Єдиний унікальний номер 227/2593/13-ц Номер провадження 22-ц/775/541/2016

Головуючий у 1 інстанції Тітова Т.А. Єдиний унікальний номер 227/2593/13-ц

Доповідач Халаджи О.В. Номер провадження 22-ц/775/541/2016

Категорія 48

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Халаджи О.В.

суддів Жданової В.С., Канурної О.Д.,

секретар Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду від 21 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 21 травня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, здійснено поділ спільного рухомого майна подружжя на загальну суму 38800 гривень із стягненням з відповідача на користь позивача суми у розмірі 4100 гривень, як різницю вартості розподіленого майна, а також стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 194 гривні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до апеляційного суду Донецької області із апеляційною скаргою, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно та не всебічно з'ясував усі обставини, що мають значення для справи, вважає дане рішення несправедливим та не обґрунтованим.

В порушення строків розгляду цивільної справи, дана справа знаходилась в провадженні суду один рік.

Судом першої інстанції помилково зазначено, що позивачем не наведено доказів придбання та місця знаходження відповідних речей, що спростовується показами свідків.

Крім того, судом першої інстанції було занижено вартість майна, яке перебуває у відповідача ОСОБА_2 на 3000 грн.

Також, судом зазначено, що автомобіль Таврія позивач подарував старшому сину відповідачки, що не відповідає дійсності, тому що він був переданий останньому у користування, а не як подарунок.

Суд також відмовив у позові ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 20000 грн. за половину повернутого боргу, оскільки позика належним чином в письмовій формі не підтверджена. Між тим, в матеріалах справи повинна бути розписка, яка надавалася до суду під час судового засідання, що свідчить про наявність письмового доказу позики.

Просив рішення суду першої інстанції змінити та ухвалити нове рішення, яким включити усе майно, в тому числі виключене з поділу місцевим судом, що підлягає поділу на 60 000 грн., у найменуванні та кількості зазначеній у позовній заяві. Залишене у власності ОСОБА_1 майно: мотоблок «Дайшен», вартістю 8000 грн., холодильник сухої заморозки «Самсунг» - 4000 грн., електроконвектори у кількості 4 шт. на суму 3300 грн, замінити їх на грошову компенсацію, стягнути з відповідачки грошову компенсацію за продані автомобілі (Таврія і ВАЗ 2106), які належали їм на праві спільної сумісної власності подружжя у розмірі 15000 грн., стягнути з відповідачки на його користь половину поверненого боргу в розмірі 20000 грн., стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору, а також відстрочити оплату судового збору у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.

Сторони до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є, в тому числі: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 1998 року і проживали сумісно в АДРЕСА_1 в жилому будинку, право власності кожного на 1\2 якого визнано рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2013 року.

Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2012 року.

Позивач в своїх вимогах просить поділити спільне майно і виділити йому мотоблок вартістю 8000 грн., бензогенератор - 2500 грн., комплект зимової резини - 5000 грн., електроінструменти - 2000 грн., холодильник -4000 грн. два телевізори 2500 грн., 6 шт. електроконвекторів - 5000 грн., рибацькі знаряддя -2500 грн., всього на 31000 грн., і стягнути зазначену ним грошову компенсацію за автомобілі і половину поверненого боргу.

Поясненнями сторін та показаннями допитаних свідків підтверджується, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в період шлюбу придбали майно, яке є наявним, та підлягає поділу. Це мотоблок «Дайшен - 120», холодильник сухої заморозки «Самсунг», пральна машина - автомат «Самсунг», пилосос «Самсунг», меблі для жилої кімнати, спальні та кухні, електробойлер та душова кабіна, електроконвектори- 4 шт.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, якими слід користуватися при розгляді цього спору.

Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до ст. 70 ч. 1 СК України у разі поділу майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 ч. 1 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в внатурі.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України:

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, розглядаючи спір та вирішуючи питання про обсяг майна, яке підлягає розподілу, суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, та показань свідків, а також ж з урахуванням свого внутрішнього переконання, прийшов до висновку, що саме зазначений у рішенні перелік майна існує у наявності для розподілу між сторонами.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції не спростовують.

При визначенні вартості майна суд першої інстанції виходив з оцінки, яку пропонував позивач ОСОБА_1, оскільки, незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 не погодилась з оцінкою позивача, вона доказів з цього питання не навела і не заявила клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи.

Довід апеляції, що при вирішенні справи суд першої інстанції невірно визначив загальну суму майна, що залишилось у відповідачки та замість 20000 гривень встановив лише 17000 грн., суд вважає неспроможним, оскільки така вартість була визначена судом з урахуванням встановлення у судовому порядку наявності майна саме на таку суму.

Суд також не приймає до уваги як довід апеляційної скарги, що судом першої інстанції не розподілено борг, який існував на момент шлюбу та був сплачений кредиторові позивачем та не стягнуто його половину у розмірі 20000 гривень з відповідачки, оскільки існування такого боргу в судовому порядку не доведено належними доказами.

Окрім того, твердження позивача у своїй апеляційній скарзі, що суд при вирішенні спору про поділ майна подружжя міг відступити від правила рівності часток, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, також не заслуговують на увагу, оскільки перелічені ч. 2 ст. 70 СК України обставини, що дають підстави для відступлення від рівності часток, також не були доведені позивачем при розгляді справи судом першої інстанції.

Що стосується відмови судом першої інстанції у розподілі зазначених позивачем автомобілів, то слід зазначити, що Державна реєстрація та облік автомобілів здійснюється на підставі Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388. При здійсненні державної реєстрації власнику транспортного засобу видається технічний паспорт на автомобіль, яким він володіє.

Оскільки позивачем у судовому порядку не було надано документу, який би підтверджував його або його дружини право власності на зазначені авто, то у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що таке майно належало подружжю, а тому суд зробив правильний висновок, про відмову у розподілі такого майна.

У відповідності до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та оскільки факт тривалого розгляду справи сам по собі не призвів до неправильного вирішення справи, тому такий довід апеляції також не заслуговує на увагу, та не дає підстав для зміни чи скасування судового рішення.

У відповідності до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову саме у встановленому обсязі. Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду у суді першої інстанції, правильних висновків суду вони не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 21 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: