Справа № 347/302/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Бельмеги М.В.,

секретаря Борисової О.М.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні у м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВашАвто» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу № 002183 недійсним та стягнення коштів в розмірі 200 000,00 гривень,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВашАвто» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу № 002183 недійсним та стягнення коштів в розмірі 200 000,00 гривень .

Позивач – ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю із підстав наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Із позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що 05 лютого 2016 року ТзОВ «Лізингова компанія «ВашАвто» і позивач, уклали договір фінансового лізингу № 002183, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВашАвто» (лізингодавець) зобов'язувалось придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу йому у користування (лізингоодержувачу). Предметом лізингу згідно даного договору є трактор Беларус-892. Представник відповідача запевнила та гарантувала йому, що він зможе отримати трактор одразу після того, як ним будуть зараховані кошти на рахунок ТзОВ «Лізингова компанія «ВашАвто» в розмірі 200 000 грн. 00 коп., але після оплати та укладення договору відповідач фактично відмовилася передати йому предмет лізингу, з тих підстав, що договором передбачено передачу предмету договору в користування лізингоодержувача протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати адміністративного платежу, який фактично є комісією за організацію та оформлення договору, і становить 1924, 53 $ та авансового платежу 50% вартості предмету лізингу, тобто сплачена сума в розмірі 200 000,00 грн. незалежно від призначення платежу, який вказується у квитанції, відповідно до п. 9.7 статті 9 даного Договору зараховується в наступному порядку: адміністративний платіж, авансовий платіж, комісія за передачу предмету лізингу. Вказує, що ним спочатку було оплачено квитанції ще до підписання договору , де вказано «призначення платежу: оплата за техніку та сплата за трактор згідно договору 2183», так як представник ТзОВ «ЛК ВашАвто» дала йому реквізити і ні про які адміністративні та авансові платежі вона мови не вела, чим фактично ввела його в оману. Вважає договір № 002183 фінансового лізингу, укладений 05 лютого 2016 року недійсним з огляду на те, що договір фінансового лізингу нотаріально не посвідчений, відсутність у відповідача відповідного дозволу (ліцензії) для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів та умови оспорюваного договору є несправедливими відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» , а тому просить визнати договір недійсним і стягнути з відповідача на його користь кошти у сумі 200 000,00 грн., а також понесені ним витрати по сплаті комісії за прийом платежів в банківській установі та сплату за РКО при прийманні платежу готівкою у розмірі 1300 грн.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили те, що представник відповідача запевнила та гарантувала позивачу, що він зможе отримати трактор одразу після того, як ним будуть зараховані кошти на рахунок ТзОВ «Лізингова компанія «ВашАвто» в розмірі 200 000 грн. 00 коп., але після оплати та пред’явлення квитанції фактично відмовилася передати предмет лізингу.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, про причину своєї неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За таких обставин розгляд справи за відсутності відповідача, який не повідомив суд про причини неявки та не направив клопотань про відкладення розгляду справи, не буде порушенням права на доступ до правосуддя, яке проголошено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.224 ЦПК України.

Заслухавши позивача, представника позивача, вивчивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв’язку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення за таких підстав.

У відповідності до вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 05.02.2016 року між позивачем і відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 002183 з додатками (а.с.7-14) за умовами якого ТзОВ «Лізингова компанія «ВашАвто» зобов’язавалося придбати у власність предмет лізингу у вигляді трактора Беларус-892 та передати цей трактор у користування позивача, який в свою чергу зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.п. 1.1.,1.2 договору предметом лізингу є трактор марки Беларус-892. Вартість предмету лізингу на момент укладання договору та розмір авансового платежу вказується в додатку № 1 до даного договору, який є його невід’ємною частиною.

Відповідно до додатку № 1 (а.с.13) вартість предмету лізингу становить 19245,28 $; авансових платежів 50,00%; сума виплат авансового платежу 9622,64 $; щомісячний авансовий платіж 801,89 $; адміністративний платіж (10%) 1924,53 $; комісія за передачу (3%) 577,36 $;

05.02.2016 року на виконання умов договору, позивачем здійснено авансовий платіж на рахунки ТзОВ «Лізингова компанія «ВашАвто» в розмірі 200000,00 грн. (а.с.15) та здійснено оплату комісії за прийом платежів в банківській установі та сплату за РКО при прийманні платежу готівкою у розмірі 1300 грн. (а.с.16), однак відповідач відмовилася передавати предмет лізингу з посиланням на те, що договором передбачено передачу предмету договору в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу, комісії за організацію та оформлення договору, а сплачена сума в розмірі 200000,00 грн. відповідно до п. 9.7 статті 9 даного Договору зараховується в наступному порядку: адміністративний платіж, авансовий платіж, комісія за передачу предмету лізингу.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язку на шкоду споживача.

Низка умов договору є несправедливими відносно споживача. Так, відповідно до п. 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за не виконання будь-якого зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо. За вищевказаними зобов’язаннями відповідає продавець.

Відповідно до п. 12.1. договору передбачене право лізингоодержувача, який сплатив адміністративний платі, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб розірвати даний договір за власним бажанням. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

П. 9.7. договорупередбачає адміністративний платіж, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення Договору, яка складає згідно Додатку №1 51 000(п’ятдесять одну тисячу) гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 808 ЦК України якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Також суд звертає увагу, що відомості про продавця в договорі і додатках до нього відсутні.

Таким чином, відповідач всупереч вимогам ст. 808 ЦК України усю відповідальність поклав на позивача, що в даному випадку свідчить про несправедливість умов договору, згідно з п.п. 2- 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» - несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.Також, у договорі нечітко визначені підстави зміни вартості платежів, розмір предмету лізингу, порядок перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови, надають лише одному учаснику відносин право на збільшення платежів та вартості у формально-правильній поведінці і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору,а тому вищезазначені положення договору є несправедливими умовами, а виконання зобов’язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача, оскільки умовами договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафу.

Оскільки договором забезпечено захист інтересів лише лізингодавця, вказане свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов’язками сторін.

Таким чином, для визначення умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків і завдають шкоди споживачеві.

Аналізуючи положення договору фінансового лізингу №002183, суд приходить до висновку, що ознаки, які вказують на несправедливість по відношенню до споживача, наявні у договорі, а тому договір фінансового лізингу підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Як вбачається іззаповненої заяви ОСОБА_1 до договору № 2183 від 05.02.2016 року (а.с.14) вбачається, що ТзОВ "ЛК ВашАвто" зобовязувалась надати позивачу транспортний засіб марки та моделі МТЗ-892 2013 року за ціною 200 000,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1, п. 4 ч. 3, ч. 5, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» встановлено недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів, шляхом пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, позбавлення споживачів достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про захист споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Стосовно підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним з огляду на те, що договір фінансового лізингу № 002183 від 05.02.2016 року нотаріально не посвідчений, суд зазначає наступне.

   Згідно з ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).                                            

   Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановленим цим параграфом та законом.

   Згідно з п.п.1, 2 ч.2 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним.                                      

   Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

   Як встановлено судом, договір фінансового лізингу № 002183 від 05.02.2016 року , укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «ЛК ВашАвто», нотаріально не посвідчений, а за його умовами у лізинг фізичній особі передається транспортний засіб.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Системне тлумачення названих правових норм приводить до висновку, що для договору найму та для договору лізингу передбачена однакова загальна норма про те, що такі договори повинні бути укладені у письмовій формі.

Проте окремою спеціальною нормою передбачено, що договір найму транспортного засобу, який укладається за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню і в силу приписів ст.806 ЦК України ці спеціальні вимоги повинні застосовуватись до договорів фінансового лізингу, які укладаються з фізичною особою відносно лізингу транспортного засобу.

Обґрунтованість такого тлумачення зазначених правових норм підтверджується тим, що відповідно до п.3.12 глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Крім цього, Постановою КМУ від 7 вересня 1998 року № 1388 визначено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Згідно з п.2 вказаної Постанови, цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до п.8 Постанови КМУ від 7 вересня 1998 року № 1388 державна          реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема, договір фінансового лізингу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу № 002183 від 05.02.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «ЛК ВашАвто», за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

  Аналогічної правової позиції притримується і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 26 грудня 2012 року в справі № 6-42357св12, від 07 березня 2014 року в справі №6-4086ск14.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Так, обов’язок сплатити по даному Договору 50 % вартості трактора у вигляді авансу є фактичним залученням коштів для його придбання, що потребує ліцензії як для залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Отже, відповідно до умов Закону України «Про фінансовий лізинг» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», умови договору фінансового лізингу від 5лютого 2016 року з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, оскільки обмежують мої права як лізингоодержувача та споживача послуг.

Оскільки жодної ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осібпред’явлено не було,то це свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), що суперечить вимогам законодавства.А відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Договір фінансового лізингу № 002183 від 05.02.2016 року з Додатком № 1 підлягає визнанню недійсним, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у сумі 200 000 грн., а також понесені ним витрати по сплаті комісії за прийом платежів в банківській установі та сплату за РКО при прийманні платежу готівкою у розмірі 1300 грн.

На підставі ст. 42 Конституції України, ст.ст. 15, 16 203, 215, 216, 524, 533, 632, 762, 808 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансовий лізинг», постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст.ст. 213-215, 218,224-226 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу №002183 від 05 лютого 2016 року з укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителем ІНФОРМАЦІЯ_2, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВашАвто»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВашАвто» (місцезнаходження: 01601, м. Київ вул. Шовковична, буд. 42-44 код ЄДРПОУ 39733392, р/р 26004482354 в АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805 м. Київ) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, грошові кошти сплачені в рахунок виконання договору в сумі 200 000 грн. (двісті тисяч) грн.. 00 коп., а також понесені ним витрати по сплаті комісії за прийом платежів в банківській установі та сплату за РКО при прийманні платежу готівкою у розмірі 1300 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                               М.В. Бельмега