Єдиний унікальний номер 226/893/13-к
Номер провадження 11-кп/775/196/2014
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
№ 11кп/775/196/14 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: Васильєв О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Васильєв О.П.
суддів Чепура О.М., Гладуна В.Р.
при секретарі Подчасовой Ю.А.
за участю прокурора Капуснікової Ю.А.
обвинуваченого ОСОБА_2 ,захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4
законних представників ОСОБА_5 та ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Капуснікової Ю.А. на вирок судді Димитровського міського суду Донецької області від 18 листопада 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, учня 9-го класу Макіївського професійного училища соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка Донецької області, раніше судимого: 18.04.2013 року Димитровським міським судом Донецької області за ст.ст.185 ч.1, 104 КК України до 6 місяців позбавлення волі с іспитовим строком на 1 рік, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
В С Т А Н О В И В :
Органами досудового розслідування неповнолітній ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 23.12.2012 року приблизно о 02.30 годині він разом з особою, яка не досягла віку притягнення до кримінальної відповідальності, проникли через незаперті двері до будівлі загальноосвітньої школи №4 відділу освіти Димитровської міської ради, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Димитров, вул. Щербакова, 92, де із хуліганських спонукань почали бігати по приміщенню даної школи та перевіряти, чи відчинені де-небудь двері у навчальних класах школи. Під час вказаних дій раптово шляхом ривку ОСОБА_2 та особа, яка не досягла віку для притягнення до кримінальної відповідальності, відчинили вхідні двері та проникли до приміщення навчального класу англійської мови, розташованого на першому поверсі у вказаній школі. Знаходячись у даному навчальному класі, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а саме: знищенням та пошкодженням майна навчального закладу, ОСОБА_2 та особа, яка не досягла віку для притягнення до кримінальної відповідальності, за допомогою наявної у них запальнички і знайдених тут же у класі аркушів паперу підпалили підручник на парті, а також взуття у меблевій стійці, внаслідок чого виникла пожежа, якою було знищено: гардини 12 м х 2,5 м вартістю 500 гривень, багети 3 шт. вартістю по 100 гривень кожен, меблева стінка вартістю 1000 гривень, книги (підручники та посібники) 30 шт. вартістю 100 гривень кожна, шпалери вартістю 1600 гривень, а також пошкоджене майно: двері вартістю 2400 гривень, вікна пластикові 3 шт. вартістю 3422 гривень кожне, лінолеум вартістю 1000 гривень, парти 3 шт. вартістю по 500 гривень кожна, всього на суму 21566 гривень, після чого з місця скоєння правопорушення втекли через вікно вказаного класу англійської мови.
Досудовим розслідуванням дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ст.296 ч.1 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганство).
В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати, у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд безпідставно визнав фото-таблицю недопустимим доказом, оскільки ця таблиця долучалась до протоколу слідчим, який входить до складу групи слідчих, які проводили досудове розслідування. Мотивуючи вимоги поданої апеляції зазначає, що ОСОБА_2 допитаний у судовому засіданні 07.05.2013 року визнав себе винним та розповів деталі скоєння ним кримінального правопорушення, пізніше при наступному допиті 08.05.2013 року ОСОБА_2 уточнив свої первинні покази. Посилається на те, що факт підпалу будівлі школи неповнолітнім обвинуваченим підтверджується протоколом огляду місця події, фото-таблицею, додатковим оглядом місця події. Звертає увагу на те, що 31.10.2013 року ОСОБА_2 надав суду нові показання, з яких вбачається, що у день пожежі був вдома з матір’ю, підпал школи не робив, а ОСОБА_7 його оговорив з метою помститися. Посилається на те, що всі процесуальні дії за участю ОСОБА_2 було проведено в присутності законного представника, педагога, захисника, а слідчий експеримент проведено за участі захисника, педагога, законного представника та в присутності 2 понятих, від яких жодних скарг на порядок проведення слідчих дій не надходило. Зазначає, що судом не надано належної оцінки показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13А, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 Вважає, що провина обвинуваченого також підтверджується оглядом місця події за участю експерта ВНПО, актом про пожежу від 23.12.2012 року, судово-хімічною експертизою, протоколом пред’явлення особи для впізнання, пожежно-технічною експертизою. Просить суд визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України та звільнити його від покарання у зв’язку з неможливістю застосування жодного з видів покарання, передбаченого санкцією ст.296 ч.1 КК України. Крім цього, вирок Димитровського міського суду Донецької області від 18.04.2013 року за ч.1 ст.185 КК України, згідно якого ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 6 місяців позбавлення волі та застосовано до нього ст.ст.75,104 КК України з встановленням іспитового строку 1 рік підлягає самостійному виконанню.
Заслухавши доповідача, прокурора ,який підтримав вимоги апеляції, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4,законних представників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,які вважали ,що апеляція не підлягає задоволенню та вирок суду необхідно залишити без змін, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню ,а вирок суду першої інстанції необхідно залишити без змін, за наступних обставин.
Так ,зі змісту апеляції прокурора Капуснікової Ю.А. вбачається, що вона не згодна з правильністю встановлених судом першої інстанції фактичних обставин на підставі яких обвинуваченого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, оскільки вважає, що по кримінальному провадженню є достатньо доказів, які підтверджують доведеність вини обвинуваченого у вказаному злочині.
Зокрема ,в своїй апеляції прокурор Капуснікова Ю.А. вказує на те , що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджуються його показами , які він дав у судовому засіданні 07.05.2013 року ,розповівши деталі скоєння ним кримінального правопорушення ,а пізніше при наступному допиті 08.05.2013 року уточнив свої первинні покази.
Разом з тим , 31.10 2013 року у судовому засіданні ОСОБА_2 відмовився від своїх попередніх показань, заявивши, що у ніч, коли сталася пожежа в школі, він ночував вдома, підпал у школі не робив, ОСОБА_7 оговорив, бо той його бив, а він, таким чином, помстився йому. Показання давав слідчому, бо до цього йому ці показання у голос читав працівник міліції на першому поверсі у приміщенні міськвідділу, якого він описати не може, оскільки не запам’ятав. У школі він орієнтувався добре, бо він там навчався.
В своїй апеляції прокурор не наводить доводів які беззаперечно спростовують вищевказані покази обвинуваченого ОСОБА_2 і не вказує які дані свідчать про те ,що попередні покази обвинуваченого мають більшу достовірність ніж його наступні покази.
Апеляційний суд звертає увагу на те ,що суд першої інстанції проаналізувавши покази ,які були надані ОСОБА_2 в судовому засіданні ,прийшов до висновку , що покази обвинуваченого в яких він визнає свою причетність до вчиненого злочину не узгоджуються з іншими доказами по справі і викликають сумнів в їх правдивості.
Зокрема , суд першої інстанції вказав у мотивувальній частині вироку на те ,що ОСОБА_2 пояснював ,що ручку від фрамуги вікна ,через яке він потім залишив приміщення ,начебто знайшов у вчительському столі. Проте такі його пояснення спростовуються свідченнями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_23 ,ОСОБА_12 ,ОСОБА_24 ,які стверджували ,що у вчительському столі не могло бути ручки ,якою можна було відкрити вікно.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те ,що покази обвинуваченого ОСОБА_2 стосовно способу ,яким він нібито проник до місця злочину також викликають сумнів у їх відповідності фактичним обставинам.
Вказані покази обвинуваченого ОСОБА_2 спростовуються показами свідка ОСОБА_25 ,яка пояснила суду ,що у ніч, коли сталася пожежа, вона провернула ключ і закрила вхідні двері школи, внаслідок чого пожежні деякий час не могли потрапити до школи, так як двері були зачинені, аж поки їх не відкрила сторож. При цьому клас у якому сталася пожежа також було закрито на ключ.
Вищевказані обставини були підтверджені показами свідка ОСОБА_17, який потрапив до учбового класу, де відбулася пожежа, лише після того, як ОСОБА_12 привезла ключі і показами свідка ОСОБА_12, яка показала, що напередодні пожежі замикала класну кімнату ключем на два обороти, через що неможливо ривком відкрити двері класу і зачинитися на замок без ключа вхідні двері також не могли.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те , що проведений слідчий експеримент за участю ОСОБА_2 повністю спростував версію обвинувачення щодо вчиненого злочину , оскільки обвинувачений вказував не на те вікно, яке відкривалося у класі англійської мови і через яке він начебто покидав класну кімнату.
З долученої до протоколу слідчого експерименту фототаблиці вбачається, що ОСОБА_2 як у приміщенні класу, так і з вулиці вказує на вікно, яке розташовано напроти вчительського столу, на якому після ремонту чітко видно ручку, а не на останнє вікно від входу до класу, яке з вулиці також є останнім, кутовим і не розташоване у ряду серед інших вікон, на яке вказав обвинувачений.
Суд першої інстанції також звернув увагу на те ,що під час слідчого експерименту ОСОБА_2 неправильно вказав на місце знаходження сторожів ,оскільки на час виникнення пожежі воно знаходилося в іншому місці бо після проведеного влітку ремонту школи воно було перенесено до кабінету директора.
Вищевказане протиріччя в показах обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується показами свідка ОСОБА_25 та поясненнями представника ОСОБА_26
В своїй апеляції прокурор також посилається на акт амбулаторної судово-психічної експертизи №723 від 01.10.2013 року в якому містяться дані про те ,що ОСОБА_2 надавав комісії пояснення про те ,що саме він вчинив підпал у школі. Апеляційний суд вважає ,що ці покази ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги ,оскільки діючим кримінально-процесуальним законом встановлено особливий порядок допиту обвинуваченого ,а висновки судово-психічної експертизи мають значення для суду тільки в частині встановлення психічного стану обвинуваченого.
Суд першої інстанції дав належну оцінку доводам обвинувачення про те ,що вина ОСОБА_2 підтверджується показами неповнолітнього ОСОБА_7,який нібито разом з обвинуваченим вчинив підпал класу ЗОНІ № 4 м.Димитров. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те ,що неповнолітній ОСОБА_7 не був допитаний в судовому засіданні через невстановлення його місця перебування ,а із пояснень свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_14 вбачається, що на досудовому розслідування неповнолітній ОСОБА_7 заперечував свою участь у підпалі класу ЗОНІ № 4 м.Димитров.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те ,що висновок органів досудового розслідування про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення побудований лише на показах самого обвинуваченого і не узгоджується з іншими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що версія про те ,що обвинувачений ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_7 покинули місце злочину через вікно ,яке відкрили за допомогою ручки ,яку знайшли в письмовому столі виникла вже після того як підчас розгляду справи в суді з,ясувалося, що через вікно, на яке вказував обвинувачений, покинути приміщення класу було неможливо.
Апеляційний суд звертає увагу на те ,що відповідно до вимог ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчинені кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законом. При цьому ,ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом ,а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.
В своїй апеляції прокурор вказує на те ,що суд першої інстанції безпідставно визнав фото-таблицю недопустимим доказом, оскільки ця таблиця долучалась до протоколу слідчим, який входить до складу групи слідчих, які проводили досудове розслідування.
Разом з тим ,прокурор не вказує які саме обставини підтверджує цей доказ та яким чином наявність цього доказу свідчить про неправильність висновку суду про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину.
В своїй апеляції прокурор також наводить інші докази які за його думкою свідчать про причетність ОСОБА_2 до вчиненого злочину.
Зокрема ,вказує на те ,що вина обвинуваченого підтверджується оглядом місця події за участю експерта ВНПО, актом про пожежу від 23.12.2012 року, судово-хімічною експертизою, протоколом пред’явлення особи для впізнання, пожежно-технічною експертизою та показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13А, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22
В той же час ,вищевказані докази не вказують безпосередньо на обвинуваченого ОСОБА_2 як на особу ,яка вчинила злочин і за своєї сукупністю не викликають внутрішню переконаність у тому , що органи досудового слідства правильно встановили фактичні обставини вчиненого злочину та особу ,яка винна у вчиненні злочині.
З мотивувальної частини вироку суду першої інстанції вбачається ,що суд не заперечує те ,що пожежа виникла внаслідок підпалу але вказує на те ,що надані органом досудового слідства докази не дають підстав прийти до безперечного висновку по доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у пред’явленому обвинуваченні.
Апеляційний суд вважає за необхідне також звернути увагу на те , що постановою старшого прокурора прокуратури м. Димитрова ОСОБА_28 від 25 лютого 2013 року кримінальне провадження за фактом підпалу в загальноосвітній школі №4 м. Димитрова стосовно підозрюваного неповнолітнього ОСОБА_2 було закрито в зв’язку з відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості даної особи в суді.
Постановою прокурора Донецької області від 05 березня 2013 року вищевказану постанову про закриття кримінального провадження було скасовано після чого органом досудового слідства з метою перевірки показів ОСОБА_2 було проведено слідчий експеримент ,яким була встановлена невідповідність показів підозрюваного фактичним обставинам ,а неповнолітній додатково був допитаний в якості підозрюваного.
Таким чином ,після прийняття вищевказаної постанови про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 органом досудового слідства не були встановлені додаткові докази ,які б беззаперечно вказували на неповнолітнього ОСОБА_2 як на особу ,яка вчинили злочин.
Вищевказані обставини свідчать про непослідовність позиції сторони обвинувачення ,яка оцінюючи сукупність здобутих під час досудового слідства доказів приходить до взаємовиключних висновків.
Згідно за ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який не може ґрунтуватись на припущеннях та постановляється тільки за умови, якщо в ході судового розгляду винуватість обвинуваченого в скоєнні злочину доведена , а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Апеляційний суд вважає ,що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те , що ОСОБА_2 підлягає виправданню за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.296 КК України
Апеляційний суд ,розглядаючи справу в межах апеляції прокурора Капуснікової Ю.А. ,вважає ,що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване ,законне та справедливе рішення, яким визнав ОСОБА_2О невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення , в зв’язку з чим в задоволенні апеляцій необхідно відмовити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу прокурора Капуснікової Ю.А. залишити без задоволення.
Вирок судді Димитровського міського суду Донецької області від 18 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.
Судді: