Справа № 1-141/2009 рік

П О С Т А Н О В А

Іменем   України

   04 серпня 2009 року                                         м.Долина

   Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

               головуючого - судді Лицура І.М.,

               секретаря   -  Бойків В.П.,

               з участю прокурора – Петріва А.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Долині справу про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,  українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше несудимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч.1 КК України,-

встановив:

   ОСОБА_1 вчинив привласнення чуже майна, яке було йому ввірене.

   Злочин вчинено за таких обставин:

   01.06.2005 року ОСОБА_1 (ОСОБА_2В.) згідно наказу № 64/к від 01.06.2005 року було переведено на посаду торгового агента в приватного підприємця ОСОБА_3 Цього ж дня між ПП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Приступивши до виконання свої службових обов’язків, ОСОБА_2 відповідно до посадової інструкції торгового агента шукав замовлення на продовольчі та промислові товари по фірмах і підприємцях, заключав договори купівлі-продажу товару; виписував товар під звіт по взятих у покупців замовленнях; отримував товар на складі підприємства; доставляв товар покупцям; особисто отримував у покупців кошти за доставлений товар та здавав кошти у касу підприємства, тощо. Однак, всупереч покладених на нього обов’язках, ОСОБА_2 привласнив ввірені йому кошти за отриманий по його замовленню товар. Так, під час виконання трудових обов’язків, ОСОБА_2 одержав протягом 2006 року замовлення від підприємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на товар, який він отримав на складі підприємця ОСОБА_3 та розписувався в накладних за нього. Одержавши протягом 2006 року готівкові кошти за поставлений товар у підприємця ОСОБА_4 в сумі 5739, 13 грн. та  в підприємця ОСОБА_5 в сумі 3728, 00 грн., торговий агент ОСОБА_2, всупереч своєї посадової інструкції та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, не забезпечив ведення відомості з оплати готівкових накладних (товарних чеків), в яких повинні розписуватись при оплаті коштів платники, не видав покупцям чеки касових ордерів про оплату і в касу підприємця ОСОБА_3 ввірені йому кошти не вніс, а використав їх на особисті потреби. Таким чином ОСОБА_2 на протязі 2006 року привласнив одержані від підприємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 готівкові кошти на загальну суму 9467,13 грн.

   В судовому засіданні підсудній ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що з 01.06.2005 року по 2007 рік працював в ПП ОСОБА_3 на посаді торгового агента й був матеріально-відповідальною особою. Відносно несплати коштів в касу ПП ОСОБА_3 в сумі 9467,13 грн. вказав, що протягом 2006 року згідно договорів, які були укладені з ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_5, він поставляв вказаним підприємцям продовольчі товари, за що отримував від них готівкові кошти, які вносив в касу ПП ОСОБА_3 Однак, протягом 2006 року він отримав від ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 готівку за реалізований товар (продукти харчування) в загальній сумі 9467,13 грн., проте дані кошти в касу ПП ОСОБА_3 не здав, а використав на особисті потреби.        

   Крім повного визнання вини самим підсудним, його вина у вчиненні вказаного злочину повністю доведена в судовому засіданні дослідженими по справі доказами: поканнязами потерпілих, свідка, фактичними даними, що містяться в матеріалах справи.

   Так, потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що з 2002 року вона зареєстрована фізичною особою-підприємцем і здійснює підприємницьку діяльність пов’язану з торгівлею. Протягом 2006 року кожної п’ятниці до її магазину приїжджав торговий агент ОСОБА_6, який працював в ПП ОСОБА_3, який пропонував товар і отримував за нього відповідну суму  коштів. Поставлені ОСОБА_2 товари реєструвались в журналі  прийому товарів і віддавались під реалізацію. При поставці кожної наступної партії товарів, тобто щоп’ятниці, з ОСОБА_2 проводився кінцевий розрахунок готівкою, про що він розписувався в журналі прийому товарів. Вона завжди своєчасно та в повному обсязі розраховувалась за весь поставлений товар.

   Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні дала аналогічні пояснення.

   Свідок ОСОБА_3, будучи допитаним органом досудового слідства, пояснив, що за ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 обліковується заборгованість на загальну суму 9467,13 грн. за період з 2006 року по 2007 рік. Дані кошті до його каси ніхто не сплачував, тому він звернувся до Івано-Франківського господарського суду з позовом до вищевказаних підприємців про стягнення зазначеної суми. З приводу виниклого боргу, ОСОБА_1 пояснив, що заплутався у бухгалтерії.

   Копії актів звірки від 15.01.2007 року та 09.05.2007 року (а.с. 11, 18), підтверджують факт виникнення заборгованості ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 перед ПП ОСОБА_3 в загальній сумі 9467,13 грн.

   Оцінивши всі здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні привласнення чужого майна, яке було йому ввірене, в судовому засіданні доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст. 191 ч.1 КК України.

   В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, так як він має на утриманні двоє неповнолітніх дітей.

   Заслухавши думки учасників процесу, які дане клопотання підтримали та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступного.  

   Згідно зі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року передбачено - звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України: осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років або дітей-інвалідів незалежно від їх віку.

   Як вбачається з свідоцтва про зміну імені серії 1-НМ № 002970 від 11.05.2007 року, ОСОБА_6 змінив ім’я на ОСОБА_1.

   Оскільки ОСОБА_1 є батьком неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, про що свідчать копії свідоцтв про їх народження серії 1-НМ № 069345 від 11.05.2007 року та серії 1-НМ № 069344 від 11.05.2007 року, не позбавлений батьківських прав і дав свою згоду на застосування Закону України «Про амністію», а санкція ст. 191 ч.1 КК України передбачає максимальне покарання до 4 років позбавлення волі, тобто даний злочин є злочином невеликої тяжкості, суд вважає, що кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 191 ч.1 КК України слід закрити на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.

   Заявлений потерпілою ОСОБА_5 по даній справі цивільний позов на підставі ст. 28 КПК України слід залишити без розгляду.

   На підставі викладеного, ст. 282 КПК України, ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, суд,-    

П О С Т А Н О В И В :

   Справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч.1 КК України, закрити на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.

   Запобіжних захід щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - скасувати.

   Речові докази по справі (а.с. 55) копії та ориганіли документів щодо трудової діяльності ОСОБА_1 (ОСОБА_2В.) – залишити при справі.

   Апеляція на постанову може бути подана протягом семи діб з дня її проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: