Головуючий суду 1 інстанції - Нестеренко Н.В.

Доповідач - Заіка В.В.

Справа № 415/6984/15-ц

Провадження № 22ц/782/175/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Заіки В.В.,

суддів - Украінцевої Л.Д.., Назарової М.В.,

за участю секретаря: Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 18 січня 2016 року

за позовом ОСОБА_3 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року позивач звернулася до суду з позовом до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по заробітній платі, в обґрунтування якого вказала, що з 03.09.1997 року працювала у Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні.

Згідно наказу від 12.03.2015 року № 90-к позивач звільнений за п. 1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

При звільнені відповідач не виплатив їй заборгованість по заробітній платі за серпень, жовтень, листопад та грудень 2014 року в сумі 7769 грн. 08 коп.

Позивач просив суд стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на її користь невиплачену заробітну плату за вказаний період роботи в сумі 7769 грн. 08 коп.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 18 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу. В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів перебування його у трудових відносинах з відповідачем, а надані ним документи завірені печаткою відділу кадрів, яка з пояснень представника відповідача, була захоплена та використовується незаконними збройними формуваннями та з цього приводу в газеті надано оголошення.

Також суд вважав, що позивач не надав будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір не отриманої заробітної плати, зокрема довідки бухгалтерії, розрахунковий лист чи копію платіжної відомості тощо, а приєднані до позову листи про нарахування заробітної плати не є належним доказом заборгованості, тому суд вважав, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд дійшов помилково, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до наказу державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості «Про звільнення з роботи» № 90-к від 12.03.2015 року, інспектора по кадрам ОСОБА_3 звільнено за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) 12 березня 2015 року.

Станом на 31 грудня 2014 року ОСОБА_3 перебувала в трудових відносинах з 2ВГСЗ, займала посаду інспектора по кадрам. Дані обставини не заперечувалися представником відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Посилання представника відповідача на те, що додані позивачем до матеріалів справи фотокопія наказу Другого воєнізованого гірничорятувального загону № 84-к від 03 вересня 1997 року, фотокопія наказу №90-к від 12 березня 2015 року «Про звільнення з роботи», завірені печаткою відділу кадрів, яка була захоплена та використовується незаконними збройними формуваннями, про що надано оголошення в газеті, тому суд не може їх приймати, не заслуговують на увагу, оскільки представником відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечувався факт перебування позивача у трудових відносинах з Другим воєнізованим гірничорятувальним загоном.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення, якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно п. 3 Тимчасового Порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07 листопада 2014 року заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.

У зв'язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції та на виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.10.2014 року № 764 «Про затвердження Положення про 2ВГРЗ» 07.11.2014 року було проведено державну перереєстрацію 2 ВГРЗ за новою адресою: м. Лисичанськ, вул. Свердлова,197.

Зміни щодо місця знаходження юридичної особи 2ВГРЗ внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджено витягом з цього реєстру (а.с12,27).

Згідно наказу Другого воєнізованого гірничорятувального загону № 131 від 13 листопада 2014 року «Про зміну юридичної адреси та переміщення робітників 2ВГРЗ» робітники 2ВГРЗ повинні приступити до виконання своїх трудових обов'язків за новим місцем розташування загону: м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 197, з 01.12.2014 року.

У відповідності до п. 10 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794 роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.

Відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу, наданої управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області - страхувальником ОСОБА_3 в період з серпня 2014 року по грудень 2014 року включно є Другий воєнізований гірничорятувальний загін, яким позивачу була нарахована заробітна плата (без утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів): серпень 2014 року - 5177 грн. 60 коп.; жовтень 2014 року - 2854 грн. 03 коп.; листопад 2014 року - 2903 грн. 97 коп., грудень 2014 року - 2938 грн. 07 коп.

У графі «позначка про сплату страхових внесків» за період серпень 2014 року, жовтень - грудень 2014 року зазначено «так», що свідчить про сплату страхових внесків в цей період.

Згідно інформації, наданої державною податковою інспекцією у м. Лисичанську від 08.04.2016 року Другий воєнізований гірничорятувальний загін знаходиться на обліку в ДПІ у м. Лисичанську як платник податків за основним місцем обліку з 25 листопада 2014 року. Згідно щомісячних звітів за формою Д4 «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів» суми нарахованої заробітної плати ОСОБА_3 складають: листопад 2014 року - 2903,97 грн., грудень 2014 року - 2938,07 грн.

Отже належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини щодо нарахування позивачу в період з серпня 2014 року по грудень 2014 року заробітної плати, так і її розмір, зазначений в індивідуальній відомості про застраховану особу та в інформації державної податкової інспекції у м. Лисичанську, відповідачем суду надано не було.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що позивач у спірний період перебувала у трудових відносинах з Другим воєнізованим гірничорятувальним загоном, оскільки витяг з персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб - Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_3 та повідомлення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську про нарахування ОСОБА_3 заробітної плати - згідно щомісячних звітів за формою Д4 «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів» є достатнім доказом наявності трудових відносин сторін.

Визначаючи розмір заборгованості по заробітній платі судом враховано, що позивачем до позовної заяви додані повідомлення (табулеграми) щодо нарахованої заробітної плати, у відповідності до положень ст. 110 КЗпП України, за період серпень 2014 року, жовтень- грудень 2014 року, в яких зазначені суми нарахованої заробітної плати та суми відрахувань: серпень 2014 року - нараховано 2564грн. 14 коп. жовтень 2014 року - 2854 грн. 03 коп.; листопад 2014 року - 2903 грн. 97 коп., грудень 2014 року - 2938 грн. 07 коп., що також свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

В суді апеляційної інстанції представнику відповідача роз'яснювалися положення ч.4 ст. 10 ЦПК України, однак будь-яких клопотань про витребування доказів на підтвердження факту виплати заробітної плати за спірний період останнім не заявлялося.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати відповідно до статті 309 ЦПК України та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити, стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період серпень 2014 року, жовтень - грудень 2014 рік в сумі 7769 грн. 08 коп.

Оскільки при зверненні до суду з апеляційною скаргою позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційна скарга задоволена, тому у відповідності до статті 88 ЦПК України з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 535 грн. 92 коп.

Керуючись, ст.ст. 303, 307, 309, 319 ЦПК України, ст. 21, 110 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 18 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону, ідентифікаційний код юридичної особи 00159367, місцезнаходження: Луганська область, місто Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 197 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 7769 грн. (сім тисяч сімсот шістдесят дев'ять) 08 коп.

Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь держави судовий збір в сумі 535 грн. 92 коп.

Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: