрямованість виключно на документальне оформлення підстав отримання гарантованих виплат від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, відповідач повідомив про звернення до правоохоронних органів щодо кримінального правопорушення за фактом вчинення посадовими особами ПАТ «Радикал Банк» та іншими не встановленими особами дій, які мають ознаки кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст.191, 362 КК України. За даним зверненням Святошинським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області у ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №12015110200004600. Вважаючи дії позивача щодо укладення договору строкового банківського вкладу (депозиту) такими, що порушують публічний порядок, а отже укладений правочин є нікчемним, відповідач вважає свої дії правомірними, а адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню.

Також відповідач зазначив, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли внаслідок так званого «дроблення» великого депозиту іншого клієнта, з метою отримання відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Так, з виписки по рахунку №10018001001 каси Головного офісу за 09.07.2015 вбачається, що в 18-38 проведена трансакція по видачі коштів одному клієнтові на суму 1046402,77 грн., а у період з 18-25 по 18-26 по рахунках інших вкладників, у тому числі і позивача, проведені ряд трансакцій на таку ж загальну суму, що свідчить про дроблення вкладу. При цьому відповідач зазначив про масовість операцій щодо відкритя рахунків у банку за 09.07.2015, що зрештою дорівнює обсягу відповідних операцій за півроку роботи банку. Таким чином відповідач переконаний, що наразі має місце надання переваги позивачу перед іншими кредиторами банку, яка, на думку відповідача, полягала у тому, що банк з учасниками численних трансакцій укладав договори банківського рахунку тим самим надаючи їм можливість отримати відшкодування у розмірі до 200000,00 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, коли інші учасники були позбавлені такої можливості.

Заперечуючи проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових заперченнях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предме спору зазначила, що правочини неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а відтак позивач є тією особою, яка не набула права на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, адже у разі виявлення ознак нікчемності правочину, вчиненого банком з таким вкладником, уповноважена особа Фонду не включає таку особу до відповідного переліку вкладників, оскільки право на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду мають фізичні особи-вкладники, які розмістили свої кошти у банку за договором банківського вкладу або банківського рахунку, тобто гарантії Фонду поширюються на кошти, які мають статус вкладу та розміщені за чинним договором між банком та фізичною особою. Це означає втрату коштами на рахунку позивача статусу вкладу, а позивачем - статусу вкладника, який має право на відшкодування за рахунок Фонду, у зв'язку з чим на вказані кошти позивача не поширюються гарантії Фонду. Враховуючи викладене третя особа переконана, що відповідач правомірно не включив інформацію про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні предтсавник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позову у повном обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на премет спору в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

09.07.2015 між ОСОБА_1 (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Радикал Банк» (Банк) укладено договір №18178П-1-980 банківського рахунку, згідно якого Банк відкриває для Клієнта поточний рахунок у гривні, здійснює його розрахунково-касове обслуговування протягом операційного часу, але в межах роботи установи Банку (операційний день: робочий день Банку, що припадає на понеділок - п'ятницю) та здійснює нарахування процентів, на умовах та у порядку, визначених цим договором та чинним законодавством України (у тому числі і нормативно-правовими актами Національного банку України), внутрішніми нормативними актами Банку та цим договором (а.с.8).

09.07.2015 позивач через касу Банку вніс кошти для зарахування на власний поточний рахунок у сумі 200000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 09.07.2015 №14882 та випискою по особовим рахункам (а.с. 10-11).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 №452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.07.2015 №130 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Радикал Банк», яким запроваджено тимчасову адміністрацію з 10.07.2015 по 09.10.2015 та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Радикал Банк» (а.с. 77-78).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.11.2015 №769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» (а.с. 79) Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.11.2015 прийнято рішення №203 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Радикал Банк» з 10.11.2015 по 09.11.2017 включно з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду з делегування усіх повноважень ліквідатора Савельєвій А.М. (а.с. 80).

У зв'язку з прийняттям Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.11.2015 рішення про початок ліквідації Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з 13.11.2015 розпочав виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» з 13.11.2015 по 24.12.2015 включно могли звертатись до установ банку-агента Фонду - Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро».

18.11.2015 позивач, як вкладник Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк», у зв'язку з його ліквідацією, звернувся до відповідача про включеня його даних до переліку ПАТ «Радикал Банк» на виплату, оскільки, як зазначив позивач, при його зверненні до ПАТ «Банк Кредит Дніпро» йому було повідомлено про відсутність його даних у списках на виплату вкладникам ПАТ «Радикал Банк» (а.с. 12).

Повідомленням від 19.11.2015 за вих. №3626 Публічне акціонерне товариство ПАТ «Радикал Банк» повідомило позивача, що відповідно до положень частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним правочин, що був вчинений (укладений) Банком з позивачем, а саме: трансакція ПАТ «Радикал Банк» щодо перерахування на користь ОСОБА_1 грошових сум з призначенням платежу «Поповнення поточного рахунку клієнта власними коштами» на суму 200000,00 грн., дата трансакції 09.07.2015, час вчинення трансакції 18:25 (а.с. 16).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з настувного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).

Відповідно до ст.2 Закону №4452-VI, банк-агент - банк, через який Фонд здійснює виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами відповідно до цього Закону.

Реєстр учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - реєстр учасників Фонду) - реєстр, який ведеться Фондом та містить відомості про участь банку в системі обов'язкового гарантування вкладів фізичних осіб.

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (у редакції Закону №4452-VI на момент виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом, 09.07.2015 між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Радикал Банк» укладено договір №18178П-1-980 банківського рахунку, за змістом якого Банк відкриває та здійснює розрахунково-касове обслуговування Клієнта, на виконання якого позивачем було внесено через касу Банку кошти в розмірі 200000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 09.07.2015 №14882, а також випискою по особовим рахункам позивача з 01.07.2015 по 15.07.2015.

Тобто, позивач, зробивши вклад до Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк», набув статусу вкладника Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» в розумінні ст.2 Закону №4452-VI.

Відповідно до ч.1ст.3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (у редакції Закону №4452 на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписами ч.1, 2 ст.4 Закону №4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, серед іншого, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно ч.3 ст.12 Закону №4452-VI (у редакції Закону №4452-VI на момент виникнення спірних правовідносин) виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

За приписами ст.26 Закону №4452-VI (у редакції Закону №4452-VI на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладам.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металлах (ч.4 ст.26 Закону №4452-VI у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, позивач як вкладник Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк», після прийняття рішення від 09.11.2015 №769 про ліквідацію зазначеного банку, набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів третьої особи в межах граничного розміру відшкодування коштів.

Суд зазначає, що ст. 26 Закону №4452-VI визначає вичерпний перелік випадків коли Фонд не відшкодовує кошти, проте відповідачем не надано доказів того, що випадки, зазначені в переліку, розповсюджуються на позивача. Підстави, з яких Уповноваженою особою Фонду не було внесено ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк», положеннями ст.26 Закону №4452-VI не передбачені.

Статтею 27 Закону №4452-VI (що застосовується у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Згідно зазначеної статті уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч.1 ст. 27 Закону №4452-VI).

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (ч.2 ст. 27 Закону №4452-VI).

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч.3 ст.27 Закону №4452-VI).

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства (ч.4 ст. 27 Закону №4452-VI).

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч.5 ст. 27 Закону №4452-VI).

Разом з тим, згідно п.4 та п.6 ч.2 ст.37 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду має право, зокрема: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Згідном ч.3 ст.38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч.4 ст.38 Закону №4452-VI (у редакції Закону №4452 на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно ч.5 ст.38 Закону №4452-VI (у редакції Закону №4452 на момент виникнення спірних правовідносин) у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Так, наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Радикал Банк» від 09.11.2015 №204 визнано такими, що є нікчемними відповідно до ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (трансакції в системі АБС Б2 щодо розміщення коштів на депозитний/поточний рахунок клієнта через рахунки каси Банку 09.07.2015 поза межами робочого часу та/або операційного дня, а також трансакції в системі АБС Б-2 щодо розміщення коштів на депозитний/поточний рахунок клієнта через рахунки каси Банку 09.07.2015 за одним й тим самим часом проведення трансакції в одній касі одним і тим же касиром), які пов'язані з вкладними (депозитними) операціями за договорами банківського вкладу (депозиту) та/або договорами банківського рахунку (поточними рахунками), а також зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб в ПАТ «Радикал Банк», згідно з Додатком №1 до цього наказу (пункт 1). Згідно з пунктом 2 цього ж наказу правочини, що визнані нікчемними за цим наказом, вважати недійсними з моменту їх вчинення відповідно до ст.236 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було повідомлено позивача про нікчемність правочину, що був вчинений (укладений) Банком з позивачем листом-повідомленням від 19.11.2015 року №3226/15, в якому зазначалось, що є нікчемним правочин позивача, а саме: трансакція ПАТ «Радикал Банк» щодо перерахування на користь ОСОБА_1 грошових сум з призначенням платежу «Поповнення поточного рахунку клієнта власними коштами» на суму 200000,00 грн., дата вчинення трансакції 09.07.2015, час вчинення трансакції 18:25, відповідно до вимог статтей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статтей 215, 216, 236 Цивільного кодексу України.

За змістом даного повідомлення відповідач визнав нікчемним правочин позивача із ПАТ «Радикал Банк» на підставі п.1, п.2, п.7 Закону №4452-VI.

При цьому, у ході судового розгляду відповідачем не надано доказів безоплатного відчуження банком свого майна, оскільки банківський вклад клієнта банку не є майном банку, як і не довів, що укладення відповідного договору з позивачем спричинило неплатоспроможність банку.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.38 Закону №4452-VI (у редакції Закону №4452 на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Тобто, на відповідача Законом №4452-VI покладено обов'язок щодо виявлення правочинів, що є нікчемними, а не визнання правочинів нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, законодавством України передбачено, що правочини є нікчемними, якщо їх нікчемність встановлена законом. Наразі на відповідача законодавством покладено обов'язок, щодо виявлення таких правочинів. Відтак суд зазначає, що відповідач не мав права визнавати правочин позивача нікчемним, оскільки Законом №4452-VI на нього не покладеного такого обов'язку.

При цьому, згідно того ж наказу Тимчасової адміністрації ПАТ «Радикал Банк» від 09.11.2015 №204 визнано нікчемною трансакцію в системі АБС Б2 щодо розміщення коштів на поточний рахунок позивача, що по суті є зарахуванням внесених клієнтом Банку коштів на його ж рахунок у Банку, що підтверджується квитанцією від 09.07.2015 №14882.

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 №174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівник а банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору внесені (копія квитанції від 09.07.2015 №14882 наявна в матеріалах справи).

Крім того, суд не бере до уваги і посилання відповідача на проведення операції зарахування коштів позивача на банківський рахунок у позаопераційний час, оскільки реальність внеску не спростовується лише часом вчинення операції, якщо не встановлено протиправних дій працівників банку чи інших суттєвих порушень чинного законодавства.

Крім того, як встановленоу ході судового розгляду, внісши 09 липня 2015 року до каси банку грошові кошти у сумі 200000,00 грн. згідно квитанції від 09.07.2015 №14882 за даними журналу аналітичних рахунків банку (витяг з журналу а.с.111-112) банківський рахунок за укладеним договором банківського рахунку ПАТ «Радикал Банк» відкрив позивачу тільки о 00:16 год. 10 липня 2015 року, при цьому вирахувавши плату за проведення операції відкритя відповідного рахунка, що склало 60,00 грн. із внесеного позивачем вкладу 09.07.2015, що проведено 10.07.2015 о 9:04:59 год. (виписка по особовому рахунку за 09.07.2015 а.с.113).

Відповідно до п. 6.1. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 №492, якщо фізична особа не має в цьому банку рахунків, то відкриття поточного рахунку здійснюється в такому порядку:

- фізична особа пред'являє уповноваженому працівнику банку паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізичні особи-резиденти додатково мають пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

- фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 5) та картку із зразками підписів (додаток 4). Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку;

між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.

Згідно п. 7.8. цієї ж Інеструкції за поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Відтак, дії ПАТ «Радикал Банк» щодо зарахування 10.07.2015 коштів на поточний рахунок позивача-фізичної особи 09.07.2015 відповідно до укладеного договору банківського рахунка від 09.07.2015 не відповідають порядку дій, визначеному Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 №492 як такі, що не узгоджуються у часі за послідовністю.

Посилання відповідача на ту обставину, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1, надходили внаслідок «дроблення» великого депозиту іншого клієнта, з метою відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також на наявність кримінального провадження за фактом вчинення службовими особами ПАТ «Радикал Банк» злочину, передбаченого ч.1 ст.361 Кримінального кодексу України, суд вважає такими, що не можуть бути достатньою підставою для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на отримання відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки такі підстави не визначені Законом №4452-VI, обвинувальний вирок відсутній, та, крім того, вчинення службовими особами Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» злочину, передбаченого ч.1 ст.361 Кримінального кодексу України, не може свідчити про наявність протиправних дій позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ тимчасової адміністрації ПАТ «Радикал Банк» від 09.11.2015 №204 щодо визнання правочинів нікчемними, яким було визнано нікчемним правочин позивача та трансакцію щодо зарахування коштів на банківський рахунок, є незаконним та не несе за собою жодних юридичних наслідків.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України, зокрема, за наміром порушити публічний порядок, має бути наявним вироку суду по кримінальній справі, яким буде доведена вина особи, про що зазначається в постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, відповідачем не було надано жодних доказів, які б могли підтверджувати змову між позивачем та власниками великих рахунків.

Так, у ході судового розгляду відповідач наголошував, що дроблення вкладу, сума якого перевищує 200000,00 грн., надало можливість власнику вкладу через інших осіб, у тому числі позивача, на користь яких відкрито рахунки у банку та на користь яких зараховано суму подробленого вкладу, отримати гарантовану суму компенсації у розмірі більшому, аніж ця особа могла отримати у випадку відсутності факту здійснення такого дроблення.

Проте суд вказує на необґрунтованість таких тверджень та висновків відповідача, оскільки у спірних правовідносинах отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом є гарантією, яка прямо передбачена ч.1 ст.26 Закону №4452-VI, тобто є такою, що прямо встановлена законодавством.

Такого висновку дотримується Вищий адміністративний суд у постанові від 03.02.2016 №К/800/18814/15.

При цьому відповідач не довів перед судом яким чином отримання позивачем гарантованої законом суми відшкодування за банківським вкладом позбавляє на отримання відповідного відшкодування іншими вкладниками банку.

В той же час, посилання відповідача на п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, як на підставу нікчемності правочину позивача, з одночасним зазначенням того факту, що пільги отримав не позивач, а власник великих рахунків, є доказом того, що кваліфікація правочину позивача, як нікчемного на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та є довільним тлумаченням відповідачем норми ч.3 ст.38 Закону №4452-VI.

За таких обставин, враховуючи той факт, що договір банківського рахунку позивача не підпадає під ознаки нікчемності встановлені статтями 215, 228 ЦК України та ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, то даний договір може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку на підставі ч.3 ст.228 ЦК України.

Однак, відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували факт визнання договору банківського рахунку позивача недійсним в судовому порядку.

Окрім того, відповідач вказує, що за аналізом довідки про залишок готівкових коштів в касі Головного офісу ПАТ «Радикал Банк» зроблено висновок, що характер здійснення трансакцій, а саме та обставина, що сума нібито виданих з каси готівкою коштів ідентична сумі нібито отриманих готівкою в касу коштів, а також оформлення відповідних касових операцій, свідчить про відсутність фактичного внесення готівкових коштів до каси, як і їхню фактичну видачу.

Проте, на підтвердження своїх аргументів відповідач не надав жодних доказів, а довідка про залишок готівкових коштів не може підтверджувати факт внесення чи не внесення грошових коштів до каси банку. Єдиним належним доказом, що може підтвердити факт внесення грошових коштів до каси ПАТ «Радикал Банк» є квитанція про внесення грошових коштів №14882 від 09.07.2015 (копія знаходиться в матеріалах справи).

Таким чином, відповідачем не було надано належних доказів та не доведено правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Відповідно до ст.28 Закону №4452-VI (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти.

Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

Правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти) регулюються Інстуркцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (далі - Інструкція №492), відповідно до п. 1.3 якої клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

За приписами п. 1.4 Інструкціції №492 порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.

За правилам п.п. 1.5-1.6 Інстркції №492 умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

Відповідно до п. 1.8 Інструкції №492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно п.п. 1.9-1.10 Інструкції №492 договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

За правилами, визначеними п. 1.14 Інструкції №492 днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі "Відмітки банку".

При цьому відповідно до п.1.17 Інструкції №492 у разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунку клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку.

З матеріалів справи слідує, що договір банківського рахунку №18178П-1-980, укладений між позивачем та ПАТ «Радикал Банк», підписаний позивачем та уповноваженою особою банку 09.07.2015, заява про відкриття поточного рахунку на імя ОСОБА_1 датована 09.07.2015, містить підписи уповноважених осіб банку та номер особового рахунку - НОМЕР_2, номер балансового рахунку - 2620. Крім того, картка із зразками підписів ОСОБА_1 також датована 09.07.2015 та містить підпис та прізвище працівника банку, який відкриває рахунок.

За правилами п. 2.1 Інструкції №492 банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати та верифікувати клієнтів - власників рахунків / представників власників рахунків / осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно-правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.

При цьому відповідн до п.1.15 Інструкції №492 документи, подані клієнтом для відкриття рахунків, мають бути чинними та містити достовірну інформацію на час їх подання банку. За наявності в банку підтвердженої інформації про те, що будь-який з поданих документів є нечинним, банк відмовляє особі у відкритті рахунку.

Поряд з цим, за пиписами п.1.7 Інструкції банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених законодавством України і договором.

У матеріалах справи відсутні докази відмови банком в обслуговування рахунку ОСОБА_1, або у відмові у відкритті рахунку. Крім того, заява відкриття поточного рахунку на імя від 09.07.2015 містить всі реквізити відповідно до вимог Інструкції №492 (а.с. 115-116), а тому рахунок, відповідно до вимог наведених приписів Інструкції №492, вважається відкритим 09.07.2015, а відтак посилання відповідача на те, що рахунок позивача №26207001018178 відкритий 10.07.2015 о 00:16, з огляду на Витяг з Журналу аналітичних рахунків (а.с. 112-113), не містить правового обґрунтування.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського рахунку №18178П-1-980 від 09.07.2015, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» Савельєвої Анни Миколаївни щодо не включення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до переліку вкладників ПАТ «Радикал Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського рахунку від 09.07.2015 №18178П-1-980.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» Савельєву Анну Миколаївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Радикал Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського рахунку від 09.07.2015 №18178П-1-980.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.и.

Суддя Я.В. Горобцова

Суддя Горобцова Я.В.