ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2016р.                                                                        Справа№ 914/761/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Глорія ОСОБА_1”, м. Львів

про стягнення 52 723,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2- представник (довіреність №2302-вих-2847 від 22.12.2015р.);

від відповідача: не з»явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю « Глорія ОСОБА_1» про стягнення 52 723,03 грн.

Ухвалою від 21.03.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.04.2016 року. Ухвалою суду від 05.04.2016р. розгляд справи відкладався на 26.04.2016р. Ухвалою від 26.04.2016 року розгляд справи відкладено до 10.05.2016 року, у зв»язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 10.05.2016 року розгляд справи відкладено до 17.05.2016 року.

В судовому засіданні 10.05.2016 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача вимоги ухвал суду виконав не повністю, в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяви.

05.04.2016 року за вх. № 14703/16 в канцелярію суду позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

21.04.2016 року за вх. № 17553/16 в канцелярію суду від позивача поступив супровідний лист від 21.04.16р. з додатками про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

21.04.2016 року за вх. № 17552/16 позивачем подано клопотання від 21.04.16р. про відкладення розгляду справи.

17.05.2016 року за вх.№ 21232/16 позивач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 21.03.2016року, про відкладення розгляду справи від 05.04.2016 року, від 26.04.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштовий конверт з ухвалою про порушення провадження у справі з відміткою «за закінченням терміну зберігання» повернутий на адресу суду , а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов’язковою.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно спеціального витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.05.2016 року за №21934231 (а.с.62-64), місцезнаходженням юридичної особи - ТзОВ «Глорія ОСОБА_1» вказано адресу: 79017, м.Львів, Личаківський район, вул.Личаківська, будинок,84А, квартира,3. На вказану адресу направлялися ухвали суду, однак, поштові конверти поверталися до суду з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 17.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.04.2014 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія ОСОБА_1» (надалі – відповідач) укладено договір №Г-55-14(П) (надалі – здоговір) на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об»єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення (а.с.16-17).

Відповідно до розділу 7 договору термін дії договору встановлюється з 01.04.2014 року по 31.10.2014 року.

Відповідно до п.2.1.1. договору предметом цього договору є конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 105,20 кв.м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м.Львів, пл. Міцкевича,1.

За умовами договору (п.3.2) передбачено, що орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об»єктом площею 105,20 кв.м. щомісячно до 25 числа поточного місяця.

Пунктом 2.2.2 договору визначено обов»язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об»єктів соціально-культорного, торгівельного та іншого призначення.

Як стверджує позивач, згідно з розрахунком орендної плати станом на 25.12.2015 року відповідачем допущено заборгованість в сумі 52 723,03 грн., яку складають донарахування у зв»язку із збільшенням ставки орендної плати у 10 разів за невідповідність відкритого літнього майданчика, розміщеного ТзОВ «Глорія ОСОБА_1» за адресою: м.Львів, пл.А.Міцкевича,1 погодженому проекту.

Відповідно до п. 3.3 договору, конкретні розміри орендованої площі встановлюються при видачі (перереєстрації) дозволу на розміщення об»єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення відповідно до пункту 2 Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об»єктів соціально-культорного, торговельного та іншого призначення на підставі представленої і погодженої у встановленому порядку проектної документації.

Відповідно до Ухвали ЛМР №2452 від 05.03.2009 року «Про затвердження Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м.Львові біля об»єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності» п.4.2 передбачено, що районні адміністрації здійснюють контроль відповідності фактично встановлених літніх майданчиків погодженим проектам (п.4.2.1). Пункт 4.2.9 передбачає, що у разі встановлення невідповідності об»єкта погодженому проекту складається відповідний акт з переліком всіх відхилень.

Так, відповідно до Акту проведення обстеження від 09.04.2014 року (а.с.19) встановлено, що відкритий літній майданчик не відповідає погодженому проекту в частині використовуваної площі: фактична площа відкритого літнього майданчика 136,3 кв.м., а згідно паспорта №55 (01.04.2014 року №2401-2вих-349) - 105,2 кв.м. (а.с.56).

23.04.2014 року під №31-1061 відповідачу скеровувався припис із вимогою у термін до 08.05.2014 року привести літній майданчик у відповідність до погодженого проекту (а.с. 28).

Проте 12.05.2014 року проведено повторне обстеження даного об»єкта та складений акт, в якому комісія зазначає, що вимогу привести відкритий літній майданчик за адресою пл.А.Міцкевмча,1 у відповідність до погодженого проекту суб»єктом підприємницької діяльності не виконано (а.с.20).

08.07.2014 року на адресу відповідача направлено лист-припис №31-вих-1007 про усунення невідповідності відкритого літнього майданчика погодженому проекту (а.с.29).

24.07.2014 року проведено обстеження об»єкта і встановлено, що відкритий літній майданчик приведений у відповідність до погодженого проекту (а.с.21).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що при невідповідності встановленого об»єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.

На підставі актів, скерованих Галицькою районною адміністрацією, а саме, відповідно до акту №173 від 26.12.2014 року комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м.Львова комісія вирішила провести донарахування орендної плати по договору оренди ОКЕБ №Г-55-14(П) за період з 09.04.2014 року по 11.05.2014 року в розмірі 16 356,74 грн. (а.с. 24-27), відповідно до акту №162 від 18.11.2014 року провести донарахування орендної плати за період з 12.05.2014 року по 24.07.2014 року в розмірі 36 366,29 грн. (а.с.22-23).

Таким чином, загальна сума донарахувань, за підрахунком позивача, становить 52 723,03 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість перед позивачем, розмір боргу не змінився.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2014 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія ОСОБА_1» укладено договір №Г-55-14(П) на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об»єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.

Відповідно до п.2.1.1. договору предметом цього договору є конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 105,20 кв.м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м.Львів, пл. Міцкевича,1.

За умовами договору (п.3.2) передбачено, що орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об»єктом площею 105,20 кв.м. щомісячно до 25 числа поточного місяця.

Пунктом 2.2.2 договору визначено обов»язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об»єктів соціально-культорного, торгівельного та іншого призначення.

Відповідно до п. 3.3 договору, конкретні розміри орендованої площі встановлюються при видачі (перереєстрації) дозволу на розміщення об»єктів соціально-культорного, торговельного та іншого призначення відповідно до пункту 2 Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об»єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення на підставі представленої і погодженої у встановленому порядку проектної документації.

Відповідно до Ухвали ЛМР №2452 від 05.03.2009 року «Про затвердження Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м.Львові біля об»єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності» п.4.2 передбачено, що районні адміністрації здійснюють контроль відповідності фактично встановлених літніх майданчиків погодженим проектам (п.4.2.1). Пункт 4.2.9 передбачає, що у разі встановлення невідповідності об»єкта погодженому проекту складається відповідний акт з переліком всіх відхилень.

Так, відповідно до Акту проведення обстеження від 09.04.2014 року встановлено, що відкритий літній майданчик не відповідає погодженому проекту в частині використовуваної площі: фактична площа відкритого літнього майданчика 136,3 кв.м., а згідно паспорта №55 - 105,2 кв.м.

23.04.2014 року під №31-1061 відповідачу скеровувався припис із вимогою у термін до 08.05.2014 року привести літній майданчик у відповідність до погодженого проекту.

Проте 12.05.2014 року проведено повторне обстеження даного об»єкта та складений акт, в якому комісія зазначає, що вимогу привести відкритий літній майданчик за адресою пл.А.Міцкевмча,1 у відповідність до погодженого проекту суб»єктом підприємницької діяльності не виконано.

08.07.2014 року на адресу відповідача направлено лист-припис №31-вих.-1007 про усунення невідповідності відкритого літнього майданчика погодженому проекту.

24.07.2014 року проведено обстеження об»єкта і встановлено, що відкритий літній майданчик приведений у відповідність до погодженого проекту.

Як стверджує позивач, згідно з розрахунком орендної плати станом на 25.12.2015 року відповідачем допущено заборгованість в сумі 52 723,03 грн., яку складають донарахування у зв»язку із збільшенням ставки орендної плати у 10 разів за невідповідність відкритого літнього майданчика, розміщеного ТзОВ «Глорія ОСОБА_1» за адресою: м.Львів, пл.А.Міцкевича,1 погодженому проекту.

Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі договору оренди №Г-55-14(П) від 24.04.2014 року.

Відповідно до п. 4.2. договору, при невідповідності встановленого об’єкта соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення погодженому проекту, ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.

Так, підставою для звернення позивача до суду стало порушення з боку відповідача договору в частині невідповідності встановленого об’єкта соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення погодженому проекту.

Однак, враховуючи вищевикладене, господарський суд не може погодитися з такими твердженнями позивача враховуючи наступне:

Згідно п.4.2.8 Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об’єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №245 від 05.03.2009р., щороку після встановлення літнього майданчика районний архітектор та працівник районної адміністрації (член комісії) здійснюють його перевірку за місцем встановлення відкритого літнього майданчика на відповідність об’єкта погодженому проекту.

У разі встановлення невідповідності об’єкта погодженому проекту складається відповідний акт з переліком всіх відхилень (п.4.2.9. Порядку).

Відповідно до п. 4.2.4, всі приписи і повідомлення про усунення порушень цього Порядку направляються суб’єктам підприємницької діяльності у письмовій формі поштою або подаються уповноваженим представником особисто і реєструються у відповідному журналі.

З долучених до матеріалів справи актів обстеження вбачається, що районна адміністрація, проводячи відповідну перевірку, не залучала, у відповідності до вищенаведеного порядку, районного архітектора як члена комісії, що володіє відповідними спеціальними знаннями, а також як особу, що погоджувала проект літнього майданчика відповідача.

Крім того, як встановлено судом, до участі в неодноразових обстеженнях об’єкта оренди не було залучено й самого орендаря, а відповідні акти за наслідками такого обстеження складалися в односторонньому порядку працівниками Галицької районної адміністрації.

          Разом з тим, долучений позивачем та третьою особою до матеріалів справи супровідні листи Галицької районної адміністрації від 23.04.2014 року №31-1061, від 08.07.2014 року №31-вих-1007 з вимогою до відповідача привести у відповідність до погодженого проекту літній майданчик, не може бути доказом повідомлення останнього про складений акт та виявлене порушення, оскільки відсутні належні та допустимі докази направлення цього листа або його вручення безпосередньо орендарю, у відповідності до п. 4.2.4 вищезгаданого Порядку. А наданий суду витяг із журналу реєстрації вихідної кореспонденції районної адміністрації не підтверджує факту отримання відповідачем повідомлення та вимоги усунути порушення, а лише фіксує підготовку та реєстрацію відповідного листа в державній установі (а.с.30).

          Суд звертає увагу і на те, що позивачем не було представлено суду жодних доказів направлення відповідачу і наступних актів складених Галицькою районною адміністрацією за наслідками проведених обстежень. Зокрема, це акти від 09.04.2014 року, 12.05.2014р., 24.07.2014р., на підставі яких, в подальшому, комісією з розгляду нарахувань та заборгованості і було здійснено донарахування орендної плати в розмірі 52 723,03 грн., які просить стягнути позивач.

          Також, в ході розгляду справи позивач не представив суду належних доказів порушення з боку відповідача правил розміщення літнього майданчика у відповідності до погодженого проекту, оскільки, відсутні будь-які письмові докази, графічні матеріали, фотозображення, абриси території чи інші документи, які фіксують дане порушення.

Суд наголошує, що в ухвалах суду позивача було зобов»язано надати усі належні та допустимі докази, що підтверджують обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, а також надати ініш належні та допустимі докази, які мають значення для вирішення спору в підтвердження своїх позовних вимог.

          З огляду на вищенаведені обставини, враховуючи, що позивачем не було надано переконливих доказів в обґрунтування позову, вимога про стягнення 52 723,03 грн. донарахувань по оренді задоволенню не підлягає.

          Аналогічну правову позицію займає і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 19.01.2016р. у справі №914/1342/15.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю « Глорія ОСОБА_1» про стягнення 52 723,03 грн. не є обґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 19.05.2016 р.

Суддя Горецька З. В.