УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГлоса Л.Ф.,

суддів Вус С.М. і Редьки А.І.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2016 року заяву з доповненням до неї подану від імені засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката Боровик І.В. про перегляд Верховним Судом України судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_4,

в с т а н о в и л а:

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 26 березня 2015 року ОСОБА_4 засуджено за частиною другою статті 187, частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК) та на підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів до позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6

Ухвалено стягнути солідарно з засуджених на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 3872 грн 36 коп і 30000 грн на відшкодування моральної шкоди; та 97513 грн 50 коп на відшкодування матеріальної шкоди і 20000 грн моральної шкоди на користь ОСОБА_8

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2015 року вказаний вирок у частині стягнення моральної шкоди потерпілому ОСОБА_9 та матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_8 скасовано, матеріали кримінального провадження направлено до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року вирок та ухвалу залишено без зміни.

Засуджений ОСОБА_4 та адвокат Боровик І.В. звернулись з заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року, в якій порушують питання про скасування ухвали Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2015 року та вищезазначеної ухвали касаційного суду і просять направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Як на підставу своїх вимог посилаються на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), а саме статті 401, частини третьої статті 373, пункту 2 частини третьої статті 374, статті 87, статті 419 КПК, що зумовило, на думку заявників, ухвалення різних за змістом судових рішень.

Обґрунтовуючи необхідність скасування судових рішень, вказують на порушення вимог КПК під час досудового розслідування та судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, внаслідок чого, на їх думку, ОСОБА_4 безпідставно притягнуто до кримінальної відповідальності за частиною другою статті 187, частиною третьою статті 289 КК.

До своєї заяви заявниками долучено копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2016 року, 29 жовтня 2015 року, 23 вересня 2015 року, 17 березня 2016 року та від 7 квітня 2016 року, в яких, за доводами заявників, судом касаційної інстанції неоднаково застосовані одні й ті ж самі норми права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви і долучені до неї матеріали, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що передбачених законом підстав для відкриття провадження немає.

Згідно зі статтею 444 КПК Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

У статті 445 КПК (в редакції Закону України № 192-VIII від 12 лютого 2015 року) визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень, що набрали законної сили Верховним Судом України, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Колегія суддів зазначає, що положення пункту 2 частини першої статті 445 цього Кодексу передбачають порівняння судових рішень на предмет однаковості/неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права. У цьому контексті у рішеннях Верховного Суду України висловлена правова позиція, відповідно до якої факт неоднакового застосування норми права судом касаційної інстанції повинен мати певний зовнішній вияв, знаходити відображення у відповідному процесуальному документі (рішенні). Про неоднакове застосування норми права свідчить неоднакове її розуміння судом виключно в процесі правозастосування, що зумовлює ухвалення рішень, які мають різний зміст. Неоднаковість у застосуванні положень норми права нерозривно пов'язана з предметом правозастосування - одна і та сама норма (її положення, припис) одного і того самого закону. Для уможливлення процедури порівняння судових рішень, оцінки Верховним Судом України відповідної норми права на предмет неоднаковості її застосування, така норма має бути реально застосована судом касаційної інстанції під час розгляду справи за касаційною процедурою.

Стосовно оскаржуваних рішень апеляційної та касаційної інстанцій заявники стверджують про наявність передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 КПК підстави для перегляду з огляду на неоднаковість застосування судом касаційної інстанції вимог статті 401, частини третьої статті 373, пункту 2 частини третьої статті 374, статті 87, статті 419 КПК.

Водночас, як убачається з оспорюваної ухвали, окреслені заявниками порушення норм КПК не були предметом касаційного розгляду, а тому касаційний суд в ухвалі не висловив правової позиції щодо застосування цих положень КПК. За таких обставин сам по собі факт позначення в заяві неоднакового застосування касаційним судом зазначених норм КПК, без правового висновку касаційної інстанції про правильність чи неправильність їх застосування, свідчить про необґрунтованість заяви відповідно до пункту 2 частини першої статті 445 КПК.

Перевірка ж доводів заявників про допущення істотних порушень кримінального процесуального закону під час досудового і судового провадження, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, суперечливість доказів та невірна оцінка їх судами тощо перебуває поза межами законодавчо визначених повноважень Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень у кримінальних справах у порядку, передбаченому главою 33 КПК, та є недопустимою. Адже вихід за межі визначених законом предмета та умов перегляду Верховним Судом України рішень призведе до повторного касаційного перегляду, що не відповідатиме положенням статті 445 КПК і буде суперечити принципу правової визначеності.

З огляду на викладене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що подана від імені засудженого ОСОБА_4 та адвоката Боровик І.В. заява про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_4 є необґрунтованою, і не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

З приводу клопотання заявників про витребування кримінальної справи, надання можливості ознайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді та надати дозвіл для зняття копій колегія суддів зазначає, що воно не підлягає вирішенню з огляду на відмову у допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 445, 451 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити засудженому ОСОБА_4 та його захиснику - адвокату Боровик І.В. у допуску справи до провадження Верховного Суду України за їх заявою про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_4

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Вус С.М. Глос Л.Ф. Редька А.І.