Провадження № 2-442/2010

Справа № -

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 червня 2010 року м. Дніпропетровськ

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: Судді - Грищенко В. М., при секретареві – Демченко О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Кріт-Регіон» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – Сектор громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, про виселення з жилого приміщення, зобов’язання зняти з реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, що є управителем майна ОСОБА_5 на підставі договору управління майном, звернувся до суду із зазначеним позовом від свого імені, але в інтересах ОСОБА_5, мотивуючи свої вимоги наступними обставинами.

ОСОБА_5 є власником гуртожитку за адресою – вул..Б.Хмельницького,14, у м. Дніпропетровську, кімнати 6-а та 7 якого займають відповідачі. ОСОБА_5 набула права власності на гуртожиток на підставі договору про задоволення вимог іпотеко-держателя, та передала його в управління позивачеві.

Відповідно до ст..40 Закону України «Про іпотеку» позивач пред’явив відповідачам вимогу про звільнення житлового приміщення, з якою відповідачі ознайомилися, але отримувати відмовилися та, відповідно, не звільнили займані ними кімнати.

Так як виселення осіб без надання іншого жилого приміщення здійснюється на підставі рішення суду, позивач вимушений звернутися з позовом до суду.

Позивач просить виселити відповідачів, які перешкоджають позивачеві здійснювати право користування та розпорядження переданим в управління майном на підставі ст..396 ЦК України, без надання іншого житлового приміщення, та зобов’язати третю особу - Сектор громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області зняти відповідачів з реєстрації займаних ними кімнат.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та, посилаючись на підстави позову, просив їх задовольнити.

Відповідачі та їх представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову у повному обсязі, суду пояснили, що відповідачі тривалий час (більше п’яти років) мешкають у гуртожитку, а тому не можуть бути виселені без надання іншого житла відповідно до ст..ст.1,19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:

договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;

договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 було надано ордер на зайняття кімнати 6-а у гуртожитку з дружиною та дочкою, також відповідачами у справі, ще у 1990 році. Інші відповідачі були зареєстровані у кімнатах 6-а та 7 у період з 1997 до 2003 року, тобто до укдадання іпотечного договору 23.01.2008, що суд розцінює, як укладання договору найму цих кімнат відповідачами з попереднім власником.

Також наявність реєстрації саме про це місце проживання відповідачів у їх паспортах суд розцінює, як реєстрацію договору найму кімнат у гуртожитку відповідачами у встановленому законом порядку.

Представник позивача не надав суду доказів на підтвердження того, що іпотекодержателю ОСОБА_5 не було доведено до відома, що у гуртожитку, який є предметом іпотеки, укладені договори найму кімнат.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про незаконність вимоги позивача про виселення відповідачів із займаних ними кімнат гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Так як вимога про скасування реєстрації відповідачів у гуртожитку є похідною від вимоги про виселення, вона також задоволенню не підлягає.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що зобов»язання вчинити будь-яку дію може бути застосоване судом лише до відповідача, а не до третьої особи у справі, як про це просить позивач.

Керуючись ст.40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.212-215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Кріт-Регіон» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – Сектор громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, про виселення з жилого приміщення, зобов’язання зняти з реєстрації – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: В. М. Грищенко