Справа № 2-56/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 січня 2009 року                                                                                                   м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Рибачука А.І., при секретарі Словіцькій О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбу, укладеного 09.12.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та про визнання  недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.05.2008 року ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 761, третя особа – відділ реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_4 міського управління юстиції,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбу укладеного 09.12.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та про визнання  недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.05.2008 року ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за  № 761, третя особа – відділ реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_4 міського управління юстиції, посилаючись на те, що цей шлюб є фіктивним, так як ОСОБА_2 повторно уклала шлюб з її братом ОСОБА_3, не маючи наміру створити сім’ю та набути прав та обов’язків подружжя, а лише з метою заволодіння його майном.

Під час судового розгляду справи позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на підстави викладені нею в позовній заяві, просила позов задовольнити та пояснила, що ОСОБА_2 в 1999 році виїхала в Республіку Італія, так як не мала наміру підтримувати подружніх стосунків з її братом. Згодом її брат звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, який 14.11.2005 року був задоволений  Трускавецьким міським судом та на підставі якого 01.12.2005 року відділом РАЦС ОСОБА_4 міського управління юстиції було видано свідоцтво про розірвання шлюбу. В кінці 2006 року ОСОБА_2 повернулась в Україну та, маючи корисливу мету в майбутньому стати спадкоємцем майна, яке належить ОСОБА_3, 09.12.2006 року, під час проходження ним курсу стаціонарного лікування у відділенні протитуберкульозного диспансеру                 м. Дрогобича, скориставшись його психічною вразливістю та переконавши його в тому, що любить його та прагне побудувати з ним сім’ю, повторно уклала з ним шлюб. Однак, жодного дня після укладення шлюбу вона з ОСОБА_3 не проживала, а через два місяці після укладення шлюбу знову поїхала в Республіку Італія, залишивши важко хворого чоловіка напризволяще. Він, зневірившись в правдивості намірів ОСОБА_2 та усвідомивши, що його черговий раз ошукали, почав зловживати алкогольними напоями, хоча й розумів, що йому це категорично заборонено, в результаті чого 16.11.2007 року помер. Тоді ОСОБА_2 повернулась в Україну, організувала поховання її брата та подала в ОСОБА_4 державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, на підставі якої державним нотаріусом ОСОБА_4 міської державної нотаріальної контори, їй як спадкоємцю першої черги за законом, 17.05.2008 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? ідеальну частку квартири, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. І.Мазепи, 26/32, яке зареєстроване в реєстрі за             № 761.  

Відповідач під час судового розгляду справи заперечила проти задоволення позову, посилаючись на те, що вона виїхала в Республіку Італія зі згоди свого чоловіка, у зв’язку із скрутним матеріальним становищем, в якому на той час перебувала їхня сім’я. Їхній перший шлюб був розірваний по вині ОСОБА_1, яка переконала свого брата, що вона проживає в Республіці Італія з іншим чоловіком, що не відповідало дійсності. Після приїзду додому та розмови з ОСОБА_3 вони вирішили вдруге укласти шлюб, так як любили одне одного. Повторний шлюб з ОСОБА_3 вона уклала без будь-якої корисливої мети. Після укладення повторного шлюбу, у зв’язку із скрутним матеріальним становищем, вона знову змушена була поїхати в Республіку Італія. Під час перебування на заробітках в Республіці Італія вона неодноразово пересилала гроші своєму чоловікові на лікування та інші потреби.

Представник відповідача під час судового розгляду справи заперечила проти задоволення позову, посилаючись на ті ж підстави що й відповідач. Додатково пояснила, що позивачем не надано суду жодного доказу в підтвердження фіктивності укладеного між ОСОБА_3 та її довірителькою шлюбу. Посилання позивача на те, що відповідач, укладаючи повторний шлюб, не мала наміру створити сім’ю з ОСОБА_3, так як незадовго після укладення шлюбу виїхала в Республіку Італія є безпідставними, так як її довірителька змушена була заробляти кошти на утримання сім’ї та на лікування тяжкохворого чоловіка, який на той час не мав самостійного заробітку.  

Свідок ОСОБА_5 під час судового розгляду справи дав показання, що він працює завідуючим стаціонарним відділенням протитуберкульозного диспансеру                   м. Дрогобича. ОСОБА_3 двічі проходив курс лікування від туберкульозу в стаціонарному відділенні. Коли ОСОБА_3 лікувався вперше, то скаржився на те, що в нього немає жінки. Коли він вдруге проходив курс лікування, то його часто відвідувала ОСОБА_2, яка представилась його дружиною. Вона особисто заходила до нього в кабінет та цікавилась станом здоров’я хворого чоловіка, запитувала які ліки потрібно придбати для його лікування. Під час лікування ОСОБА_3 в протитуберкульозному диспансері наркотичні чи психотропні препарати йому не призначались.

Свідок ОСОБА_6 під час судового розгляду справи дала показання, що вона працює молодшою медичною сестрою в протитуберкульозному диспансері м. Дрогобича. Коли ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в диспансері, то його часто відвідувала ОСОБА_2 та її мати. Одного разу ОСОБА_3 розповідав їй, що його сестра розлучила його з дружиною.

 Свідок ОСОБА_7 під час судового розгляду справи дав показання, що він знав ОСОБА_3 з дитинства. Також він знає його дружину ОСОБА_2 Йому відомо, що вони любили одне одного. Під час перебування в Республіці Італія він зустрічався з            ОСОБА_2 Вона в його присутності дзвонила до ОСОБА_3 та розмовляла з ним. Також одного дня, точної дати він не пригадує, однак пригадує, що це було в кінці року, він зустрічав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 коли вони виходили з приміщення відділу РАЦС в м. Трускавці. Він, дізнавшись, що вони уклали шлюб, привітав їх. Вони обоє були в хорошому настрої та говорили, що йдуть до мами ОСОБА_8, щоб відсвяткувати укладення шлюбу.

Свідок ОСОБА_9 під час судового розгляду справи дав показання, що ОСОБА_3 був товаришем його батька ОСОБА_10 та часто приходив до них додому. ОСОБА_3 разом з своєю дружиною 09.12.2006 року приходив відвідати його батька. В цей день він мав хороший настрій та розповідав їм про своє одруження з ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_11 під час судового розгляду справи дала показання, що вона є подругою матері ОСОБА_2 – ОСОБА_12 та часто буває в неї вдома. Їй відомо, що ОСОБА_3Ф та ОСОБА_2 жили дуже добре та мали хороші стосунки. В зв’язку з скрутним матеріальним становищем ОСОБА_2 змушена була виїхати в Республіку Італія на заробітки. Одного разу ОСОБА_12 пішла в відділ РАЦС, щоб отримати якийсь документ та дізналась, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шлюб розірвано. Коли ОСОБА_2 повернулась з-за кордону, то влаштувала ОСОБА_3 на лікування у відділення протитуберкульозного диспансеру м. Дрогобича. ОСОБА_13 відпрошувався з лікарні та їздив в відділ РАЦС м. Трускавця для того, щоб укласти шлюб з ОСОБА_2 Після укладення шлюбу вони були в мами ОСОБА_2 на святковому обіді, на якому вона також була присутня.

Свідок ОСОБА_14 під час судового розгляду справи дала показання, що під час перебування її дочки в Республіці Італія, шлюб між її дочкою та ОСОБА_3 було розірвано. Коли її дочка була за кордоном, ОСОБА_3 неодноразово приходив до неї, вона прала йому одяг давала їсти. Коли він попав в лікарню, вона неодноразово його відвідувала. Коли її дочка повернулась з-за кордону, то вони з ОСОБА_3 вирішили вдруге укласти шлюб, так як любили одне одного. Після укладення шлюбу вони були в неї вдома та святкували укладення шлюбу.

Свідок ОСОБА_15 під час судового розгляду справи дала показання, що вона працювала разом з ОСОБА_3 багато років. Їй відомо, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існували хороші стосунки, вони любили одне одного. В зв’язку з скрутним матеріальним становищем ОСОБА_2 змушена була виїхати в Республіку Італія на заробітки. Коли ОСОБА_3 захворів, то мати ОСОБА_2 доглядала за ним, прала йому одяг, годувала його. ОСОБА_2, приїхавши з-за кордону, дуже переживала, дізнавшись, що між нею та ОСОБА_3 шлюб розірвано.  ОСОБА_3 заспокоював її та сам запропонував їй купити обручки та піти укласти шлюб вдруге.

Свідок ОСОБА_16 під час судового розгляду справи дав показання, що він добре знав ОСОБА_3, так як його дружина була двоюрідною сестрою ОСОБА_3 Йому відомо, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 завжди існували хороші стосунки, вони жили дружно та любили одне одного. В зв’язку з скрутним матеріальним становищем ОСОБА_2 змушена була поїхати за кордон на заробітки. Він регулярно спілкувався з ОСОБА_3, деколи просив його допомогти по господарстві.           ОСОБА_3 завжди добре відзивався про свою дружину. Одного дня він зустрів  ОСОБА_2 на вулиці. Вона розповіла йому, що вона з ОСОБА_3 вдруге уклала шлюб та показувала своє обручальне кільце.

Свідок ОСОБА_17 під час судового розгляду справи дала показання, що її мама ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 Після укладення повторного шлюбу ОСОБА_2 жодного дня не жила разом з ОСОБА_3 в квартирі, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. І. Мазепи, 26/32.  Їй відомо про це, так як вона щоденно відвідувала свого дядька та бабу, яка проживала в цьому ж будинку, в квартирі № 31 та приносила їм їжу. Різдвяні свята в 2007 році ОСОБА_3 святкував окремо від ОСОБА_2, разом з своєю мамою. ЇЇ знайомі розповідали їй, що ОСОБА_2 говорила, що ОСОБА_3Ф їй не потрібний та що в неї є інший мужчина, який її забезпечує. Коли ОСОБА_2 приїхала в Україну, перебуваючи в першому шлюбі з ОСОБА_3, то вона про свій приїзд ОСОБА_3 не повідомила, так як не мала наміру з ним зустрічатись. Він від своїх знайомих дізнався, що вона приїхала в                             м. Трускавець та намагався з нею зустрітись. Коли він прийшов до квартири її мами, вона не відчинила йому дверей, а коли він почав стукати в двері та вимагати, щоб йому відкрили, вона викликала працівників міліції.  

Свідок ОСОБА_18 під час судового розгляду справи дав показання, що приблизно в 2002-2003 роках він зустрічався з ОСОБА_2 в м. Трускавець. Під час розмови вона повідомила йому, що в Республіці Італії проживає з іншим мужчиною та просила не розповідати ОСОБА_3 про їхню зустріч. Через деякий час він зустрів ОСОБА_3, який був в пригніченому настрої та жалівся йому, що ОСОБА_2 приїжджала в м. Трускавець, але йому про свій приїзд нічого не сказала. Говорив, що не має бажання жити з ОСОБА_2, так як вона його залишила, а має іншу жінку, з якою обіцяв його познайомити. Про те, що ОСОБА_3 хотів вдруге укласти шлюб з ОСОБА_2 йому нічого невідомо.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши докази зібрані по справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.

Під час судового розгулу справи відповідач категорично заперечила проти задоволення позову, посилаючись на те, що уклавши 09.12.2006 року з ОСОБА_3 шлюб вона створила з ним сім’ю та набула прав та обов’язків подружжя.

В ході судового розгляду справи позивачем не надано суду жодного доказу, який би свідчив про відсутність у відповідача намірів створити сім’ю та набути прав та обов’язків подружжя.

Виїзд відповідача в Республіку Італія незадовго після укладення 09.12.2006 року з  ОСОБА_3 шлюбу не є доказом відсутності у неї намірів створити сім’ю та набути прав та обов’язків подружжя, а навпаки свідчить про виконання нею передбаченого                 ст. 55 СК України обов’язку дбати про матеріальне забезпечення сім’ї, так як             ОСОБА_3 з 23.05.2006 року перебував в ОСОБА_4 міському центрі зайнятості на обліку як безробітний та крім призначеної йому в зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності пенсії, не мав самостійного заробітку.

Проживання відповідача після укладення 09.12.2006 року з ОСОБА_3 шлюбу в квартирі своєї матері теж не є доказом відсутності у неї намірів створити сім’ю та набути прав та обов’язків подружжя, так як ОСОБА_3 з 13.11.2006 року по          07.03.2007 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Дрогобицькому протитуберкульозному диспансері, що в свою чергу виключало можливість їх спільного проживання.

Натомість неодноразові відвідування відповідачем ОСОБА_3 під час його лікування в Дрогобицькому протитуберкульозному диспансері, її приїзд на Україну безпосередньо після його смерті, придбання нею необхідних для поховання речей, організація поховання та поминок свідчить про реальне сприйняття нею своїх обов’язків як одного з подружжя.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні будь-які підстави для визнання недійсним укладеного 09.12.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шлюбу.

Зважаючи на відсутність підстав для визнання зазначеного шлюбу недійсним, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім’я ОСОБА_2 ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою 17.05.2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 761 теж не підлягає задоволенню, так як зазначене свідоцтво видане їй на законних підставах, відповідно до ст. 1261 ЦК України, як представнику першої черги спадкоємців за законом.

Керуючись ст. ст. 38, 39, 40, 42 СК України, ст. ст. 10, 11, 208-209, 214-215,                218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбу укладеного 09.12.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та про визнання  недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.05.2008 року ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 761.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Трускавецький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                   А.І. Рибачук