ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2016 р.Справа № 921/116/16-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2", вул. Текстильна, 28ч, м. Тернопіль, 46016

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 46013

про cтягнення заборгованості в сумі 89 697, 94 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Ландяк А.О. - представник (довіреність б/н від 21.12.2015р.)

від відповідач: не з'явився

Учаснику судового процесу в судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено його права і обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

В судовому засіданні 26.04.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором реструктуризації боргу №468 від 28.04.2015р. в сумі 89 697,94 грн, з яких: 79 507, 22 грн - несплачена заборгованість згідно договору про реструктуризацію боргу; 10 190, 72 грн - штраф.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2016р. порушено провадження по справі і її розгляд призначено на 10.03.2016р., який в порядку ст. 77 ГПК України відкладався на 29.03.2016р. та на 26.04.2016р. з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

10.03.2016 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

На задоволення клопотання (вх. №7652 від 29.03.2016р.) представника позивача про продовження строку розгляду справи, ухвалою суду від 29.03.2016 року строк розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено на 15 днів.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задоволити повністю. Також, через канцелярію суду надав документи, які витребовувалися ухвалами суду (вх.№9297 від 26.04.2016р.).

Відповідач участі повноважного представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних документів суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст.ст. 64, 87 ГПК України. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвал суду направлені відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання ".

Вказана адреса відповідає, також, адресі зазначеній у відомостях про місцезнаходження відповідача у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців сформований господарським судом Тернопільської області станом на 29.03.2016р.

Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 3.9.2. Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на обидві сторони, суд згідно зі ст. 75 ГПК України розглядає справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Згідно ст. 67 ГК України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

25 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теркурій - 2", як Орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як Орендарем, укладено Договір оренди нежитлового приміщення №468 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплатне користування на умовах даного Договору частину нежитлового приміщення з вітражною перегородкою попередню площу якого визначено у розмірі 75 кв.м. з належного Орендодавцю приміщення. Об"єкт оренди знаходиться на другому поверсі будинку, розташованого за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28ч (п.п. 1.1., 1.2. Договору оренди).

Розділами 2-19 Договору оренди нежитлового приміщення №468 сторони узгодили мету оренди, орендну плату та порядок розрахунків, послуги орендодавця, порядок прийому - передачі та повернення об"єкта оренди, права, обов"язки та відповідальність сторін, термін дії договору та порядок його припинення, тощо.

Відповідно до п. 17.1 договору оренди, останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Орендодавця та Орендаря та діє по 31.12.2012р.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками обох сторін.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором оренди.

У свою чергу, правовідносини пов'язані з орендою (наймом) регулюються положеннями глави 58 ЦК України та параграфом 5 глави 38 ГК України.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст.ст. 283, 286 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ). Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як зазначено позивачем, відповідач в порушення умов договору оренди, не вносив вчасно орендну плату та допустив заборгованість в сумі 101 907,22 грн, про що свідчить укладений між сторонами договір реструктуризації боргу №468.

Так, 28 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теркурій - 2", як Кредитором/Позивач, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як Боржником/Відповідач, укладено договір реструктуризації боргу №468, згідно до умов якого станом на дату підписання цього договору борг Боржника перед кредитором, що виник внаслідок не виконання Боржником взятих на себе зобов"язань за Договором оренди нежитлового приміщення №468 від 25.01.2012р. внаслідок неоплати орендної плати та одержаних комунальних послуг у розмірі 101 907,22 грн (п.1. договору).

Згідно п. 2. договору, Боржник визнає суму боргу зазначену у п. 1 цього Договору у повному розмірі та приймає на себе зобов"язання сплатити існуючу заборгованість частина, а саме:

травень 2015 року - 7 000,00 грн,

червень 2015 року - 7 000,00 грн,

липень 2015 року - 7 000,00 грн,

серпень 2015 року - 7 000,00 грн,

вересень 2015 року - 7 000,00 грн,

жовтень 2015 року - 7 000,00 грн,

листопад 2015 року - 7 000,00 грн,

грудень 2015 року - 7 000,00 грн,

січень 2016 року - 7 000,00 грн,

лютий 2016 року - 7 000,00 грн,

березень 2016 року - 7 000,00 грн,

квітень 2016 року - 7 000,00 грн,

травень 2016 року - 7 000,00 грн,

червень 2016 року - 7 000,00 грн,

липень 2016 року - 3 907,22 грн,

Всього - 101 907,22 грн.

Боржник бере на себе зобов"язання здійснювати платежі не пізніше 25 числа кожного місяця згідно визначеного графіку.

Відповідно до вимог п.3 договору в разі невиконання Боржником взятого на себе зобов"язання за цим Договором, Кредитор зберігає за собою право розірвати цей договір в односторонньому порядку, а суму боргу стягнути з Боржника в спосіб визначений законодавством України.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов"язань (п.6. договору).

Згідно положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Згідно вимог ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, судом встановлено, що 29 квітня 2015 року сторони підписали додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення про наступне: достроково до закінчення терміну дії договору, розірвати дію договору оренди нежитлового приміщення №468 від 25.01.2012р. Датою розірвання договору є дата підписання акта повернення об"єкта оренди.

30 квітня 2015 року ТОВ "Теркурій - 2", як Орендодавець та ФОП ОСОБА_2, як Орендар склали акт, відповідно до якого та згідно умов договору оренди нежитлового приміщення №468 від 25.01.2012р. Орендар повернув, а Орендодавець прийняв із строкового платного користування Об"єкт оренди на другому поверсі у ТРЦ "Подоляни" площею 75,0 кв.м., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Як слідує із наявних матеріалів справи, станом на день подання позову відповідач сплатив за договором реструктуризації кошти в сумі 22 400,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №14071 від 30.04.2015р., №@2PL385836 від 05.05.2015р., №@2PL089343 від 14.07.2015р. та меморіальними ордерами від 05.05.2015р., від 05.05.2015р., від 28.09.2015р., від 27.11.2015р., від 14.12.2015р.

Таким чином, непогашеною залишилась сума заборгованості згідно графіку: 79 507,22 грн, яку відповідач повинен сплатити.

Позивач стверджує, що станом на час розгляду даної справи відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 79 507,22 грн.

При цьому відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про оплату заборгованості суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 79 507,22 грн, а позов в цій частині є належно обґрунтованим та підлягає до задоволення судом.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4 договору про реструктуризацію боргу в разі недотримання Боржником взятих на себе зобов"язань визначених п.2 даного Договору стосовно терміну оплати або розміру платежу, останній зобов"язується сплатити крім суми боргу (платежу) також і штраф у розмірі 10% від суми боргу, що існувала на день укладення цього Договору та визнана Боржником у п.1 Договору.

Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати за договором про реструктуризацію боргу, у зв'язку з чим позивачем нараховано 10% штрафу у розмірі 10 190,72 грн, що підлягає до задоволення.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача 79 507,22 грн основного боргу, 10 190,72 грн штрафу.

Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 629, 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 173, 179, 193, 230 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 69, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2", вул. Текстильна, 28ч, м. Тернопіль, 46016 (код ЄДРПОУ 30345236) 79 507 грн 22 коп. основного боргу, 10 190 грн 72 коп. штрафу та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.05.2016 року.

Суддя Боровець Я.Я.