Справа № 569/12786/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді – Тимощука О.Я.,

при секретарі Андрощук О.Я.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – 1 - ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк», -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк” звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк», в рахунок виконання зобов’язань за кредитним договором.

В обгрунтування позову вказує, що 26 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір № 1701/0508/98-018, згідно умов якого,банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000,00 доларів США з розрахунку 12,5 % річних на строк з 26.05.2008 року по 25.05.2018 рік.

З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, 26.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, як майновими поручителями, було укладено іпотечний договір № 1701/0508/98-018-Z-1, нотаріально посвідчений 26.05.2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим № 859, відповідно до якого, іпотекодавці - ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 передали банку в іпотеку нерухоме майно – двокімнатну квартиру, за адресою АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцям на праві приватної спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 19 березня 1998 року, виданого ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод» згідно з наказом № 54 від 19 березня 1998 року та приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Предмет іпотеки зареєстрований за іпотекодавцями на праві приватної спільної сумісної власності Рівненським міським бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу за номером 114-110-31800 від 24.03.1998 року Предмет іпотеки має загальну площу 54,0 кв.м., житлову площу 29,5 кв. м.

Відповідач 1 – ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв’язку з чим, за ним рахується заборгованість у сумі 565 180,41 грн., з яких: тіло кредиту становить 525 110,24 грн, заборгованість за відсотками становить 40 070,17 грн. У зв’язку із невиконанням зобов’язань за кредитним договором, позивач просить суд, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 1701/0508/98-018 від 26.05.2008 року в сумі 565 180,41 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 1701/0508/98-018-Z-1 від 26.05.2008 року, а саме: двокімнатну квартиру, за адресою АДРЕСА_2, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та просить визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просила їх задоволити в повному обсязі.

Відповідачі – ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання у встановленому законом порядку відповідно до ст. 74 ЦПК України, що підтверджено доказами наявними у справі. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин від відповідачів до суду не надходило.

Представник відповідача – 1 - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, письмових заперечень проти позову не надавав. Підстав невизнання позову не вказав, зазначивши лише, що позовні вимоги не визнає, не надаючи при цьому будь-яких пояснень та аргументів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача -1 – ОСОБА_2 – ОСОБА_3, дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд важає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

26 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір № 1701/0508/98-018, згідно умов якого, банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000,00 доларів США з розрахунку 12,5 % річних на строк з 26.05.2008 року по 25.05.2018 рік. В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, 26.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, було укладено іпотечний договір № 1701/0508/98-018-Z-1, нотаріально посвідчений 26.05.2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим № 859, відповідно до якого, іпотекодавці - ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 передали банку в іпотеку нерухоме майно – двокімнатну квартиру, за адресою АДРЕСА_2, що належить іпотекодавцям на праві приватної спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 19 березня 1998 року, виданого ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод» згідно з наказом № 54 від 19 березня 1998 року та приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Предмет іпотеки зареєстрований за іпотекодавцями на праві приватної спільної сумісної власності Рівненським міським бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу за номером 114-110-31800 від 24.03.1998 року.

25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Згідно вищевказаного договору купівлі-продажу права вимоги, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1701/0508/98-018 та іпотечним договором № 1701/0508/98-018-Z-1.

Позичальник за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у сумі 565 180,41 грн., з яких: тіло кредиту становить 525 110,24 грн, заборгованість за відсотками становить 40 070,17 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в строк, установлений договором, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно п. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 589 ЦК України, ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частинами 1,3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 11 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов’язання повністю або частково. Згідно п. 10.3 іпотечного договору, іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно п. 12 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється за рішенням суду.

В силу ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно п. 12.3.1 іпотечного договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», при цьому, умови даного пункту договору містять відповідне застереження щодо задоволення вимоги банку шляхом набуття у власність предмета іпотеки.

Частиною другою ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки і пред’явлення позову про звернення стягнення є обгрунтованим.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 39 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012р. суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється із способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому, в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Також, Верховним Судом України у Постанові від 11.12.2013р. по справі № 6-124цс13зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Виходячи із положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення.

Таким чином, вимоги банку про задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» грунтуються на вимогах чинного законодавства. Умови іпотечного договору містять відповідне застереження, що надає позивачу право набуття права власності на предмет іпотеки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512-519, 526, 530, 536, 575, 589, 610, 612, 625, 629, 1046-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ «Дельта Банк» - задоволити.

В рахунок виконання основного зобов»язання щодо сплати заборгованості у розмірі 565 180,41 грн., з яких: тіло кредиту – 525 110,24 грн., відсотки – 40 070,17 грн. за Договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки № 1701/0508/98-018-Z-1 від 26.05.2008 року з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а саме:

двокімнатну квартиру № 245, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Д.Галицького, 9-а та належить іпотекодавцям на праві приватної спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 19 березня 1998 року, виданого ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод» згідно з наказом № 54 від 19 березня 1998 року та приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Предмет іпотеки зареєстрований за іпотекодавцями на праві приватної спільної сумісної власності Рівненським міським бюром технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу за номером 114-110-31800 від 24.03.1998 року. Предмет іпотеки має загальну площу 54,0 кв.м., житлову площу 29,5 кв.м., шляхом передачі Публічному Акціонерному Товариству "Дельта Банк" (адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) вказаного предмету іпотеки у власність.

Визнати за Публічним Акціонерним Товариством «Дельта Банк» (адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) право власності на двокімнатну квартиру № 245, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Д.Галицького, 9-а, загальною площею 54,0 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м. за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб»єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4) в прибуток держави судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п»ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Повний текст рішення суду виготовлений 14 квітня 2016 року.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_8