ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2016Справа №910/7758/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Нововолинський ливарний завод»

До Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-

інвестиційний банк»

Про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Завгородня І.Л. - по дов. № 16/202 від 14.04.2016

Федюра С.В. - по дов. № 16/114 від 14.03.2016

від відповідача Савицький О.С. - по дов. № 09-32/10 від 12.01.2015

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Нововолинський ливарний завод» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про зобов'язання виконати умови договору шляхом виконання платіжних доручень № 186 від 18.04.2016 на суму 300 000,00 грн., № 187 від 18.04.2016 на суму 420 000,00 грн., № 188 від 18.04.2016 на суму 500 000,00 грн., № 189 від 18.04.2016 на суму 500 000,00 грн., № 8 від 01.04.2016 на суму 10 982 919,01 рос. руб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 13.10.2015 позивачем було подано до Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» вказані вище платіжне доручення, однак відповідач, в порушення умов договору банківського рахунка № 07/2012 від 27.08.2012 (надалі - договір) та положень чинного законодавства його не виконав, грошових коштів не перерахував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 порушено провадження у справі № 910/7758/16 та призначено справу до розгляду на 17.05.2016.

Позивачем 17.05.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах невиконаних платіжних доручень на суму 5 999 714,05 грн.

Відповідач в судовому засіданні 17.05.2016 проти задоволення клопотання позивача про забезпечення позову заперечував.

Розглянувши в судовому засіданні 17.05.2016 заяву позивача про забезпечення позову суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заявником не наведено та не надано достатньо обґрунтованих даних про існування обставин, що призведуть до неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Позивач в судовому засіданні 17.05.2016 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, однак в судовому засіданні 17.05.2016 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 17.05.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.08.2012 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (банк) та Публічним акціонерним товариством «Нововолинський ливарний завод» (клієнт) укладено договір банківського рахунка № 07/2012 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк на підставі зав(-и) клієнта встановленої форми, відкриває клієнту поточні(-ий) рахунки(-ок) в національній та/або іноземній(-их) валютах (поточні рахунки) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до ліцензії банку, тарифів, законодавства України.

Згідно з п. 1.2. договору у випадку відкриття поточного рахунка, операції за якими можуть здійснюватись з використанням спеціального платіжного засобу у вигляді пластикової картки банк надає клієнту у користування картку та здійснює обслуговування такого поточного рахунка за платіжною схемою, передбаченою у заяві про відкриття поточного рахунка та за умовами передбаченими даним договором, Загальними умовами, тарифами, Правилами користування карткою.

Пункт 5.1 договору визначає право клієнта розпоряджатись коштами на поточному рахунку.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У п. 7.1 договору зазначено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року. Дія цього договору автоматично продовжується щоразу на той самий строк, на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не менше ніж за 15 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не надішле на поштову адресу або за допомогою комплексу повідомлення про припинення цього договору.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення не бажання продовжувати договірні відносини не подано.

Судом встановлено, що позивачем 01.04.2016 було подано до банку платіжне доручення № 8 на суму 10 982 919,01 російських рублів.

Також судом встановлено, що 18.04.2016 позивачем було подано до банку такі платіжні доручення № 186 на суму 300 000,00 грн., № 187 на суму 420 000,00 грн., № 188 на суму 500 000,00 грн. та № 189 на суму 500 000,00 грн.

З наданих позивачем виписок по рахункам слідує, що залишок коштів у російських рублях станом на 01.04.2016 складав - 10 982 919,01 рос. руб. та у гривнях станом на 01.04.2016 залишок коштів становив 1 721 725,32 грн.

Банк, не зважаючи на достатній залишок грошових коштів на рахунках клієнта в порушення умов договору, не виконав платіжні доручення позивача повністю.

Відповідно до положень статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 Цивільного кодексу України).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодекс України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність на рахунку позивача грошових коштів достатніх для виконання розпоряджень про списання грошових коштів станом на момент їх подання, відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання платіжних доручень позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Нововолинський ливарний завод» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) виконати умови договору банківського рахунка № 07/2012 від 27.08.2012 шляхом виконання платіжних доручень: № 186 від 18.04.2016 на суму 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп., № 187 від 18.04.2016 на суму 420 000 (чотириста двадцять тисяч) грн. 00 коп., № 188 від 18.04.2016 на суму 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп., № 189 від 18.04.2016 на суму 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп., № 8 від 01.04.2016 на суму 10 982 919 (десять мільйонів дев'ятсот вісімдесят дві тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) рос. руб.

Стягувач - Публічне акціонерне товариство «Нововолинський ливарний завод» (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 29, код ЄДРПОУ 32382598).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) на користь Публічного акціонерного товариства «Нововолинський ливарний завод» (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 29, код ЄДРПОУ 32382598) 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 23.05.2016.

СуддяВ.В.Сівакова