ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
23.07.09 Справа № 15/156-09.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вовчанський м’ясокомбінат”, м. Вовчанськ, Харківська обл.
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми
про стягнення 72575 грн. 39 коп.
СУДДЯ Резніченко О.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: Івтушок С.В., довіреність б/н від 07.05.2009р.
Від відповідача: не з’явився
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 72575 грн. 39 коп. заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу №13 від 01.03.2006р., а саме 38040 грн. 72 коп. основного боргу, 24846 грн. 59 коп. інфляційних збитків, 3335 грн. 28 коп. - 3% річних, 6352 грн. 80 коп. пені.
Відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних збитків не визнає, оскільки обов‘язок сплачувати інфляційні збитки за прострочення розрахунків договором купівлі-продажу №13 від 01.03.2006р. не встановлено і тому, на його думку, вказані вимоги не можуть пред‘являтися в якості позовних вимог. Крім цього, відповідач зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України для стягнення неустойки встановлюється спеціальна позовна давність в один рік. Тому, відповідач вважає, що строк для стягнення пені по договору сплив.
Представником позивача в судове засідання було подано пояснення, що поставка товару була здійснена в період дії договору, інших договорів з відповідачем не укладалося, а тому поставка здійснювалася саме по договору купівлі-продажу №13 від 01.03.2006р.
Відповідач в дане судове засідання не з’явився, ним подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв‘язку з хворобою представника відповідача.
Представник позивача категорично заперечує проти відкладення розгляду справи з огляду на те, що ним подані всі документи для розгляду справи по суті, а також з огляду на те, що задоволення клопотання призведе до затягування розгляду справи, оскільки відповідачем не було подано жодних доказів в підтвердження хвороби представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:
01.03.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №13, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався поставити відповідачу товар (шкури КРС солені в асортименті), а відповідач, в свою чергу, зобов’язувався оплатити його вартість.
Відповідно до п. 3.3 договору, відповідач зобов’язувався сплатити вартість товару в термін 22 банківських днів з дня прийняття товару.
По видатковим накладним позивач поставив відповідачу за договором продукцію, а саме по накладній №РН-0001065 від 22.06.2006р. на суму 32039 грн. 72 коп. та по накладній №РН-0001065 від 23.05.2006р. на суму 31149 грн. 00 коп., за яку відповідач у встановлений у договорі строк повністю розрахунок не провів. Ним була здійснена лише часткова проплата по видатковій накладній №РН-0001065 від 22.06.2006р. на суму 25148 грн. 00 коп.
Представником позивача було подано пояснення, що поставка товару була здійснена в період дії договору, інших договорів з відповідачем не укладалося, а тому поставка здійснювалася саме по договору купівлі-продажу №13 від 01.03.2006р.
Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься підпис представника відповідача, довіреностями на отримання товару серії НОМЕР_3 від 21.06.2006р. та серії НОМЕР_2 від 23.05.2006р. на ім‘я ОСОБА_4 Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи (а.с. 15-18).
Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу склала 38040 грн. 72 коп., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог в частині стягнення 38040 грн. 72 коп. основного боргу він не заперечував
В дане судове засідання відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 38040 грн. 72 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.
Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені в сумі 6352 грн. 80 коп. за період з 10.06.2008р. по 10.06.2009р.
Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 4.2 договору купівлі-продажу №13 від 01.03.2006р.
Так, відповідно до п. 4.2 договору, за прострочення платежу відповідач має сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних збитків не визнає, оскільки обов‘язок сплачувати інфляційні збитки за прострочення розрахунків договором купівлі-продажу №13 від 01.03.2006р. не встановлено і тому, на його думку, вказані вимоги не можуть пред‘являтися в якості позовних вимог. Крім цього, відповідач зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України для стягнення неустойки встановлюється спеціальна позовна давність в один рік. Тому, відповідач вважає, що строк для стягнення пені по договору сплив.
Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені встановлена позовна давність в один рік.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду Сумської області згідно штампу вхідної кореспонденції суду 10.06.09р.
Позивачем була нарахована відповідачу пеня в сумі 6352 грн. 80 коп. поза межами строку позовної давності, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв‘язку з пропуском строку позовної давності.
Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору позивач просить стягнути з відповідача 24846 грн. 59 коп. інфляційних збитків за період з липня 2006р. по квітень 2009р. та 3335 грн. 28 коп. - 3% річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.
Враховуючи вищевикладене заперечення відповідача не можуть бути прийняти судом до уваги, а позовні вимоги стосовно стягнення 24846 грн. 59 коп. інфляційних збитків за період з липня 2006р. по квітень 2009р. та 3335 грн. 28 коп. - 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з огляду на заперечення позивача, а також враховуючи наступне:
- до клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не додано жодного доказу, що підтверджує неможливість його представника прибути в дане судове засідання, а також докази хвороби представника.
- ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено судом у строк не більше ніж 2-х місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява по справі була одержана 10.06.2009р.
- відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами процесу.
Тобто, задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи призведе до затягування розгляду справи та порушення вимог Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (40024, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вовчанський м’ясокомбінат” (62503, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Новоселівська, 1, код 32447115) 38040 грн. 72 коп. основного боргу, 24846 грн. 59 коп. інфляційних збитків, 3335 грн. 28 коп. - 3% річних, 662 грн. 22 коп. витрат по держмиту, 285 грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову – відмовити.
4. У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи – відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ О.Ю.Резніченко
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Повний текст рішення підписано 27.07.09р.