№1-500/2008 p.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2008 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Дігтяр І.Р.
при секретарі - Зінорук В.В. з участю прокурорів - Марусечко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, мешк. в АДРЕСА_1, раніше судимого: 1/27.12.2007 р. Деснянським районним судом м. Києва за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України на 2 роки; - у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, -
Встановив:
4 листопада 2007 року, приблизно о 14.00, підсудний ОСОБА_1., знаходячись по
вул..Сабурова, 5-А в м. Києві, підійшов до наочно знайомого неповнолітнього ОСОБА_2.
і обшукавши кишені штанів останнього, повторно, відкрито викрав чуже майно, яке належить
ОСОБА_3., а саме: мобільний телефон «Нокіа 6233», вартістю 1399 грн., з сім картою
оператора мобільного зв»язку «Лайф», вартістю 25 грн., на рахунку якої було 10 грн., та картою
пам»яті на 1 гігабайт, вартістю 100 грн., а всього відкрито викрав чужого майна на загальну
суму 1534 грн.
В судовому засіданні підсудний не визнав себе винним та показав, що у вказаний час вигулював свого собаку на території дитячого садочку по вул. Сабурова, 5-А в м. Києві. Зустрів наочно знайомого ОСОБА_2., у якого попросив на деякий час для користування мобільний телефон, останній передав йому мобільний телефон «Нокіа 6233». Після цього вони разом гуляли, а потім ОСОБА_2. пішов додому. Він /ОСОБА_1/ пообіцяв через декілька днів повернути телефон, але у зв»язку з тяжким матеріальним становищем, продав телефон, а гроші виратив на власні потерби.
Вина підсудного у вчиненні злочину, при вищеописаних, встановлених судом обставинах доводиться зібраними доказами по справі, а саме:
потерпіла ОСОБА_3. показала, що 4 листопада 2007 року у дений час до дому прийшов її неповнолітній син - ОСОБА_2., який повідомив, що підсудний ОСОБА_1. забрав у нього мобільний телефон «Нокіа 6233», 1 399 грн. з сім картою, 25 грн., на якій були гроші в сумі 10 грн., картою пам»яті, вартістю 100 грн. Вона ходила до матері підсудного просила, щоб повернули телефон, але підсудний телефон не поверну, тоді звернулась до міліції. Вказаний телефон належить їй у зв»язку з чим їй завдана матеріальна шкода на суму 1534 грн., яка підсудним не відшкодована;
свідок ОСОБА_2. показав, що 4 листопада 2007 року у дений час раніше повертався з роботи, оскільки погано себе почував. По дорозі його зустрів підсудний, якийзапропонував пройти на територію дитячого садочку по вул. Сабурова, 5-А в м. Києві, де попитав чи є у нього мобільний телефон. Коли він відповів, що немає, підсудний сказав стояти спокійно, оскільки його собака кидається на людей. Після чого ошукав його кишені, з правої кишені штанів дістав мобільний телефон, який належить його /ОСОБА_2/ матері, і поклав собі до кишені. Опір підсудному не чинив, оскільки боявся собаку. На його прохання повернути мобільний телефон, підсудний не відреагував і пішов з мобільним телефоном;
протоколом заяви /а.с.9/; явкою з повинною ОСОБА_1 /а.с.16/; протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1/а.с.34/.
Оцінюючи та аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Посилання підсудного на те, що ОСОБА_2. сам йому віддав телефон для тимчасового користування, а зараз його омовлює, оскільки раніше його собака покасув собаку ОСОБА_2. спростовується показами останнього, який свої покази підтвердив в ході очної ставки, а також показами потерпілої. Потерпіла підтвердила, що дійсно було таке, що собака підсудного покусав їх собаку, але це не має значення до даної справи. Отже підстав оновлювати підсудного у потерпілої та свідка немає.
Невизнання підсудним своєї вини, суд розцінює, як бажання уникнути відповідальності за скоєний злочин.
Таким чином, вина підсудного ОСОБА_1 в судовому засіданні доведена повністю та його дії слід кваліфікувати за ст. 186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, повторно.
Призначаючи покарання суд приймає до уваги харатер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується негативно.
Обставин, що пом»якшуть або обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає.
Враховуючи викладене, суд призначає підсудному покарання необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у вигляді позбавлення волі.
Оскільки підсудний скоїв даний злочин до винесення попереднього вироку, остаточне покарання йому слід призначити за правилами ст. 70 ч.4 КК України і кожен вирок виконувати самостійно.
Відповідно до ст.. 28 КПК України цивільний позов потерпілою ОСОБА_3. не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
Визнати виним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч.4 КК України остаточне покарання ОСОБА_1. по даному вироку призначити 4/ чотири/ роки позбавлення волі та вироку Деснянського районного суду м.Києва від 27 грудня 2007 року у вигляді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі з застосуванням ст. 75, 76 КК України із звільненням від покарання строком на 2 роки, кожен вирок і призначене по ньому покарання виконувати самостійно.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1. обчислювати з 18 березня 2008 року.
Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, засудженому залишити без змін -
утримання під вартою в СІЗО №13 Державного департаменту України з питань виконання
покарань.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва у строк 15 діб, а засудженим у той же строк з моменту отримання копії вироку.