ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1367/14-a

"09" вересня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі

головуючого судді Баб'юка П.М.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до народного депутата України Тягнибока Олега Ярославовича про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання надати відповідь на звернення та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до народного депутата України Тягнибока Олега Ярославовича (надалі - відповідач) про визнання незаконною бездіяльності щодо не розгляду звернення від 17 листопада 2013 року протягом одного місяця, несповіщення про продовження розгляду звернення та ненадання відповіді протягом 45 днів з моменту надходження звернення, а також, про зобов'язання надати відповідь на звернення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним було направлено лист до народного депутата України Тягнибока О.Я. із зверненням, в якому він просив подарувати йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 яка нібито перебуває у власності відповідача.

Проте, позивач зазначає, що відповіді від відповідача чи повідомлення про те, що розгляд вказаного звернення буде продовжено, ним так і не отримано, що на думку позивача є порушенням вимог ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».

Враховуючи наведене, позивач просить визнати вказану бездіяльність відповідача незаконною та зобов'язати надати відповідь на звернення.

29 серпня 2014 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в якій додатково до зазначених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 500 000 грн. моральної шкоди та залучити в якості другого відповідача Державну казначейську службу України.

Судом вирішено задовольнити вказану заяву частково. Прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

В задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості другого відповідача Державну казначейську службу України судом відмовлено враховуючи наступне.

Відповідно до вимог "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затвердженого Постановою КМ України № 845 від 03.08.2011 року Казначейство лише вживає заходів щодо виконання виконавчих документів щодо списання коштів державного бюджету при відшкодуванні шкоди завданої громадянам чи фізичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

ДКС України не є розпорядником бюджетних коштів і не уособлює державу у вказаних відносинах, а тому, рішення суду щодо стягнення вказаної шкоди безпосередньо не вплине на права та інтереси ДКС України, у зв'язку з чим, залучати вказану особу до участі у справі в якості другого відповідача немає підстав.

Позивач в судове засідання не з'явився, в позовній заяві ним зазначено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, в яких просить в задоволенні позову відмовити. В запереченнях відповідач зазначає, що відповідно до ст.7 Закону України "Про статус народного депутата України" визначає перелік обов'язків народного депутата, серед яких, відсутній обов'язок надавати громадянам житло. Таким чином, оскільки звернення позивача не містило законних вимог, позивачеві було надано відповідні роз'яснення листом від 31.12.2013 №04-04/9-1734.

Щодо строків розгляду звернення позивача відповідач у запереченні зазначає, що 26.11.2013 звернення позивача було отримано лише Апаратом Верховної Ради України, а безпосередньо до відповідача вказане звернення надійшло значно пізніше. Крім цього, враховуючи велику кількість звернень громадян, які надходять позивачеві, їхній розгляд відбувається в порядку черговості та можливості вирішити порушені питання. У зв'язку з цим, відповідь позивачеві направлена лише 31.12.2013, проте, це не перевищує максимального терміну розгляду звернення 45 днів, встановленого ст.20 Закону України "Про звернення громадян".

В судовому засіданні 26 серпня 2014 року в якості свідка було допитано ОСОБА_5, сина позивача, який пояснив, що лист від 31.12.2013 №04-04/9-1734 на який посилається позивач у запереченні, адресований саме ОСОБА_5 (а не позивачеві), як відповідь на його звернення щодо надання матеріальної допомоги. Крім цього, свідок зазначив, що відповідач у запереченні зазначає позивачем по справі ОСОБА_5, хоча насправді позивачем є його батько - ОСОБА_1.

Оскільки сторони в судове засідання 09 вересня 2014 року не з'явились, враховуючи заяву позивача про слухання справи за його відсутності, суд на підставі положень ч.4 ст.122 та ч.4 і 6 ст.128 КАС України розглядав справу у письмовому провадженні.

З'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення враховуючи наступне.

ОСОБА_1 звернувся до народного депутата України Тягнибока Олега Ярославовича із зверненням від 17 листопада 2013 року, в якому, зокрема, просив подарувати йому квартиру за адресою АДРЕСА_1 яка нібито перебуває у власності відповідача. Лист був направлений на адресу Верховної Ради України 20.11.2013 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення та описом вмісту вкладення.

26 листопада 2013 року звернення позивача надійшло до Апарату Верховної Ради України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.7)

Згідно п.6.1.15 Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, на повідомленнях про отримання рекомендованих листів на адресу народних депутатів України проставляється дата отримання листа, прізвище завідуючого сектором прийому і відправлення кореспонденції відділу службової кореспонденції або особи, яка його заміщає. Рекомендовані листи у нерозкритих конвертах передаються відділом службової кореспонденції за реєстром до відповідного секретаріату комітету Верховної Ради України або депутатської фракції. Працівник відповідного секретаріату, який відповідає за вручення кореспонденції народним депутатам України, передає рекомендовані листи за призначенням, проставляє дату вручення та розписується у реєстрі, який повертає до відділу службової кореспонденції.

Відповідно до належним чином завіреної копії Реєстру вхідних рекомендованих, рекомендованих з повідомленням та телеграфних повідомлень громадських листів, наданого Апаратом Верховної Ради України на запит суду, звернення позивача від 17 листопада 2013 року отримано старшим консультантом депутатської фракції ВО «Свобода» 27 листопада 2013 року.

Враховуючи наведене, суд критично оцінює посилання позивача на невчасне отримання ним звернення ОСОБА_1 від 17 листопада 2013 року.

Відповідач у запереченнях на позов також вказує, що на звернення позивача ним було надано відповідь від 31.12.2013 №04-04/9-1734.

З даного приводу слід зазначити наступне.

Як встановлено в судовому засіданні з показів свідка і підтверджується самим листом від 31.12.2013 №04-04/9-1734, вказана відповідь адресована ОСОБА_5, а не позивачеві (ОСОБА_1.).

Крім цього, як пояснив свідок, даний лист відповідача (від 31.12.2013 №04-04/9-1734) являється відповіддю на звернення ОСОБА_5 щодо надання матеріальної допомоги, і не має відношення до звернення ОСОБА_1 про передачу йому у власність квартири.

З цього приводу ухвалою суду від 14 серпня 2014 року відповідачеві запропоновано до 22 серпня 2014 року надати суду відповідні пояснення. Також відповідачеві запропоновано надати відомості, чи повідомлявся позивач про продовження строку розгляду його звернення.

Вказана ухвала отримана відповідачем 18 серпня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, ні станом на 22 серпня 2014 року, ні станом на день розгляду справи, на адресу суду не надходило будь-яких пояснень від відповідача щодо вказаних обставин.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України "Про статус народного депутата України" при виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.

Стаття 7 Закону України "Про статус народного депутата України" передбачає, що народний депутат відповідно до закону розглядає звернення виборців, а також від підприємств, установ, організацій, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, вживає заходів для реалізації їх пропозицій і законних вимог, інформує виборців про свою депутатську діяльність під час особистих зустрічей з ними та через засоби масової інформації. Народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у Верховній Раді України.

Відповідно до ч.3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

У запереченні відповідач вказує, що стаття 7 Закону України "Про статус народного депутата України" визначає перелік обов'язків народного депутата, серед яких, відсутній обов'язок надавати громадянам житло, а тому, звернення позивача не містило законних вимог.

З вказаного твердження відповідача слідує, що звернення позивача ОСОБА_1 не потребувало додаткового вивчення, а відтак, враховуючи вимоги ст.20 Закону України «Про звернення громадян», вказане звернення повинно було вирішене невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Натомість, як встановлено судом з матеріалів справи, звернення ОСОБА_1 від 17 листопада 2014 року отримане уповноваженою особою депутатської фракції ВО «Свобода» 27 листопада 2013 року, а лист-відповідь народного депутата №04-04/9-1734 датований 31 грудня 2013 року, що, відповідно, є порушенням вимог ст.20 Закону України «Про звернення громадян» щодо строків розгляду звернень громадян.

Крім цього, як встановлено судом в процесі розгляду справи, лист відповідача від 31.12.2013 №04-04/9-1734 адресований не позивачеві, а являється відповіддю на звернення іншої фізичної особи - ОСОБА_5 щодо надання матеріальної допомоги, і не має відношення до звернення ОСОБА_1 про передачу йому у власність квартири.

Інших доказів надання відповіді позивачеві на його звернення, в тому числі які витребовувались ухвалою суду від 14 серпня 2014 року, відповідачем не надано.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано, а судом в процесі розгляду справи не здобуто доказів належного (з дотримання вимог чинного законодавства) розгляду відповідачем звернення позивача від 17 листопада 2013 року.

Враховуючи наведене, суд погоджується з твердженням позивача про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при розгляді звернення ОСОБА_1 від 17 листопада 2013 року, а тому, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення в користь позивача заявленої до відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. суд зазначає наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідачем не надано доказів понесення ним втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних йому діями або бездіяльністю відповідача, а також не зазначено, в чому полягає ця шкода і з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Враховуючи наведене, вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Таким чином, заявлений позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати народного депутата України Тягнибока Олега Ярославовича вчинити дії щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 17 листопада 2013 року.

3. В задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.