Справа № 2а-1942/08/1170
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2009 року Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Яковлєва О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до військової частини А-1880 про стягнення незаконно утримуваної грошової компенсації виниклої у зв'язку з трудовими відносинами,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з військової частини А-0425 призначеної, але не виплаченої грошової компенсації за не отримане речове майно у сумі 3309,78 гривні, а також збитків від інфляції у сумі 2141,4 гривень, а всього 5451,18 гривень. Позовні вимоги обґрунтував тим, що з 25.03.1994року по 15.12.2003року, проходив службу в військовій частині А-0425. Наказом Міністра оборони України №282 від 15.12.2003року звільнений в запас, згідно п.85 “Г“ “Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних сил України”. Перебував на всіх видах забезпечення, однак відповідач в порушення ст. 9 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” при звільненні не провів розрахунки у вигляді грошової компенсації за речове забезпечення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні. Крім того, подав письмові заперечення відповідно до яких вимоги позивача не визнаються в повному об'ємі, заборгованість, що виникла після 11.03.2000року стягненню не підлягає, оскільки дія ст. 9 ЗУ “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, на яку посилається позивач і якою передбачено одержання військовослужбовцями речового забезпечення, або за їх бажанням грошової компенсації, згідно ст. 2 ЗУ “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, призупинена. Позивач належні йому предмети речового забезпечення може отримати в натуральному вигляді, однак до військової частини з даного приводу не звертався. Крім того, вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду передбачений ст. 99 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст. 9 ЗУ “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Пунктом 2 Закону України №1459-Ш «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000року, призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Судом встановлено, що ОСОБА_1., в період з 25.03.1994року по 15.12.2003року, проходила службу в військовій частині А-0425, правонаступником, якої є військова частина А-1880. Наказом Міністра оборони України №282 від 15.12.2003року звільнена в запас, на підставі п.85 “Г“ “Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних сил України” - скороченням штату /а.с.6/. Згідно, довідки №14 /а.с.5/ заборгованість позивачу по речовому забезпеченню, що виникла до 11 березня 2000року складає 1307,57гривень, а після 11 березня 2000року - 2002,21 гривень. Враховуючи, що ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з 11.03.2000року втратила чинність, згідно Закону України “Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів”, стягненню не підлягає заборгованість за речове забезпечення, яка виникла після 11.03.2000року, у сумі 2002,21гривень.
Вимога позивача про стягнення з військової частини А-0425 належного речового майна, за період з 11.03.2000р по 17.12.2003року, згідно довідки №14, у сумі 3309,78гривень задоволенню не підлягає, так як відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових. Судом встановлено і сторонами підтверджено, що позивач з приводу отримання речового майна в натуральній формі, за період з 11.03.2000р. по 17.12.2003року, до військової частини А-1880 не звертався. Таким чином, суд вважає, що при відсутності порушень прав позивача відновлення останніх не можливе.
Згідно ч.1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 вищевказаної статті Закону визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, вимоги позивача не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до суду, передбаченої п.1 ст. 100 КАС України. Суд вважає, що даний строк розповсюджується на правовідносини між позивачем та відповідачем, так як грошова компенсація за не отримане речове майно не є обов'язковим платежем, а лише альтернативою за невикористане майно, яке позивач при бажанні може отримати в натурі. Як вбачається з матеріалів справи позивач звільнений в запас 15.12.2003року, що підтверджується наказом Міністра оборони України №282 від 15.12.2003року /а.с.6/. Тому, суд вважає, що ОСОБА_1 дізналась про порушення свого права щодо видачі їй грошової компенсації за невикористане речове майно в момент виключення її зі списків особового складу військової частини, так як відповідно до вищевказаного наказу отримала одну добу на здачу справ, тобто 15.12.2003року. Позивач до суду звернувся лише 07.11.2008року, згідно штампу суду №4562, поважних причин пропуску строку звернення з позовом до суду не навів і доказів не надав.
Таким чином, задоволенню не підлягає вимога про стягнення збитків від інфляції у сумі 2141,40гривень, так як судом залишено без задоволення основна вимога позивача про стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно у сумі 3309,78гривень.
Керуючись ч.2 ст. 9 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ч.2 ЗУ “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, ч.3 ст.122, ст. ст. 2, 158-164, 167 КАС України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовуОСОБА_1до військової частини А-1880 про стягнення незаконно утримуваної грошової компенсації виниклої у зв'язку з трудовими відносинами - відмовити в повному об'ємі.
Судові витрати у сумі 3.40гривень покласти наОСОБА_1стягнувши їх на користь держави.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови - з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 03.07.2009р.
Суддя О.В. Яковлєв