донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.05.2016 р. справа №7/194/07

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:Сгара Е.В М'ясищева А.М., Ушенко Л.В. Тимошенко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: від відповідача: від держвиконавця:не прибув не прибув не прибув

розглянувши апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області, м.Бердянськ Запорізької області

на ухвалу господарського суду Запорізької області

від30 березня 2016 р.

у справі№ 7/194/07 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.)

за позовом Фізичної особи-підприємся ОСОБА_6, м.Бердянськ Запорізької області

до відповідача: Бердянської міської ради Запорізької області, м.Бердянськ Запорізької області

про за скаргою на дії (бездіяльність)стягнення 81126,96 грн. Бердянської міської ради Запорізької області, м.Бердянськ Запорізької області Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.03.2016р. по справі №7/194/07 залишено без задоволення cкаргу Бердянської міської ради Запорізької області, м. Бердянськ, Запорізька область, на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також скасування постанови від 01.02.2016р. у справі № 7/194/07.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Бердянська міська рада Запорізької області, м.Бердянськ Запорізької області звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.03.2016р. по справі №7/194/07, постановити нове рішення, яким задовольнити скаргу Бердянської міської ради Запорізької області в повному обсязі.

Скаржник вважає, оскаржувану ухвалу такою, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначив, що державним виконавцем порушені вимоги ч.4. ст. 57 закону України «Про виконавче провадження».

Позивач у судове засідання 18.05.2016р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Відповідач у судове засідання 18.05.2016р. не прибув, через канцелярію суду надіслав клопотання, яким просив розглянути справу без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом.

Держвиконавець у судове засідання 18.05.2016р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Запорізької області по справі №7/194/07 від 13.06.2007р. частково задоволено позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 до Бердянської міської ради та стягнуто 69639,34грн. безпідставно отриманих коштів, 639,39 грн. держмита, 101,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видано відповідний наказ від 24.06.2007р.

Cуб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_6 звернулась до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області із заявою про примусове виконання вищевказаного наказу.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2015 року щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області 24.06.2007р. №7/194/07.

Постановою державного виконавця від 27.04.2015 року ЗВП № 47288835 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми звернення стягнення за зведеним виконавчим провадженням №47288835 в розмірі 78 820,52 грн.

Вподальшому, державним виконавцем було встановлено, що при винесенні вищезазначеної постанови про арешт майна боржника від 27.04.2015 року код ЄДРПОУ боржника Бердянської міської ради зазначено як 02140805, тоді як згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за даним кодом значиться інша юридична особа, а саме - Виконавчий комітет Бердянської міської ради.

З метою виправлення допущеної помилки і забезпечення виконання рішення суду, державним виконавцем прийнято постанову від 01.02.2016 року, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника (код ЄДРПОУ 20525153). за виконавчим провадженням ВП №47135686 в межах суми звернення стягнення 70437,02 грн.

Не погодившись із винесенням вищезазначеної постанови від 01.02.2016 року, Бердянська міська рада звернулась із скаргою на дії державного виконавця про визнання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.02.2016р. недійсною, а дій державного виконавця щодо винесення зазначеної постанови незаконними.

При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено поняття "обов'язковість судових рішень", яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Згідно ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду обов'язкові до виконання на всій території України.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За приписами ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Таким чином, накладення державним виконавцем арешту на майно боржника здійснюється з метою примусового виконання рішення суду в межах виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, а саме: державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 4.1.8 Інструкції з організації примусового виконання рішення розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Проаналізувавши матеріали справи та вищенаведені норми діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності порушень в діях державного виконавця при винесені оскаржуваної боржником постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку що оскаржувана постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 01.02.2016 року ВП №47135686 винесена в межах суми звернення стягнення за виконавчим документом, є законною та такою, що відповідає приписам Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги Бердянської міської ради Запорізької області на дії Головного управління юстиції у Запорізькій області про визнання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.02.2016р. недійсною, а дій державного виконавця щодо винесення зазначеної постанови незаконними.

Посилання скаржника щодо порушення державним виконавцем ч.4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» щодо несвоєчасного направлення оскаржуваної постанови не приймаються колегією суддів апеляційного суду, враховуючи наступне:

- скаржником не надано копію поштового конверту в якому він отримав оскаржувану постанову від 01.02.216р. (чи будь-який інший доказ) у зв'язку із чим у апеляційного суду відсутня можливість перевірити факт несвоєчасного направлення вищезазначеної постанови;

- в будь-якому випадку сама лише наявність в діях державного виконавця порушення, передбаченого ч.4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», не може бути наслідком недійсності постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Запорізької області від 30.03.2016р. по справі №7/194/07 є законною, обґрунтованою, прийнятою із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача, як на сторону внаслідок неправильних дій якої виник спір.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області, м.Бердянськ Запорізької області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.03.2016р. по справі №7/194/07 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.03.2016р. по справі №7/194/07- залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: А.М. М'ясищев

Л.В. Ушенко