Справа № 2-3366/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 липня 2009 року                                           Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі : головуючого – судді                 Кухтея Р.В.

при секретарі                             Каліщук Л.Г.

з участю : прокурора                     Романішиної Т.Л.

представника позивача                     ОСОБА_3 .

представника відповідача                     ОСОБА_4 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення інфляційних та процентів за користування чужими коштами, -

 

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення інфляційних та процентів за користування чужими коштами.

Свій позов обгрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 25 квітня 2001 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 . та стягнуто з відповідача ОСОБА_2 . в його користь 88346 грн. суми боргу та 2995,90 грн. процентів за користування коштами. Ухвалою судової колегії у цивільних справах Волинського обласного суду від 25 червня 2001 року, рішення місцевого суду змінено в частині розміру процентів, який зменшено до 1434,99 грн. За виключенням незначних платежів вказане судове рішення не виконувалося відповідачем до серпня 2008 року, коли після порушення прокуратурою міста Луцька кримінальної справи відносно ОСОБА_2 . за ознаками шахрайства, останній терміново виконав судове рішення. Згідно матеріалів виконавчого провадження за вищевказаним рішенням суду, за період з травня 2005 року по 18 червня 2008 року з відповідача стягнуто 7995,56 грн. 21 липня 2008 року ОСОБА_1 . перераховано 5000 грн., 10 вересня 2008 року – 20500 грн. і 03 жовтня 2008 року – 57683,19грн. Таким чином, рішення протягом семи років ОСОБА_2 . свідомо не виконувалося, а тому за вказаний період присуджена судом в користь ОСОБА_1 . сума коштів істотно обезцінилася. Покликаючись на зазначені обставини просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 . 31859,56 грн. суму коштів, на яку збільшився борг внаслідок інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 5886,1 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, наведених в позовній заяві. Просив відмовити повністю в його задоволенні.

    Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про безпідставність позову виходячи з наступного.    

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З копії рішення Луцького міського суду від 25 квітня 2001 року в справі за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення боргу вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 . задоволені частково та стягнуто з ОСОБА_2 . на його користь 88346 грн. суми боргу, 2995,90 грн. суми процентів за користування коштами та судові витрати.

Ухвалою судової колегії у цивільних справах Волинського обласного суду від 25 червня 2001 року рішення Луцького міського суду від 25 квітня 2001 року в справі за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення боргу було змінено в частині стягнення процентів за користування коштами.

Відповідно до постанови заступника начальника першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-380 від 25 червня 2001 року про стягнення з ОСОБА_2 . на користь ОСОБА_1 . суми боргу в розмірі 89831,14 грн. було закінчене 03 жовтня 2008 року, оскільки стягувану було повністю перераховано суму боргу.

З довідки першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції № 24830 від 17 червня 2008 року вбачається, що згідно виконавчого листа Луцького міського суду від 25 червня 2001 року за період з травня 2005 року по 18 червня 2008 року з ОСОБА_2 . стягнуто боргу в користь ОСОБА_1 . в розмірі 7995,56 грн.

Відповідно до копії платіжного доручення № 1166 від 03 жовтня 2008 року ОСОБА_1 . було перераховано стягнутий за рішенням суду борг в сумі 57683,19 грн.

Відповідно до копії платіжного доручення № 1095 від 10 вересня 2008 року ОСОБА_1 . було перераховано стягнутий за рішенням суду борг в сумі 20500 грн.

Відповідно до копії платіжного доручення № 988 від 21 липня 2008 року ОСОБА_1 . було перераховано стягнутий за рішенням суду борг в сумі 5000 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України (статті 214 ЦК УРСР) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції і три відсотки річних від простроченої суми є правовим наслідком прострочення грошового зобов’язання. На даний час зобов’язання відповідача перед позивачем за договором позики припинене, оскільки рішенням суду вирішене питання про відповідальність боржника за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, рішення суду набрало законної сили і примусово виконується.

Якщо у боржника відсутні грошові кошти в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, достатні для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, як це передбачено ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, позивач вправі вимагати від державного виконавця виконання рішення суду.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача не надали суду доказів того, що рішення суду від 25 квітня 2001 року відповідачем не виконувалося умисно.

Таким чином, аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст.3, 10, 57, 60, 88, 208, 209, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.625, 1046 ЦК України, суд, -

   

В И Р І Ш И В :

В позові прокурора міста Луцька в інтересах ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення інфляційних та процентів за користування чужими коштами – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо буде подана заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. Якщо буде подана апеляційна скарга, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                         Р.В.Кухтей