Справа № 11-830/2008
головуючий в І інстанції Рудик Ю.В.
Категорія ст. 286 ч.1
доповідач Костенко І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 вересня 2008 року апеляційний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зубара В.В.
суддів Костенко І.В., Колокольнікової Н.В.
за участю прокурора Скітневської О.В.
та адвоката ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
представника потерпілої ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за
апеляцією засудженого ОСОБА_4, прокурора, який брав участь у
розгляді справи судом І інстанції, потерпілої ОСОБА_2 на вирок
Миронівського районного суду Київської області від 3 липня 2008 року,
яким,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с Михайлівка, Богуславського району, Київської області, українця, гр. України освіта середня, неодруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого засуджено за ст. 286 ч.1 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично у дні визначені органами кримінально-виконавчої системи з'являтись для реєстрації.
Стягнуто із засудженого на користь фінансового управління Київської обласної державної адміністрції 6120 грн. 56 коп. витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілої ОСОБА_2 та на користь потерпілої ОСОБА_2 9578 грн. 18 коп. витрат пов'язаних з її лікуванням; 1823 грн. 95 коп. спричиненої шкоди, пов'язаної з втратою працездатності з 18.07.2007 р. по 1.07.2008 р. та з 1.07.2008 р. до 15.02.2010 р. щомісячно по 157 грн. 50 коп. і 5000 грн. моральної шкоди
Вироком суду вирішено також питання щодо судових витрат та речових доказів.
Апеляційний суд, -
ВСТАНОВИВ:
За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 18 липня 2007 року біля 18 год. він, керуючи мотоциклом іноземного виробництва «VIPER» марки «MX 200 F» двигун НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2 без державного номерного знаку, не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та талону, що додається до посвідчення, а також реєстраційного документу на транспортний засіб в порушення вимог п.2.1 а, б Правил дорожнього руху України, рухався по автодорозі по вул. Комсомольській, м. Миронівки Київської області з пасажиром на задньому пасажирському сидінні мотоцикла - ОСОБА_2, де під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, що позбавило його можливості постійно контролювати рух мотоцикла та безпечно керувати ним, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого виїхав на узбіччя дороги та допустив падіння мотоцикла.
В результаті падіння пасажир мотоцикла ОСОБА_2 згідно висновку судово-медичної експертизи № 95 від 25.10.2007 р. отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, перелому ключиці, перелому нижньої щелепи, що викликали розлад здоров'я більше 21-го дня.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції вказує на порушення судом при винесенні вироку ст. 328 КПК України, так як вирішуючи питання цивільного позову судом не наведені мотиви його часткового задоволення (докази, розрахунки). З наведених підстав просить вирок суду скасувати в частині вирішення цивільного позову, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В своїх запереченнях на апеляцію засудженого прокурор вказує, що суд при призначенні покарання ОСОБА_4 врахував всі обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання засудженого, його особу, обставини вчиненого злочину і постановив в цій частині мотивоване рішення. А тому апеляцію ОСОБА_4 просить залишити без задоволення.
Потерпіла ОСОБА_2 в своїй апеляції просить вирок суду від 3.07.2008 р. змінити та визначити обсяг відшкодування потерпілій моральної шкоди в сумі 15946 грн. 88 коп., оскільки її розмір необгрунтовано було зменшено, взагалі не були проаналізовані розрахунки спричиненої шкоди, не враховано неповнолітній вік потерпілої при цьому та стан алкогольного сп'яніння засудженого.
Крім того, судом було порушено принцип об'єктивності та неупередженості.
В запереченнях потерпіла ОСОБА_2 просить апеляцію прокурора задоволити частково і вирок суду І інстанції в частині цивільного позову просить не скасувати, а змінити, визначивши обсяг відшкодування потерпілій моральної шкоди в сумі 15946 грн. 88 коп.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду змінити і призначити йому міру покарання більш м'яку, враховуючи, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, вину свою визнав,
позитивно характеризується, а також зменшити розмір матеріальної і моральної шкоди, щоб вона відповідала дійсності і доказам.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію та частково апеляцію потерпілої, однак заперечував проти апеляції засудженого; потерпілу та її представника - ОСОБА_3, які підтримали свою апеляцію і просили збільшити розмір моральної шкоди, заперечуючи проти апеляції засудженого та частково визнаючи апеляцію прокурора щодо неналежного мотивування цивільного позову; захисника ОСОБА_1 та засудженого, який у виступі і останньому слові підтримали свою апеляцію, заперечуючи проти апеляції прокурора та потерпілої, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляцію прокурора та засудженого слід залишити без задоволення, а апеляцію потерпілої - задоволити частково.
Правильно проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обгрунтованих висновків про винність ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 286 КК України.
Обставини скоєння злочину та правильність кваліфікації не оспорюються.
Міра покарання, призначена судом засудженому ОСОБА_4 відповідає тяжкості та суспільній небезпечності скоєного, даним про його особу.
Також судом враховані всі обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, зокрема і ті, на які посилається апелянт, а тому призначене йому покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України і є домірним скоєному.
Підстав для пом'якшення покарання засудженому апеляційний суд не знаходить.
Виходячи з правил статей 4, 5 ЦПК і статей 28, 49, 50 КПК України потерпілий, тобто особа, якій злочином заподіяно матеріальну чи моральну шкоду (внаслідок посягання на здоров'я, честь, гідність, знищення майна, позбавлення годувальника, тощо), має право пред'явити позов її відшкодування у кримінальному процесі або у порядку цивільного судочинства.
Перевірка справи показала, що суд І інстанції, вирішуючи питання про часткове задоволення цивільного позову потерпілої в частині матеріальної шкоди вірно врахував понесені потерпілою витрати, пов'язані з її лікуванням, що підтверджено письмовими доказами на суму 9578 грн. 18 коп. та витрати, пов'язані з втратою працездатності потерпілої в сумі 1823 грн. 95 коп. та по 157 грн. 50 коп. щомісячно з 1.07.2008 р. до 15.02.2010 р, оскільки процент втрати професійної працездатності ОСОБА_2 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 3/К від 22.04.08 р. (а.с. 187-190) складає 30% та встановлена II група інвалідності до 15.02.2010 р. (а.с. 172), виходячи з мінімальної заробітної плати на час пред'явлення позову.
У відповідності до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та об'єму страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану.
Мотивуючи своє рішення про часткове задоволення позову потерпілої в частині відшкодування їй моральної шкоди в сумі 5 000 грн. суд вказував у вироці про втрату нею можливості навчатися на даний час, що вона відчуває непристосованість до самостійного ведення повноцінного життя, а також про знехтування Правилами дорожнього руху самою потерпілою, яка сіла на мотоцикл без мотошолома.
Проте, суд не в повній мірі врахував наявність душевних і фізичних страждань у потерпілої у зв'язку з отриманням травм, перенесенням операції, переживанням в зв'язку з втратою здоров'я, що потягло за собою втрату можливості навчатися, встановлення потерпілій II групи інвалідності до 15.02.2010 року.
А тому, виходячи з наведеного та враховуючи сукупність вищевикладених обставин апеляційний суд вважає, що вирок суду першої інстанції в частині стягнення з засудженого на користь потерпілої в рахунок відшкодування моральної шкоди необхідно змінити, збільшивши суму стягнення до 8 000 грн., а апеляцію потерпілої в цій частині визнати частково обгрунтованою.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції та апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задоволити частково.
Вирок Миронівського районного суду Київської області від 3 липня 2008 року щодо ОСОБА_4 в частині цивільного позову змінити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 8 000 (вісім тисяч) грн.
В решті вирок залишити без змін.