ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.07.2009 року Справа № 32/100-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Стуковенковій О.В.
за участю прокурора : Киричок О.В. (посвідчення № 223 від 30.11.2006 р.)
за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 09.07.09 р.:
від позивача: Акуленко Є.О. (дов. № 12/52-393 від 24.02.09 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 2381 від 08.07.09 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Прокурора м.Орджонікідзе на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2009 р. у справі № 32/100-09
за позовом Прокурора м. Орджонікідзе в інтересах держави в особі Орджонікідзевської міської ради м. Орджонікідзе
до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 м.Орджонікідзе
про стягнення 20 678 грн. 58 коп. збитків
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 26.05.09 р. у справі № 32/100-09, яке підписано 27.05.2009 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Васильєв О.Ю.), відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора м.Орджонікідзе до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 м. Орджонікідзе про стягнення 20 678 грн. 58 коп. збитків в повному обсязі.
Прокурор м. Орджонікідзе не погодився з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційне подання, в якому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.
Скаржник вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з причин невідповідності висновків, викладених у рішення господарського суду, обставинам справи, та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
На думку скаржника, господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення в порушення вимог ст.ст.4-7, 84 ГПК України, тобто без обговорення усіх обставин справи та законодавства, яким суд керувався, приймаючи рішення. Зокрема, господарський суд не зазначив підстави надання ним переваги одному нормативному акту, однакової юридичної сили, перед іншим.
Аналізуючи зміст Постанови КМУ № 284 від 19.04.93 р. “Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”, скаржник вважає, що її дія поширюється на випадки відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у тому числі і внаслідок тимчасового зайняття земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад, а також наголошується, що у разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів.
Із змісту Постанови КМУ № 963 від 25.07.07 р. “Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу” вбачається, що ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі –розмір шкоди), при цьому розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами.
Прокурор не погоджується з позицією суду першої інстанції відносно того, що відповідач самовільно зайняв земельні ділянки, бо використовував їх без правовстановлювальних документів.
Розрахунок розміру спричинених відповідачем збитків, завданих власнику землі –територіальній громаді м. Орджонікідзе здійснено за період з 01.03.2008 р. по 10.10.2008 р., тобто до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки у державному реєстрі, розмір яких визначено комісією по визначенню розмірів збитків, відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. “Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” та затверджено рішенням виконавчого комітету № 44/1 від 26.02.2009 р. та який становить 20 678, 58 грн.
Прокурор вважає, що дії відповідача слід кваліфікувати не як самовільне зайняття земельної ділянки, а діями відповідача були встановлені обмеження щодо використання спірних земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності через що Орджонікідзевська міська рада не одержала дохід у зв’язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Прокурор вказує, що вірно розрахував збитки, заподіяні користуванням земельними ділянками, у відповідності до вимог законодавства України, відповідно до “Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 09.07.09 р. до 23.07.09 р. до 15 год. 10 хвилн.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що прокурор м.Орджонікідзе звернувся з позовом в інтересах держави в особі Орджонікідзевської міськради до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення 20 678,58 грн. збитків, завданих безоплатним використанням земельної ділянки загальною площею 0,35 га, що знаходиться за адресою: м.Орджонікідзе, АДРЕСА_1.
В результаті проведеної прокуратурою перевіркою дотримання суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_3 земельного законодавства встановлене наступне:
07.12.2007 р. відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідач придбав у Колективного підприємства “Гірник” нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням № 33 від 29.02.2008 р. Орджонікідзевської міської ради вилучено із користування КП “Гірник” земельна ділянка площею 0,35 га, на якій розташована вищезазначена нежитлова будівля та надано дозвіл відповідачу на виготовлення проекту землеустрою по відведенню в оренду даної земельної ділянки. При цьому, відповідно до п. 4 зазначеного рішення, відповідач був зобов’язаний здійснювати оплату з 01.03.2008 р. за фактичне користування земельною ділянкою орієнтованою площею 0,35 га, яка використовувалась відповідачем для обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1.
10.06.2008 р. розглянувши клопотання відповідача та технічну землевпорядну документацію, рішенням № 25 Орджонікідзевської міської ради затверджено проект технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідачу та передана в оренду терміном на 3 роки земельна ділянка площею 0,2 га для комерційного використання –обслуговування власної нежитлової будівлі по АДРЕСА_1.
23.06.2008 р. між Орджонікідзевською міською радою та відповідачем укладено договір оренди зазначеної ділянки, який було зареєстровано 10.10.2008 р. у державному реєстрі за № 040811200189.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням прокурора на користування відповідачем вищезазначеної земельної ділянки без належно оформлених правовстановлюючих документів, приписами Постанови КМУ від 19.04.93 р. „Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” та рішенням виконкому Орджонікідзевської міськради від 26.02.09р. № 44/1, яким затверджено розмір збитків.
Суд першої інстанції, під час вирішення цього спору, вважав визначальним, що чинним законодавством України передбачена “Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу” (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963 ( 963-2007-п ) та “Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”( затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284 ( 284-93-п ).
Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу”, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963 ( 963-2007-п ), застосовується виключно за переліком правопорушень, зазначених у назві Методики.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 Земельного кодексу України.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 19.06.2003 р. № 963-ІУ “Про державний контроль за використанням та охороною земель” будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки є самовільним зайняттям земельної ділянки.
Відповідачем право користування спірною земельною ділянкою не оформлено, тобто земельна ділянка фактично використовується без правових підстав, в зв’язку з чим даний режим користування слід кваліфікувати як самовільний, що тягне за собою відповідні правові наслідки.
В силу ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Згідно із ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Розмір збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу обчислюється за спеціальною методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу” від 25.07.2007 р. № 963.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно вирішив, що слід було, відповідно до вимог чинного законодавства України, застосовувати положення саме “Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу”, а не “Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”.
Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційному поданні, не є підставою для задоволення апеляційного подання, та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання прокурора м. Орджонікідзе залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2009 р. у справі № 32/100-09 залишити без змін.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді: Л.О. Лотоцька
О.С. Євстигнеєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
23.07.2009 р.