Справа № 2-525-08 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2008 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Сербіної Н.Г.

при секретарі: Карпенко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах: ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання договору дарування частини житлового будинку недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Подільського району в м. Києві звернувся з вищевказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що прокуратурою Подільського району м. Києва була проведена перевірка, відповідно до якої було встановлено, що частина житлового будинку АДРЕСА_1належала на праві приватної власності ОСОБА_1. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Зважаючи на похилий вік ОСОБА_1. вона мала намір належну їй частину будинку заповідати своїй дочці ОСОБА_2.

Проте, відповідачка умовила ОСОБА_1. не заповідати їй частину будинку, а укласти договір дарування на її ім.»я. При цьому відповідачка запевнила її у тому, що буде надавати матері сторонню та матеріальну допомогу, піклуватися її здоров»ям, її побутом та житлом.

Довіряючи дочці ОСОБА_1. 20.05.1993 року уклала договір дарування належної їй частини житлового будинку на користь ОСОБА_2

Після укладення договору ОСОБА_2. змінила своє ставлення до матері.

Відповідачка ні матеріальної, ні побутової, ні моральної допомоги не надавала, почала зневажливо ставитися до матері, підкреслюючи щоразу, що вона є власницею будинку.

В березні 2005 року ОСОБА_1. звернулась до Подільського райсуду м. Києва з позовом про визнання вказаного договору дарування недійсним. Незначна пенсія та скрутне матеріальне становище змусило ОСОБА_1. одночасно пред'явити позов до ОСОБА_2. про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері.

Маючи намір призупинити розгляд зазначених справ, відповідачка звернулась з заявою до суду про позбавлення дієздатності її матері ОСОБА_1.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17.03.2006 року ОСОБА_1. була визнана недієздатною.

Позови ОСОБА_1. до ОСОБА_2. ухвалами суду були залишені без розгляду.

21.05.2007 року рішення Подільського районного суду від 17.03.2006 року про визнання недієздатною ОСОБА_1. було скасовано та поновлено її в дієздатності.

Оскільки, ОСОБА_1. за віком та станом здоров»я не має змоги самостійно обслуговувати себе, не маючи коштів для здійснення стороннього догляду, за відсутності будь-якої допомоги з боку дочок, які не цікавляться її життям взагалі, мала б можливість отримувати необхідну для неї допомогу за умови передачі права на частину будинку після її смерті.

Частина будинку, яку ОСОБА_1. подарувала, як і раніше залишилась у її володінні, фактично передана відповідачці не була. Відповідачка постійно проживає в належній їй на праві власності квартирі. Будь - які витрати по утриманню будинку та сплаті комунальних послуг не здійснює.

В обґрунтування не пропущення прокуратурою Подільського району м. Києва строку позовної давності вказують те, що про вказані порушення прав і інтересів ОСОБА_1. прокуратурі стало відомо в 2006 році під час перевірки за зверненням ОСОБА_1.

ОСОБА_1. 1925 року народження, є одинокою, особою похилого віку, перебуває в скрутному матеріальному становищі, не має юридичної освіти, у зв»язку з чим не спроможна самостійно захищати свої права та реалізувати процесуальні повноваження.

Просить визнати договір дарування частини будинку № АДРЕСА_1, укладений 20.05.1993 року між ОСОБА_1та ОСОБА_2 недійсним.

В ході розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, просив визнати недійсним договір дарування 2/6 частин будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивачка помилялась, коли підписувала договір дарування, вважаючи, що підписувала заповіт.

ОСОБА_1. в судовому засіданні позов підтримала, просила позов задовольнити.

В судове засідання відповідачка повторно не з»явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, направила до суду заяву, в якій визнає позовні вимоги та просить слухати справу у її відсутності ( а.с. 79).

Суд, вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши представника позивача, позивачку ОСОБА_1., вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні 20.05.1993 року між ОСОБА_1. та відповідачкою було укладено договір дарування, згідно до умов якого ОСОБА_1. подарувала а відповідачка прийняла у дар 2/6 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Осиповського, 18 ( а. с. 5).

Вищезазначений договір був засвідчений державним нотаріусом 14 - ої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 1С - 404, а 04.02.1994 року був зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації.

При укладенні договору дарування, як пояснила ОСОБА_1., йшла мова про те, що вона буде проживати і користуватися будинком, і вона укладає заповіт, а відповідачка по справі буде надавати їй допомогу, а після її смерті частина будинку перейде у власність відповідачки.

Через деякий час після укладення договору відповідачка змінила своє ставлення до матері, і довідавшись, що було укладено не заповіт, а договір дарування позивачка подала до суду в березні 2005 року позов про визнання договору дарування недійсним та пред»явила одночасно позов про стягнення аліментів у зв»язку з тяжким матеріальним становищем.

Відповідачка в свою чергу звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_1. недієздатною та рішенням Подільського районного суду від 17.03.2006 року позивачку було визнано недієздатною.

Як наслідок, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.05.2006 року позовну заяву ОСОБА_1. про визнання правочину недійсним було залишено без розгляду, а ухвалою від 25.05.2006 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1. про стягнення аліментів.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21.05.007 року ОСОБА_1. поновлено в дієздатності.

Згідно зі ст.  56 ЦК України ( в редакції 1963 року) угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Відповідачка визнає позовні вимоги щодо визнання договору дарування частини будинку, укладеного між позивачкою та нею, недійсним.

Як вбачається з договору дарування ( а.с.5) він був укладений між позивачкою ОСОБА_1. та ОСОБА_2.

Згідно актового запису про розірвання шлюбу ( а.с.89) між ОСОБА_3. та ОСОБА_2., від 18 грудня 1990 року, ОСОБА_2. присвоєно прізвище після розірвання шлюбу - ОСОБА_2..

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що договір дарування своєї частини будинку позивачка уклала внаслідок помилки, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується строків позовної давності, то суд вважає що вони пропущені з поважних причин, оскільки, як пояснила позивачка, про те, що вона підписала не заповіт, а договір дарування їй стало відомо в 2005 році, коли її донька звернулась до суду з позовом про визнання її недієздатною.

На підставі викладеного, ст.  56 ЦК України ( в редакції 1963 року), ст. . 261, 267 ЦК України, керуючись ст.  ст.  213, 214, 215, 218 ЦК України, суд

РІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування 2/6 частин будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1, укладений 20 травня 1993 року між ОСОБА_1та ОСОБА_2 та посвідчений державним нотаріусом 14-ї Київської державної нотаріальної контори, реєстровий номер № 1С-404.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.