ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

       

      

від "07" червня 2006 р.                                                       по справі  № 1/64-75

 За позовом Приватного підприємства "Мустангл", м. Луцьк

до Відкритого акціонерного товариства "Волиньзалізобетон", м. Луцьк та Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", м. Луцьк

про визнання права власності на майно

          

Суддя          Гончар М.М.

ЗА УЧАСТЮ ПРЕДСТАВНИКІВ СТОРІН:

від позивача: Трофимчук Л.В. – директор

від відповідачів: н/з

Суть спору: приватне підприємство  "Мустангл" звернулося до господарського суду із позовом про визнання права власності на майно  - бітумосховище, що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Лазо, 5.

          Відповідач - Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" в листі № 1599 від 05.06.2006 року позов не заперечував, просив розглянути справу без участі свого представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          22 грудня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством "Волиньзалізобетон" в особі ліквідатора Темчишина В.П., "продавець", та ПП  "Мустангл", "покупець",  було укладено договір купівлі-продажу № 29, бітумосховища, вартістю 100 грн., що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Лазо, 5.

Укладений договір предметом судового розгляду не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був, у зв’язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

У відповідності до умов зазначеного договору Відкрите акціонерне товариство "Волиньзалізобетон" зобов’язувалось передати у власність приватному підприємству  "Мустангл" бітумосховище, що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Лазо, 5, а ПП  "Мустангл" в свою чергу – прийняти бітумосховище та сплатити за нього 100 грн.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, а згідно ст. 147 Господарського кодексу, майнові права суб’єктів господарювання захищаються законом.

Згідно положень ст.ст. 655, 656 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу – це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена угода спрямована на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупця, виступає юридичною підставою виникнення права власності іншої сторони за угодою на придбаний згідно договору об’єкт.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну угоди, недосягнення сторонами згоди щодо цих істотних умов, незважаючи на визначення останніми всіх інших можливих істотних умов (про строк, місце, спосіб виконання і т.п.) тягне за собою визнання цієї угоди неукладеною.

В даному випадку сторонами за договором купівлі-продажу від 22.12.2003 р. поряд із зазначенням в угоді умов щодо строків, місця та способу її виконання, положень щодо порядку проведення розрахунків за придбаний об’єкт та порядку передачі останнього у власність покупця, було визначено і всі необхідні при цьому обов’язкові істотні умови договору купівлі-продажу – умови щодо предмету договору (його складу, особливостей, місце знаходження і т.п.) та ціни договору купівлі-продажу (в даному випадку, вартості об’єкту відчуження).

У відповідності до ст.ст. 328, 334 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене законом або договором.

В силу ст. 55 Закону України „Про власність”, власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.

Проте даний правочин нотаріально не посвідчений.

Відповідно до ч. 2 ст. 219 Цивільного кодексу України суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Частиною 2 ст. 220  Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Зазначений договір сторонами було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України, будь-яких порушень та недоліків при укладенні даного договору господарським судом встановлено не було, зазначений договір предметом судового розгляду не був, в судовому порядку недійсним та неукладеним не визнавався, будь-яких порушень положень чинного законодавства України при переході права власності на нежитловий об’єкт нерухомості від однієї юридичної особи до іншої судом встановлено не було, а тому позов приватного підприємства  "Мустангл" до Відкритого акціонерного товариства "Волиньзалізобетон" та Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на майно підлягає задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 30, 48, 49, 55, 56 Закону України "Про власність", ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 219, 220, 328, 334, 655, 656, Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати право власності на майно  - бітумосховище з/б (інв.№1705), що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Лазо, 5 за приватним підприємством  "Мустангл", м.Луцьк.

3.Витрати по справі покласти на позивача.

Суддя                                                         М.М. Гончар